Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №26, 2022-06-26

У межах VII Польсько-українського наукового форуму в Ольштині відбувся круглий стіл, присвячений 75-й річниці акції «Вісла». Доповідачі підкреслили, що, попри трагічні моменти спільної історії, нині, в часи російської агресії, поляки та українці складають іспит із солідарності. 

Злочин проти людяності

У дискусії про акцію «Вісла» взяв участь, зокрема, доктор Іван Хома, який обговорив її присутність в інформаційному просторі України. Він нагадав, що причиною депортації було прагнення польської комуністичної влади створити мононаціональну державу. Лише після демократичних перетворень у країні польські та українські історики дійшли висновку, що москва переклала вирішення цього питання на варшавських очільників з метою погіршення польсько-українських відносин: аби українці звинувачували увесь польський народ у цій трагедії. Як розповів доктор Іван Хома, у сучасному інформаційному просторі України акція «Вісла» визначається як військово-політична операція польської комуністичної влади, що стала елементом етнічної чистки. Це офіційна позиція Інституту національної пам’яті, що припиняє будь-які спекуляції щодо перекидання відповідальності на весь польський народ. 

В Україні знають також, що офіційною причиною проведення операції була боротьба з УПА. Але вважають, що для перемоги над 2,5 тисячами солдатів не було підстав виселяти 140 тисяч мирних мешканців. «Депортація торкнулася і тих, хто жодного стосунку до УПА не мав. Вони були готові жити у польській державі, не порушуючи її законів та не чинячи опору», – відзначив доктор Хома. В українському інформаційному просторі присутня також думка, що з точки зору міжнародного права цю операцію не можна кваліфікувати як злочин геноциду, але одночасно є всі підстави говорити про те, що польська комуністична влада вчинила злочин проти людяності і вдалася до етнічної чистки. Переходячи до сьогодення, науковець подякував полякам за підтримку у боротьбі з агресором і підкреслив,  що нинішнє ставлення польського суспільства до українських біженців характеризує інтеграція, і в жодному разі не асиміляція. Він зауважив також, що сам мав нагоду долучитися до передачі української літератури у польські школи, де вчаться евакуйовані.  

Моральний обов’язок

Своєю чергою, голова комісії нацменшин сеймику Вармінсько-Мазурського воєводства Ярослав Слома зауважив, ще цей орган уже давно прийняв постанову, у якій називає акцію «Вісла» комуністичним злочином проти людяності і згадує про застосування принципу колективної відповідальності. «Будь-яка „вища ціль” захисту держави та народу, яка досягається шляхом злочинів та ганебних методів, вимагає засудження. Не можна будувати майбутнього на такій діяльності», – заявив Ярослав Слома. За його словами, росія точно програє війну, а її агресія стала стимулом для укріплення польсько-литовсько-українських відносин. Посадовець підкреслив, що підтримка України є моральним обов’язком для покоління руху «Солідарності», активним учасником якого був і він сам. У цьому середовищі утворився комітет, який постійно допомагає дітям, медикам та солдатам у Запоріжжі. Політик підкреслив також: агресія рашизму показала, що на Сході не зник ген тоталітаризму. Тому так важливо підтримувати Україну, яка з ним воює. Наступним кроком має бути надання їй заслуженого членства в ЄС та НАТО.

Про організовану допомогу, зокрема у вигляді медикаментів та медичного обладнання, згадував й віцеголова сеймику Вармінсько-Мазурського воєводства Збишко Гомза. Він зауважив, що двоє його дідів пройшли концтабір у Явожні, і він як нащадок переселенців з 1947 року нині краще розуміє жахіття, через яке проходять українці. Для нього це – додатковий стимул допомагати, зокрема біженцям, які опинилися у Польщі. Але пріоритетом, на думку політика, має бути забезпечення всім необхідним українських солдатів.

Ще один представник нашої громади і заразом місцевої влади, віцемаршалок Мирон Сич висловив думку, що присутність теми акції «Вісла» на форумі – це символ важливої зміни: «Ми пам’ятаємо про те, що відбувалося, але послідовно хочемо йти вперед. Нашим великим обов’язком є підтримка України на шляху до інтеграції з ЄС». Мирон Сич повідомив також, що вони з партнерами у Рівненській області зараз активно обговорюють, як Вармія та Мазури можуть допомогти Україні на шляху до євроінтеграції.  

Без минулого немає майбутнього

Участь у дискусії взяв також голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус. Він підкреслив, що багато років організація проводить заходи на річницю акції «Вісла» і продовжує це робити під час війни. «Якщо ми не пам’ятатимемо свого минулого, то не матимемо майбутнього», – заявив Степан Мігус. Цьогорічні відзначення мають переважно молитовний характер і є додатковою нагодою зібрати пожертви для побратимів в Україні. Голова зауважив також, що, оскільки живих свідків депортації вже практично немає, такі заходи можуть розповсюдити серед наступних поколінь інформацію про її злочинний характер. Степан Мігус додав, що попри політичне засудження акції на рівні Сейму та Сенату, жодних юридичних наслідків не було. Він вказав на живі й надалі антиукраїнські стереотипи, адже більшість польських політиків публічно не наважується назвати акцію «Вісла» злочином. Вони розуміють, що це може бути перешкодою у здобутті депутатського мандату. 

Очільник підкреслив, що за найбільшими трагедіями теперішнього і минулого століття народів у Центральній та Східній Європі практично завжди стояла москва. А останнім часом реакція Заходу на варварство росіян була або запізнілою, або недостатньою, через що українці знову сплачують найвищу ціну. Разом із тим Степан Мігус подякував полякам за підтримку і висловив сподівання на розвиток тіснішої співпраці і зближення між Польщею та Україною.

Спільна відбудова

Серед доповідачів була також депутатка Львівської обласної ради (ЛОР) Соломія Риботицька, яка працює у комісії культурної спадщини і туризму. Вона є очільницею товариства «Надсяння». Акція «Вісла» зачепила напряму і її родину, оскільки її батько у 1947 році був депортований з села Ляшки біля Ярослава в околиці Ольштина. Опісля сім’я переїхала в Україну. Соломія Риботицька зауважила, що нинішній рашизм працює за такими ж схемами, як і тоталітарна система в часи акції «Вісла». В обох випадках йдеться про знищення народу, розпорошення і відбирання територій. Агресор цілеспрямовано руйнує культурні надбання, зокрема музеї. Саме через росіян в Україні згоріла, наприклад, садиба Григорія Сковороди. «В охороні пам’яток нам дуже допомагають волонтери з Польщі», – відзначила Соломія Риботицька, дякуючи за передані матеріали для збереження експонатів, вогнегасники, зволожувачі повітря тощо. Вона підкреслила, що українська сторона в майбутньому розраховуватиме на фахову допомогу польських експертів у відновленні низки культурних пам’яток. 

Сімейним досвідом про депортацію поділилася ще одна депутатка Львівської обласної ради Ірина Супрун. При цьому вона зауважила, що у сучасних відносинах між державами велику роль відіграє економіка. Супрун висловила сподівання, що влада в міру швидко зможе сформувати більш сприятливі і конкурентні умови для міжнародних, зокрема й польських, інвесторів, із якими українці спільно відбудовуватимуть державу. На її думку, важливим сектором такої співпраці може бути ринок природних українських добрив. «Коли герої відвойовують кожен сантиметр української землі, то в тилу слід працювати так, щоби кожна гривня йшла на посилення військово-промислового комплексу», –говорила Ірина Супрун про головні виклики сьогодення. 

Ще одна гостя і депутатка ЛОР Наталія Галецька повідомила, що як викладачка Українського католицького університету вона займалася питанням правової оцінки акції «Вісла». Вона наголосила, що у Польщі після падіння комуністичної системи з’явилася можливість – хоча це було складно і не завжди мало успішний результат – отримати відшкодування майнових прав. За її словами, це дає надію, що російський агресор в майбутньому також відповість за заподіяні українцям матеріальні втрати. 

Вижили

До учасників звернувся також владика Ольштинсько-Ґданської єпархії Аркадій Трохановський. Він зауважив, що його сім’я, як і тисячі інших, після депортації зберегла своє українство завдяки близькості до рідної церкви. «Акція була великим злочином, але завдяки тому, що був український дух, що ми мали лідерів – священників та громадських діячів, ми як спільнота вижили і багато чого досягли», – наголосив владика. Ієрарх зауважив, що відновлення духовного і громадського життя дозволило виховати нові покоління українців у Польщі. Живучість громади, за його словами, видно й у тому, що нині її представники часто бувають громадськими чи політичними лідерами, яким  довіряють і які працюють на благо суспільства. 

***

Форум організував Інститут політичних наук Вармінсько-Мазурського університету та Інститут гуманітарних і соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка». З польського боку за його роботу відповідає докторка Тереза Астрамович-Лейк, з українського – професорка Ярина Турчин. Від початку співорганізатором заходу є Ольштинський відділ Об’єднання українців у Польщі. Форум зосереджується на питаннях функціонування програми Східного партнерства, розширення Європейського Союзу, подоланні загроз для безпеки в Європі, діяльності нацменшин, польсько-українських відносинах тощо. У дискусіях брало участь понад 170 осіб, а дослідники представляли 59 наукових закладів з Польщі та України. Захід тривав два дні (19-20 травня) і проходив онлайн. Такий формат обрали, аби забезпечити участь науковців із України. Тереза Астрамович-Лейк зауважила, що наукова співпраця – це не тільки сам форум, а й програма подвійних дипломів чи двосторонні наукові стажування. Натомість співробітництво з регіональним самоврядуванням та бізнесом дає студентам можливість використовувати здобуті знання на практиці.

Слід додати, що після заходу Ярина Турчин була удостоєна звання почесного професора Вармінсько-Мазурського університету (про що «Наше слово» більш детально писало в попередньому номері). А перед цим на сесії сеймику їй вручили почесну відзнаку «За заслуги для Вармінсько-Мазурського воєводства».  

Поділитися: