38 «ватра» на чужині в Михалові

ЛЕМКІВСЬКА СТОРІНКА ■ №34, 2018-08-26

 

В днях 3 і 4 серпня в Михалові проходила 38 «Лемківска ватра» на чужині. Я бив там на запрошиня від організаторів для Об’єднаня лемків (ОЛ). Я на «ватри» в Михалові, з перервами, їжджу від 1991 р. Для мене все «ватра» в Ждині била першом частином лемківского свята, а другом била «ватра» в Михалові. Знам, же тепер ціж деяки так думают і то є, думам, барз добрі, хоц до той частини 2 «ватр» долучила третя в Лугах. То знак лем нашой сили, же «ватри» є там, де є найсильніши наши осередки. В 90-х роках ми, як учні, а потім абсольвенти 4 ліцею з Лігниці, на «ватрах» в Михалові знаходили знакомих зо школи, але і свідків вигнаня, котри так тужили за горами. То билі для нас лекції патрйотизму і любовії до свого. За то, як ватрян Михалова, барз дякую.

В тим році била 38 «ватра». То веце як в горах, де била 36. То ціж свідчит, што на західних землях жило веце
лемків по 47 році. Длятого малі векшу одвагу, штоб палити ватри. І тоти «ватри» з оповідань в стодолі в Михалові билі спільним голосом туги за горами, за селами, де зме билі на рідній землі. Туга ся лішила, але розум підповідат, што наступни поколіня юж кус інакше смотрятся на наше вигнаня. Для них Лемковина – то лем радіст в Ждини і кус добрі, же так є, бо не носят в собі юж cтраху.

38 «ватра» почалася в пятницю о годині 19 зложиням квітів під каменьом. Погода била подібні як в Ждини, так якби вказувала, што вшитки «ватри» мают в собі тот сам оген, котрий лучит лемків, а ніколі не ділит.

Я в імені ОЛ, як заступник голови, поклав квіти разом з паном Андрійом Копчом – головом Стоваришіня лемків (СЛ), який на сцені заповів, што далі не буде кандидував на голову СЛ в пришлорічних виборах. Дякую, штозме разом моглі покласти тоти квіти, то мудрий сигнав, што нам вшитким залежит, штоб разом хоронити памят о лемках, як творити все, што може затримати асиміляцію. Важне ціж, штоб ми разом на зовні вказувалі, кільо нас лучит, а не ділит, штоб з нас не сміялися чужи люде. Лем разом.

По зложиню квітів – розпалено ватру. Як в традиції «ватр» в Михалові все розпалят найстарший наш мужчина з села Михалова. В тим році 38 «ватру» розпалив 85-літній Ярослав Шляхтич.

 

По розпаліню почався концерт. Але перед тим пан А. Копча привитав гости та передав голос пані д-р Гелені Дуць – Файфер, яка розповіла про тзв. Республіку Фльоринцку. Думам, што треба нам про тоту подію памятати, але і видіти, што било добре, а што зле. Пані Дуць добрі вказала, што найперше люде, яки створили тоту раду — уряд, хтілі прилучиня Лемковини до Росії, а потім до Чехословації. Так што нияк то не могла биті вільна лемківска держава. Напевно, добре в тим било, што лемківски села хтілі ся зєднати і створити одну територіальну адміністрацію. Лем жаль, што то пішло в страну москальофільства. Як повідала мі пані Лідія Курило – внучка отця Василя Курила, пароха з Фльоринки, члена Комітету виконавчого, який творив тот уряд зараз по розвязаню той Республіки Фльоринцкой, дідо о. Курило послав внуків на навчаня української мови, кажучи, што лем при Україні лемки можут ся встояти. Так што події в часі, колі била Республіка Фльоринцка, вилічили його з москальофільства на амін. Тут хцу поздоровити паню Лідію, бо знам, што читат «Наше слово».

Кус лем болит ня тото, што пані Дуць-Файфер підважила як лемківску тзв. Команецку Республіку. Історія не все є така, яком би ми хтілі, штоб била. Треба нам до неї, думам, пошани, дистансу і не нищити того, што хтілі зробити наши предки. А думам, што лемки в Фльоринці і в Команьчи хтілі добрі для лемків, лем кус інакше тото добро виділі. Гнеска, колі маме кус дистансу од тих подій, є нам лекше видіти, што било добре, а што зле.

По виступі пані д-р Дуць-Файфер мала барз гардий концерт «Ластівочка», яка вказала весільні звичаї. В тим концерті виступили ціж «Ластівчата» – молодша група «Ластівочки». І тут треба іх барз доцінити, бо 30 діти співало так гарді, весело, мило, а што найважніше, же видно било, што співают в материнскій лемківскій мові. То барз гарді, бо то значит, што наштоден родиче, і не лем, повідают до них по свому. Дякувати Богу, што таки люде є в нашій громаді. Гратуляції.

По виступі «Ластівочки» організаторе вручили нагороду ім. Никифора, яка в тим році припала для Марії Стеранки-Трохановской.

На «ватрі» в Михалові виступили іщи «Барвінок», «Древутня», «Демай», «Крамбабуля», «Кичера», «Кичерка», «Нлемфольк», «Оскар і Василь», «Передзвін», «Полянє», «Розтока», «Руснак», «Терочка», «Сонечка».

«Ватра» на чужині мусит жити, бо нас тут дуже. Не забивайме про тото, колі оціняме «ватру» в Михалові, бо 38
перешла юж до історії. Ватри ся випалили і дарували нам оген — силу на наступний рік. Не змарнуйме того огня,
бо він є в нас від Ждини, Луг, Михалова по «ватри» на півночи і фестиваль Коломия. Лем спільна свідоміст, што
нас Акція «Вісла» вишмарила разом в єдних вагонах з рідной землі, може збудувати силу для вшитких і всіх нащадків вигнаня.

Поділитися:

Категорії : Лемки

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*