ГРОМАДА ■ №32, 2018-08-12

Минулого року на 35-й «Лемківській ватрі» у Ждині Ольга Павліщи з Лігниці і Марцін Возняк з Вроцлава розповіли про свій план далекої подорожі в Азію з двома рюкзаками на плечах, яка повинна була початись відразу після фестивалю і закінчитися через рік також у Ждині. Саме тому Ольга і Марцін назвали свій вояж «Від ватри до ватри». Молоді герої все розпланували, оформили візи, зробили необхідні прививки (пол. szczepienia). Подорож їх трохи лякала, але вони все одно почувались абсолютно щасливими, адже вже невдовзі здійснять велику мрію. Протягом року Ольга і Марцін подолали 80 тис. км, про що захоплено розповідали на цьогорічній 36-й «Лемківській ватрі» у Ждині.

Микола Піпка: Чому ви вирішили кинути все і поїхати так далеко на весь рік?

Марцін Возняк: Ми хотіли щось поміняти у своєму житті, перестати ходити на роботу щодня, пережити щось нове і цікаве. Тоді ми подумали, що прийшов відповідний момент на нову шалену пригоду. Взагалі це не перша наша така далека подорож – після навчання ми побували у Південній Америці. І от через сім років знову відчули потребу поїхати туди, де ніколи ще не були, тобто в Азію.

Чому Азія?

Ольга Павліщи: У першу чергу, нас цікавила різноманітність культури, люди, кухня. Важливо теж було те, що це недорогий напрямок для подорожі. Усі кошти, які ми витратили, змістились у 18,5 тис. злотих на особу (квитки, їжа, прививки, візи тощо). Наш маршут був запланований так, щоб протяом року було весь час літо.

Часом навіть за 1-тижневу поїздку на море треба заплатити більше, ніж 10 тисяч злотих. Як ви прожили цей рік за 18,5 тис. зл. на особу?

О. П.: Ми поїхали у річну подорож за наші зароблені та заощаджені гроші. Вийшла невелика сума, тому ми дуже часто ночували у найдешевших готелях, авіаквитки замовляли набагато раніше, користались послугами CouchSurfing (веб-сайт, на якому учасники безкоштовно діляться один з одним місцем для ночівлі), чимало разів їхали автостопом і спали в палатці. А їжа в Азії дешева.

Ви можете назвати всі місця, які ви побачили?

М. В.: Так, можемо. По дорозі ми вели блог, записували всі деталі подорожі. І так, ми були в Литві, Латвії, Естонії, Росії, Казахстані, Монголії, Китаї, Гонг-Конзі, Японії, В’єтнамі, Камбоджі, Тайландії, Лаосі, Малайзії, Сінгапурі, Австралії, Новій Зеландії, Індії, Непалі та Україні. У нас ще багато не опрацьованих матеріалів з подорожі, адже коли в тебе тільки два-три дні перебування у якомусь місці, то волієш насолоджуватися всім довкола, а не описувати все у зошиті.

Під час подорожі ви були на зв’язку з домом?

О. П.: Так, звичайно. Ми були у постійному зв’язку з рідними, регулярно постили фотографії на наших сторінках в Інстаграмі та Фейсбуку. Однак, найбільший контакт ми мали саме з родиною і друзями, не присвячуючи багато часу на соцмережі. Хотілось заощадити більше часу на саму подорож, тому ми вирішили, що доповнимо наші розповіді в Інтернеті після повернення.

Ви, звісно, багато проїхали. Чи були у вас якісь небезпечні ситуації?

М. В.: Лише один раз я чув себе небезпечно. Це було в Монголії – під крамницею кілька молодих хлопців штурхнуло мене так, що я мало не впав. На мою думку, це була звичайна помилка, яка могла трапитись кожному і у кожній країні світу. Ми, зі свого боку, старались особливо не ризикувати. Наприклад, не ходили вночі
у небезпечні місця, просто були обережними.

Розкажіть, будь ласка, про найкращий момент подорожі.

О. П.: Чудових моментів було надто багато, щоб усі відразу згадати. Пам’ятаємо запрошення людей до себе
на обід чи нічліг; наше ночування в лісі, на полях або коло швидкісних доріг. Люди були чудові, зацікавлені нами, питали, звідки ми, чому ми там і так далі. Нам навіть вдалось відсвяткувати Великдень серед української
діаспори у Мельбурні (Австралія). До речі, в Австралії ми чекали біля гори Костюшка на автостоп у зовсім погану погоду (страшенно дощило). Щойно через чотири години зупинилась машина. У ній виявився українськомовний греко-католицький священик. Світ дуже малий…

М. В.: Нова Зеландія. Гори. Для мене це був просто шок! Це найгарніший краєвид, який я будь-коли бачив. Після восьми годин шляху у гори я міг би навіть під дощем стояти і наступні вісім годин дивитись на цей краєвид. Нас також захопили Японія та Індія, особливо жінки і те, як вони одягнені. Ми навіть потрапили на весілля, на яке запросив нас господар, у якого ми безкоштовно ночували.

Останньою країною вашої подорожі була Україна? Які залишились враження?

О. П.: Протягом останніх шести років там дуже багато змінилось – інфраструктура для туризму, ресторанчики, бари та готелі на безперечно кращому рівні, тому тепер у Львові чи в Карпатах можна відпочити не гірше, ніж у країнах Євросоюзу.

Напевно, у багатьох з нас такі мрії про далекі подорожі, як у вас…

О. П.: Не треба боятись! Світ не такий небезпечний, як ми думаємо. А ле, звісно, треба бути обережним. Найбільша проблема не гроші, а час. Якщо він у тебе є, треба їздити. Гадаю, нашим наступним напрямом буде Південна Америка, Колумбія, Мексика і США. Там можна багато чого побачити.

Детальніше про подорож можна прочитати на блозі Ольги і Марціна www.pozdro600.pl, у Фейсбуці та на Інстаграмі. Там також можете поспілкуватись з героями.

Поділитися: