Мирослав Скірка, Головна управа ОУП ■ ЗВЕРНЕННЯ ■ №8, 2023-02-26

Від 24 лютого 2022 року почалася нова ера в історії людства. Закінчився час післявоєнного миру. У 1945 році світ мусив прийняти росію як помітного гравця з усіма її претензіями та комплексами. Для України та українців це стало вироком. Визвольні змагання та незалежність України були для росії неприпустимі. У самій суті російського світосприйняття зовсім немає місця  для самостійної України та її національно-культурних відмінностей. російське світосприйняття – це антиукраїнський шовіністичний імперіалізм. Для них українці мали назавжди залишитися зіпсованими росіянами та недолугими громадянами «русского міра». Тому росіяни почали цю війну. І тому вони мають цю війну програти. Зрозуміла це Україна і переконала світ у цій жорстокій правді. Почалася ера України та ера нового світу, свідомого того, що є цінності – Воля, Честь та Справедливість – за які потрібно боротися та за які потрібно жертвувати, деколи навіть життям.

Найбільшу ціну за це платять українці – вже десятки, а то й сотня тисяч життів, знищені цілі регіони, міста перетворені в море руїн! До того дня ми намагалися себе заспокоїти та думали, що московська агресія в Україні неможлива, що люди не можуть так здичавіти й мордувати, вбивати бомбами, ракетами, танками та кулеметами звичайних людей у звичайних містах та селах. Ми помилялися. Можуть. І можна надалі удавати, що не розуміємо того, хто й чому напав, і що світ прийме будь-яку брехню, яку йому вішають на вуха пропагандисти кремля. Проте ця війна протверезила багатьох, протверезила інші держави та народи. 

24 лютого 2022 року ми побачили наступ «русского міра» й зрозуміли суть цієї диявольської ідеології, яку годує московський шовіністичний імперіалізм. Він несе смерть, руїну й глузування з усіх принципів нашої цивілізації. Жахи побаченого будуть нас лякати ще довго. Однак ми також побачили відсіч російським загарбникам, яку дає Україна. Відсіч агресії почалася від відважного «русский карабль іді на***й» – слів кількох українських воїнів, які стояли напроти потужного російського крейсера. І крейсер послухався їхньої поради і за декілька тижнів пішов «нах***й», тобто на дно. Можна? Можна! Світ від того часу почув нові прикметники: стійкі як українці, мужні як ЗСУ, міцні як Азовсталь. Історія світу пишеться зараз українськими літерами та українськими словами, але насамперед українською кров’ю. 

Від 24 лютого по-іншому відраховує час також наша громада в Польщі. Коли починаємо перераховувати те, що зробили українці в Польщі, наші гуртки та відділи, усвідомлюємо, що перелік усього цього займе не один номер «Нашого слова». Завдяки кожному з вас врятовано тисячі наших захисників, тисячі потерпілих отримало допомогу. Зробили ми це тому, що доля народу та держави нам не байдужі.

Війна не закінчиться швидко. На жаль. Тому нам потрібно готуватися до довготривалої діяльності та жертовності. Потрібно думати й працювати у довшій перспективі. Наша діяльність виявилась надзвичайно корисною й ми усвідомлюємо, що, хто, як не ми з вами, маємо боротися за Україну сьогодні. Допомагає нам у цій боротьбі протверезіння цілого світу, цивілізованого світу. Тому так важливо сьогодні стояти як амбасадори України всюди. Особливе завдання, яке наша громада та ОУП здійснює дуже добре, – бути амбасадорами українства та України в Польщі. Сотні тисяч відкритих домівок для українських матерів та дітей, мільйони тон допомоги, безпрецедентна допомога на політичному полі: польські танки, літаки, гаубиці та ракетні комплекси «Piorun», які вбивають російських загарбників, – це капітал. Ми вже боремося з відкритою агресією 365 днів. У перші дні ми слідкували за новинами та запитували себе: «Чи візьмуть Київ?» Сьогодні ж думаємо: «А коли звільнять Донбас та Запоріжжя? Коли виженуть цих нелюдів з українського Криму?» І сподіваємося, що це станеться. Для того, щоб наш фронт тримав оборону, надалі потрібна допомога й жертовність кожного з нас. Потрібна допомога наших польських друзів та цивілізованого світу. І ми маємо також працювати для цього. 

Від Ґіжицька до Щеціна, від Зеленої Гори до Перемишля – стоїмо на фронті. Допомагаємо нашим хлопцям в окопах, лікуємо наших поранених, допомагаємо вигнаним з домів, тим, кого росіяни позбавили подекуди всього, що люди будували поколіннями. 

Дуже дякуємо нашим братам – Полякам, з великої літери! Нашим друзям! За всі 365 днів допомоги, яку ви вже надали, і за всю допомогу, яку надасте. Це інвестиція в кращий, справедливий світ. Світ польсько-української приязні, якій не страшні жодні путіни й інші їхні мутанти. Слава Україні! Слава Польщі!

Поділитися: