Богдан Пецушок: «Наш найбільший успіх – створення у Лігниці української школи»

Орест Лопата ■ 30-ліття ОУП ■ №42, 2020-10-18

4 жовтня зникла, може, не головна, але серйозна перешкода для проведення з’їзду Об’єднання українців у Польщі: у Лігниці пройшли звітно-виборчі збори місцевого відділу ОУП. Це невелика територіальна ланка Об’єднання, яка нараховує лише три гуртки: у Лігниці, Любіні та Громадці. Головою відділу обрали досвідченого громадського активіста Богдана Пецушка.

Тепер залишається готуватися до з’їзду, який, на мою думку, окрім статутних та персональних питань, мав би вирішити проблему роботи громадської організації під час пандемії. Майже всі великі культурні заходи відмінилися, лише у Перемишлі, Ольштині та Кошаліні проходять невеликі події. Люди похилого віку майже не ходять до церкви, недільні богослужіння дивляться вдома по телебаченню. Такі умови для середовища нацменшин – серйозна загроза.

«Нехай вирішує з’їзд» – такі слова мені доводилося чути під час обговорення проблем, з якими стикається наша організація у своїй щоденній роботі: як у місцевих ланках Об’єднання, так і в керівних структурах ОУП у Варшаві. Зараз, після останніх зборів Лігницького відділу, ми отримали зелене світло для проведення VIII з’їзду, який у загальнопольському форматі мав би вирішити основні проблеми української нацменшини. 

Лігниччина (територія колишнього однойменного воєводства) – це специфічний регіон для громади. Тут за часів Народної Польщі відбувся прискорений процес індустріалізації. Села, заселені нашими людьми в рамах акції «Вісла», спорожніли внаслідок розбудови шахт, а потім й утворення металургійних комбінатів (у Лігниці чи Ґлоґуві) – люди переїжджали жити до міст. Сьогодні ОУП у цьому регіоні нараховує лише три ланки, а головний центр української діяльності знаходиться традиційно у Лігниці. Це особливе місто. До падіння комуністичної системи тут знаходився радянський штаб Північної групи військ Варшавського договору. У такій історичній дійсності українцям (а також лемкам) доводилося вести боротьбу за свою ідентичність.

Богдан Пецушок, багаторічний активіст ОУП, обраний головою Лігницького відділу організації

Найважливішою подією під час мого попереднього головування можна вважати війну на сході України. Ми, і в місцевому гуртку ОУП, й у відділі, намагалися допомагати дітям поранених та загиблих військових; долучилися до цього й поляки з нашого регіону. Ми також підтримували постраждалих бійців, що лікувалися у польських лікарнях.  

У попередні роки до Лігниці приїхало багато мігрантів з України. Об’єднання допомагало їм, інформуючи, як влаштуватися на роботу, легалізувати своє перебування. А найбільшим нашим успіхом вважаємо те, що під час реформи системи освіти у Польщі (зокрема ліквідації гімназій) вдалося створити у місті початкову українську школу. А нам тоді загрожувала навіть ліквідація українського ліцею.

Зараз маємо 8 класів початкової школи та 4 класи ліцею, усього тут навчається близько 200 учнів.

Наш найбільший щорічний культурний захід – це «Українська атмосфера» («Ukraińskie klimaty»). Він проходить на головній площі міста – Ринку та адресований усім лігничанам без огляду на національність. Також під час різдвяних та новорічних свят ми традиційно проводимо «Вігілію націй» («Wigilia narodów») та відзначаємо Маланку.

На завершення попереднього скликання роботи Лігницького відділу ОУП я хочу подякувати колишньому голові місцевої ланки Юрію Павлищеві та директорці Комплексу українських шкіл імені Богдана-Ігоря Антонича Анні Гаврильчак-Маланчак. Без них нам не вдалося би досягнути усього того, про що я щойно розповів.

З коронавірусом у нас усе так само, як і в інших регіонах Польщі. Життя мовби завмерло. У нашій лігницькій домівці цього року практично нічого не відбувається, а за приміщення, на жаль, все одно треба платити – пільг нам не надають. Люди стали дуже обережними, уникають натовпів.

Перспективи майбутнього

Зміна поколінь, хоч і повільно, але відбувається. Місцевий гурток очолив багаторічний громадський активіст Микола Табака, а до управи ланки увійшли двоє молодих хлопців – Михайло Буковський та Іван Вєвюрка. Сподіваємося, що вони додадуть свіжої  енергії в роботу міського гуртка ОУП.

Ще один привід для радості – активна робота гуртка Об’єднання у селі Громадка. Все це – завдяки підтримці війта ґміни Даріуша Павліщи, який гуртує навколо себе активних людей. У селі почала працювати наша домівка, яка стала центром для зустрічей, проведення не лише українських, а й польських культурних заходів.

Загалом ми досить добре співпрацюємо з місцевим самоврядуванням. Влада допомагає нам з організацією культурних заходів, активну роль виконує місцевий Будинок культури. Також маємо зв’язок із вроцлавським самоврядуванням. Воєвода Нижньосілезького воєводства дуже серйозно ставиться до українських питань.  

Пропозиції до з’їзду ОУП

Насамперед нам потрібна зміна поколінь активістів Об’єднання. Сьогодні серед нас немає 30-40-річних діячів. Треба робити все можливе для того, аби з’являлися нові думки, свіжа, молодеча енергія. Молодь повинна мати можливість самостійно приймати рішення щодо громадсько-культурної роботи Об’єднання на місцях. Наприклад, у нас у Лігниці є проблема утримання домівки на вулиці Шкільній. Колись туди приходили люди похилого віку, щоби грати у карти, шахи тощо. Однак зараз вони туди вже не ходять. А молодь, зі свого боку, хоче проводити зустрічі, дивитися фільми, слухати сучасну музику, грати в комп’ютерні ігри. Тож вони мають пропозиції грантів від Євросоюзу на культурну діяльність, а також щодо культурно-освітніх проєктів ОУП загалом.

Зараз головні українські заходи проводить центр Об’єднання у Варшаві, однак в регіонах нам самим треба проявляти ініціативу, адже у нас – своя специфіка. Наприклад, на Лігниччині існують чотири активні осередки – Об’єднання українців, Об’єднання лемків, Асоціація лемків, товариство «Кичера»; також маємо комплекс шкіл імені Богдана-Ігоря Антонича. Нам усім треба працювати в одному напрямку.

Фото надане Богданом Рецушком

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*