Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №28, 2024-07-14
У рамах відзначень 75-ї річниці Європейського конгресу українців відбулася онлайн-дискусія за участю колишніх голів організації, серед яких – Юрій Рейт, котрий, бувши першим головою Об’єднання українців у Польщі, виконував цю функцію в 1995-1996 роках. Учасники говорили про історію, діяльність та виклики, перед якими стоїть ЄКУ.
Організація була створена у 1949 році під час конференції в осередку Союзу українців у Великій Британії. Її перша назва – Координаційний осередок українських громадських центральних установ. У 1994 році на з’їзді в Празі затверджено сучасну назву і змінено статут, який дозволив приймати нових членів, зокрема з Центральної та Східної Європи. Зараз ЄКУ захищає інтереси й координує діяльність 30 українських суспільно-громадських організацій у 23 державах Європи.
Юрій Рейт під час конференції зауважив, що після падіння комунізму в Європі і з демократичними перетвореннями у Польщі місцеві українці почали інтенсивні контакти з громадами у Великій Британії, Бельгії та Франції. Вивчали їхній організаційний досвід, плани та можливості співпраці. Потім у Варшаві та в українській школі у Білому Борі відбувся І Світовий форум української діаспори. Крім організацій з Європи, США та Канади, у ньому взяли участь гості з України. Юрій Рейт зауважив, що саме вони розповіли, як у радянській Україні створювали механізми представлення української діаспори у світі.
«Ми їх примусили, щоб про це розповіли. Це була своєрідна сповідь і урок для нас, бо коли почало існувати ОУП, проти нас у Польщі проводили низку провокацій», – відзначив Юрій Рейт. Він згадав, що на початку 90-х років були акції проти першого посла-українця Володимира Мокрого. З’явилися підроблені документи, які радикали використовували для звинувачення ОУП в націоналізмі, й подали до суду вимогу заборонити діяльність організації. Тоді стався й напад та підпал гуртожитку в Перемишлі, у якому перебували діти – учасники Фестивалю української культури. Український історик Олександр Зінченко знайшов також докази, що керівництво ОУП було під наглядом російських служб у Варшаві. Про це він пише в книжці «Як українці зруйнували імперію зла».
«Ця система, яка сьогодні хоче знищити Україну, вона працювала протягом усіх 75 років ЄКУ. Вони змінювали техніку, людей, але все діяли в одному напрямку», – говорив Юрій Рейт. Він зауважив також, що сьогодні пріоритетом закордонних громад залишається допомога Україні. Проте також потрібно зберігати пам’ять про діяльність українців за кордоном, їхній внесок у розвиток держав, де вони проживали, тощо. Тут одним із керунків діяльності, на думку Юрія Рейта, може бути й догляд за могилами, чим він сам активно займається у Польщі. Учасників дискусії колишній голова заохочував відвідати інтернет-проєкт «Живі у нашій пам’яті – віртуальний український некрополь у Польщі».
«Там – інформація про українців, які залишили слід в історії Польщі, були знаменитими українськими воїнами, науковцями, професорами, займалися бізнесом тощо. Ви можете глянути на сторінку і побачите тисячі прізвищ, біографії, чи могили із майже 70 кладовищ», – сказав Юрій Рейт і закликав до того, щоб ЄКУ такі ідеї та проєкти втілював у кожній країні, де живуть його члени, представники українських спільнот. Згадуючи про відновлення у Варшаві могил воїнів УНР, він підкреслив, що ці акції мають на меті також показати суспільству загалом, що боротьба з росією – це боротьба з тим самим ворогом, яка триває протягом десятиліть. До викликів сьогодення для закордонного українства він зарахував протидію російським провокаціям і пропаганді, а також підтримку втікачів від війни. У Польщі особливим викликом є задоволення освітніх потреб юних біженців, зокрема у тому, щоб вони могли зберігати свою національну ідентичність.
Інша учасниця дискусії Ярослава Хортяні з Угорщини (голова ЄКУ у 2005-2019 роках) зауважила, що постійно метою організації було бажання відірвати Україну від росії.
«Ми бачили, що Україна є формально незалежна, але підпільно її вели назад у бік росії», – говорила Ярослава Хортяні. Оскільки справа вимагала послідовності, то пріоритетом організації було те, щоб постійно поповнювати правління молоддю. Згадуючи період пасивності, вона оцінила активність теперішнього керівництва ЄКУ. Колишня голова підкреслила, що особисто її праця в Конгресі дала вміння послідовної боротьби, навчила не здаватися і вірити в справу, яку робиш. Серед актуальних завдань вона назвала взаємну підтримку організацій-членів, що передбачає теж колективне реагування, коли хтось матиме проблеми у своїй державі. Постійним пріоритетом залишається й допомога українським мігрантам, запобігання їхній асиміляції, але й також підтримка в ситуаціях, коли вони хочуть повернутися на батьківщину.
Своєю чергою Павло Садоха з Португалії зауважив, що більшість українців за кордоном – це жителі східних регіонів України, які не були виховані в українській традиції. «Вони у війні втратили чоловіків, синів, проте їх не вдасться притягати до нас лише на ненависті до росіян», – відзначив Павло Садоха. За його словами, ЄКУ існує й для того, щоб розробити програму інтеграції таких людей у європейське суспільство, закордонні українські громади, а також до нової України.
Учасники ювілейної дискусії вказали також на доцільність створення центрального медійного проєкту, який би інформував про справи закордонного українства, і збереження за ЄКУ представницької функції у взаємодії з органами Європейського союзу.
