Зібрав Ярослав ПристашЛЕМКІВСКА СТОРІНКА2010-02-12

Під час VII З’їзду ОЛ я попросив кількох діячів про слово рефлексії на тему минулих 20 літ ОЛ, а також перспектив на майбутнє.

Ваньо КИРПАК, родом із Зубрика:
Яка була ціль створення ОЛ?

-По то створили, жеби діяти, жеби наше не затратилося лемківске. Ци то не раз є лемківске з українским, але для добра і жеби молодих притягати, жеби знали, як колиси лемки жили, як били кривджени, кільо. Жеби тота молодіж знала і жеби мати для кого дальшу діяльність переказати, бо старши гмерают, одходят, а молодшим треба, жеби тото наше не загинуло вцалі.

А що вдалося зробити през ті 20 літ, дуже вдалося зробити?
-З мойого розумованя, то дуже вдалося зробити, хоц били вельки опори, утрудніня, але дуже ся дало зробити.
А наприклад што?
-Я найвеце хвалю то стараня за ґаздівку по наших родичах в горах, а єще тото, же певни церкви узискани; то же спотканя на тих ватрах, же люде мают де ся спотикати. То на тоти ватри з цілого сьвіту лемки і українці ся зіжджали.
А чого не дало ся зробити через ті 20 літ?
-Трохи річи є, тераз си не припоминам, але троху ся не дало, штоби за тих 20 років хтілося. Тот єден приклад з церквами. Мало били ту в горах звернени греко католицким, бо то колиси найперше били греко- католицки церкви, а потім за часу комуни дали православним.
Але то тіж наші, православні.
-Но, тіж.
А в Любиню лемки добрі функціо нуют?
-Функціонуют, меджи іншими, я єстем ведучим.
Чим там ся займаєте?
-Я там веду тото ОЛ в Любиню і так ся старам што року складати внески, от коли Польска вошла до Уні, до уряду міста о гроши на діяльніст культурально-спортову.
І які то проєкти є?
-Запрашаме зесполи на концерти. І людьом повідамляме і священики огалашают в церкви і втеди на тоти виступи приходят люди. Но а іщи, так як в зешлім році, того Антонича била урочистост. То зме словацкий зеспул запросили. Я діял єм до спулки з Адамом Вевюрком з Леґніци.

Андрій КСЕНИЧ, родом з Конечної:
Минає 20 літ від створення ОЛ. Яка була ціль створення організації?
-Ціль представлена в статуті, же ми хочемо зберегти тото наше, што є лемківске, плекати культуру, плекати язик, не дати забути о тім, што ми пережили, што було – наши церкви, наша традиція. І головне язик – триматися язика.
Чи з тих 20 літ багато далося зро бити?
-В якісь мірі ся то нам вдало. Мами пункти навчання і лемківскої, і українскої, і чисто лемківскої (без української – Я. П.), бо є і таки. Чиста то переважні там, де є стоваришіння. Ми в обєднанні робимо це так, жеби не забути лемківску бесіду, але треба і знати літературну мову, хоц би кус.
Який найбільший успіх ОЛ?
-Же ту о нас знают на наших землях; же чуют о нас на заході, на півночи. Тото є наш успіх, то же маме ватру в Ждини, маме конференції в Зеленій Горі, то што ми зробили в 100 річницю Антонича і то, што коло нього буде і музей; то же ратувани маме і каплічки, крести, одновляме цментері. То єст то, што ми зробили і будеме робити.
А яка найбільша проблема? Чого не вдалося зробити?
-Я думам, же найбільши проблем єст таки, же ніби адміністрація нам помагат, а з другой сторони, як пробуєме з чим рушити, то все будут якісь перешкоди. Я і по собі знам і по інших от десятків років старамеся о ти ліси наши, о ти поля наши. Я юш перешов шитки стадії. Остає тільки Страсбурґ, я юш іншої надії не виджу. Но і таки справи, як повіджме, з церквами, єще не до кінця залатвлене; то же денеде по наших цминтарях пасутся корови. Можна било би, я думам, і як ходит о навчаня чи лемківскої, чи українскої, чи самої лемківскої мови – тіж сут проблеми, але не є так зьлі.
Як оцінюєте потенціал ОЛ? Старше поколіня щораз слабше, а молодь приходит?
-Молод приходит, ту можеме посмотрити на салю, же десь 30 процент молодих, може навіт більше, але єст якась інерція серед молодежи. Якось трудно їх заохотити, можливо, же старше поколіня якось не потрафит заінтересувати. Інша справа, же молоди хцут жити, якби цілком свобідно, пошто їм там триматися кореня, пам’яти…, але сут люде молоди, котри з охотом берутся за роботу. Думам, же треба кусьцок міцніше наполегливі міцніше працювати з том молодежом. Маме люди, котри кінчат університети, котри займают поважни становиска. Сут таки, котри ся одкриют, сут таки, котри ся не одкриют. Ту єст біда якаси така.
А цей потенціал, який зараз є дастся добре використати?
-Там де люди ся отворят, там можна використати, але як люди ся не отворят?.. Я знам, навколо мене сут люде, котри могли би. Працюют на становисках, де можна було би зробити дужо більше. Часами можливо, же они ще ся кус боят. Уважают, же якби ся он заанґажував, то може стратити в середовищи, яке його оточує. Якось так ся стримує. Знам таки припадки, же коли був на становиску, то його не було видно, а тепер скінчив роботу, то ся вказує.
Які найважніші заданя на ту найближчу трилітню каденцію ОЛ?
-Я би ставял на сам початок то, жеби якось ми нашли ліпше порозуміня з нашим міністерством, яке нами ся опікує, а то єст МВСіА. Я би хотів, жеби то було міністерство культури, осьвіти. Уважам, же нас інтересує тота сторона – культурна, осьвітова, а міністерство адміністрації так якось мені зьлі ся асоціює, же за нами смотрят барже, як нам помагают. Дале, школи, жеби наши молоди люде не забивали язика. Ту треба працювати. Єст єще дужо роботи, наприклад з презентацйом, якимсь таким виходом на ту сторону, жеби вказати наших письменників, наших поетів; тото, што юш було колиси зроблене, а і тото сьвіже – мами люди, котри пишут, але трудно надрукувати наприклад. Но ту ше справа гроши…

“Наше слово” №7, 14 лютого 2010 року {moscomment}

Василь ШЛЯНТА, родом з Лоси:
Минуло 20 літ від створення ОЛ. Як оцінюєте, чи ціль заснування ОЛ виконано?

-Важко повісти о цілі так до кінця. Головна провідня думка, ідея напевно так. Якби не обєднаня і довголітня діяльніст, то певно би ся нами не цікавили, не інтересували. Хоц би того, што єст, не було би зроблене з боку держави. Тепер мимо старань не є зроблене шитко, а якби не дурканя, не ходжиня ОЛ, ОУП, колиси УСКТ, то би тих досягнень не було.
А які найбільші успіхи?
-Хіба ті правови. Може найбільший недостаток є то, що мимо всього сойм не засудив акції “Вісла”. Я не кажу о відшкодуваню, але в першу чергу треба визнати, же то бив злочин і так його потрактувати. Того не вдалося зробити мимо старань. Це є заданя на дальший час, на найближчий час.
А що вдалося зробити? Чим можна ся похвалити?
-Мимо всього, процедури старань о своє. Як люде їх пізнали, почалися старати, очевидно, при нагоді активности середовища. То є спричинене поставою поодиноких людей, урядників, які не привикли визнати рацію, права громадянам. То вони і тепер, коли право дозваляє і дозваляло від 60-х років направити кривду, вони не здобуваються на це, щоб це рішити. І перше рішіня воєводи малопольского вимагало представліня аргументації…
Яке то було рішення?
-Щоб воєвода визнав децизію повітової ради о перейнятю майна за незаконну. Це можна було, це було очевидне. Дуже, дуже трудно було ся здобути, щоб це ствердити як факт. Тепер урядникам нижчого щабля, а в головному працівникам державних лісів не приходить думка, щоб видати ліс, звернути. Хоча є кілька, кільканайцять припадків звороту, то дальше они не хочут робити, шукают всіх трудностей, щоб цього не виконати.
Як оцінюєте потенціал діячів ОЛ?
-Він є невистарчаючий. Іде асиміляція, асиміляція в тому напрямі, що люди, громада не в цілости дотримується свого етнічного походження, не вся зберігає мову, культуру, релігію, а особливо з причини життя в розпорошенні. Коли жиється компактно, тоді ситуація є зовсім інша. Люди не здобуваються на це, щоб признаватися до того, ким вони є. Є це насьлідок веденой десятилітьми пропаганди антиукраїнскої, в климаті якої признаватися, що хтось є українцем вимагало відваги і готовости на неприємности, на гірше трактуваня з боку оточиня. Хоча і тепер теж треба мати троха цієї відваги, але мимо всього вона є туньша як колись. Колись то вимагало немалої відваги.
Які найважніші завдання ОЛ на найближчі три роки?
-Усьвідомити населенню, що в тих умовах, в яких жиємо в Польщі, можемо бути українцями – русином, руснаком, лемком. Не треба тікати в фіртку русинску лем -лемків, бутя лем -лемком – нібито кращим русином, як лемком-українцем. Інше чергове завдання, то старатися за належни права громадянски.
А чи бачите загрозу українізації лемків?
-Ні. Я бачу загрозу полонізації. Як послухати молодших і декотрих старших людей, в насьлідку 60-ти років міцного відділуваня польского оточення зустрічаєся багато полонізмів, яких колись не було. З того боку є загроза безсумнівна. Загроза українізації не є, бо хто хоче дотримуватися свого регіонального походження, то це може робити. Ніхто нікому нічого не накидає. Напевно не є добрим, є злим тратити, губити своє коріння і бути никим. Бо кожний, який є сьвідомий свого коріння, своїх предків, то він знає, що поляком не почуваєся і поляки також не визнають його поляком. То є тільки така ілюзія, щоб на сьогодні мати спокій. Але то є втрата безсумнівна, як не зберігати самому, не передавати наступному поколінню. То є втрата. Яка буде вести до буття никим. Я згадаю часами таку розмову з повісти Александра Ґловацкого (Болеслава Пруса) “Лялька”, де питають суб’єкта, який продає в склепі, чи він би не перехрестився і не перейшов на християнську віру. “Ні”. “Чому?” – питают його. “Бо для своїх і чужих я був би никим.” Про це варто пам’ятати.
А як дивитеся на майбутнє лемківства в Польщі?
-Уважно. Як не скріпити той свідомости, щоб меншина хотіла бути меншиною тут, де вона є, в тій державі, в тих обставинах. Відомо, що жиємо в державі, де є наше історичне місце, але наше походження є інше. Як це занедбати, то ситуація не буде цікава. Це залежит от всіх поколінь, найстаршого, яке має вплив на своїх внуків і тому наймолодшому поколінню повинна присвятити досить уваги. Середнє покоління не повинно занедбувати виховування своїх дітей в климаті, коли вже дідів там немає. Не іти на скороти, бо це веде до никуди.
Чи лемківська громада в Польщі є сильна?
-Хотіло би ся, щоб дійсно була сильна, а напевно, щоб була сильнішша.
Але якусь силу має все одно?
-То хай це проявляє.
А Ви не бачите цієї сили?
-Ні, бачу, але відразу насуваєся питання про результати спису населення в Польщі по національностях і показуєся, що коли всі знают, скільки українців, чи русинів в Польщі є, то декларуваних на письмі є набагато, десять рази меньше. Хоча треба також пильнувати, щоб ці, які будут записувати, а буде такий спис, записували згідно з вольом тих, кого опитуют, а не писали від себе. І таки відоми випадки в минулому були.

Святослав ҐАЛЬ, родом з Лоси:
20 літ тому Твій батько був одним з ініціаторів створення ОЛ. Як оцінюєш результат його ініціативи?
ОЛ єст єдном з найбардже активних українских організації в Польщи в тій хвилі. Єст то орґанізація величини, повіджми, поважного гуртка ОУП, а здає ся, же ма барз добрі ефекти як на так реґіональни розміри.
Чи уважаш, же тих 20 літ то сукцес?
-Думам, же варто било закладати окрему лемківску орґанізацію. Тота формула барз добрі ся справджат і завше ся мі видавало, же украінці з окремих місць (не лем лемки й підляшуки), наприклад у Перемишли, повинні мати свою організацію, же то давало би ліпши результати, як шитко робити без Варшаву.
Як бачиш перспективи на найближчи 3 літа той каденції і на наступни 20 літ?
-Напевно проблемом ОЛ єст то, жеби з окремими идеі нашли векший резонанс. Наприклад, справа повертаня лісів. Стежка, котру видумали Гладик і Шлянта, жеби люде особисто квестіонували децизію [о націоналізації] ся справджат. Не чекати децизії на державнім рівню, бо зме на то за слаби й не знати яку част така устава би оддавала. Не чекати як на Ґодота, на уставу і мати велький жаль до держави, же як нас виселили, то тепер хай нам оддают, а ми нич сами не зробимо… Якби далося дашто рушити в тоту сторону… Колисим думав, жеби написати проєкт і створити якесь правне порадництво й помагати людям з бюрокраціом, бо то напевно єст бюрократична перешкода й не кождому хсеся вишмаряти (невелики, але завше) пінязі на суд коли не знати што далі. Я знам тото зо свого боку, бо тепер ся сам старам о то, о што ищи можу. Але напевно на початку трева взяти свою с… в жменю, як би повів мій няньо.
А що є такого, що ся не вдало ОЛ? Як подивитися на ідею створення і цілі ОЛ, то чи всі були виконані?
-Били дві ідеї, котри стояли за лемківском організаційом – єдна була така, жеби сьвідчити своїм голосом, же не шитки лемки хцут мати дашто спільного з українском ідейом, же не шитки лемки поперают політичне русинство. То ся хибаль удає, певно могли би ся удавати ліпше, але з другого боку до того потрібна єст певна осторожніст і дуже зрозуміня для люди, у яких не стояв “Кобзар” на поличці з книжками і котри не насякли українскім в родині. І не творити ворожнечи. Тому барз ся мі подобают таки ініціативи, як матч футбольний, котрий зорганізував Адам Вєвюрка межди молодежом з ОЛ і з СЛ.
Другом думком, котра стояла при народинах організації, було тото, же не завше “лемки з низу” розуміют лемків з гир. О некотри справи треба нам по-свойому говорити. Думам, же то була тота сама думка, котра стояла колиси за лемківском секційом в УСКТ, чи “Лемківском сторінком” в “Нашим слові”.
Гнеска ся здає, же ОУП має якусь свою політику штодо лемків, што видно, наприклад, в децизії зняти редактора відвічального за “Лемківску сторінку”. Барз бисмо хтіли знати, як ОУП видит співпрацю і чого очикує од нас.
Питання “Лемківскої сторінки” перш за все треба ставити мені, бо я відповідальний за це і це моє рішення. А чи Ти видиш загрозу в українстві, що зукраїнізуют лемків?
-Кусьцьок єст така загороза. Я то повідам з перспективи того, же моя мама єст з Любачівщини і я, наприклад, зовсім не знам діальектів, котрима гварили в тамтих селах. Лемківску меджи лемками чи то старшима, чи то молодшима чути. Навіт не лемки, котрі приходят до ліґницкой школи, вчатся от своїх колеґів лемківского діяльекту. Инші діяльекти українців з Закерзоння, крім Підляша, практично не існуют. Чи то єст загороза лемківства українізаціом, певно ніт…
…але шкода жеби пропало. Тому українці повинні мати почуття, що не треба пхати на силу українства, там де ся добре має лемківство, бо воно тіж наше, українське.

“Наше слово” №8, 21 лютого 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Лемки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*