Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ■ №41, 2020-10-11

Кожна масштабна зміна головних гравців у польській владі має свої родзинки. Родзинкою останньої, так званої «реконструкції уряду», став Пшемислав Чарнек – відомий своїми антиукраїнськими, антисемітськими та гомофобними висловлюваннями. З нападок на українців Польщі він почав свою публічну діяльність, фундаментом котрої була ненависть.

Фото з twitter.com/CzarnekP

Є дві великі ідеології. Ні, не ЛГБТ чи Бандери. Одну проповідував Іммануїл Кант, іншу – Пшемислав Чарнек. Кант створив категоричний імператив, котрий наказує діяти за тією нормою, яку хочеш бачити для себе, незалежно від того, існує Бог чи ні. Для Чарнека імператив хизування Богом є правилом винятковості – той, хто виставляє його напоказ, має більше прав від інших.

Це як в анекдоті, коли побожний єврей приходить до рабина з питанням, чи може у новорічну ніч запалити гірлянди на ялинці. – Це заборонено нашим законом, – відповідає йому рабин. – Як же так, ребе? Я вчора ввечері заглянув до вас у вікно, а там гірлянди блищать на ялинці. Чому Вам можна, а мені ні? – Різниця велика, – відповів ребе, – бо я ні в кого дозволу не питав.

Чарнек – котрий у 2018 році закликав «серйозно задуматися над моделлю виховання євреїв у Польщі» – тепер отримав шанс на виховання значно ширшої групи людей: як мінімум тих, що ходять до публічних шкіл у Польщі. Ще будучи люблінським воєводою, Чарнек під час демонстрації польських неофашистів говорив про «антиполонізм, що ображає поляків» та «вкушених Гегелем псевдонауковців». Укус Гегеля, за Станіславом Мілошем, – це захоплення авторитаризмом. «Псевдонауковці», за Чарнеком, – це, найімовірніше, люди типу Григорія Купріяновича, правдиве висловлювання котрого про злочин у Сагрині після заяви Чарнека прокуратура мусолила ледве не півроку. Борець за правду на Волині звинувачує за правду в Сагрині; авторитаризм закидається опонентам під час демонстрації прихильників авторитаризму; науковець з мінімальним доробком закидає «псевдонауку» тим, у кого доробок досить показовий.

І тут парадоксальним чином все перевертається. Якщо вас вкусив Гегель, то ви можете бути Чарнеком; якщо Чарнек вас вкусив Гегелем, то найімовірніше, що вас взагалі ніхто не кусав. Чарнек, на що звертає увагу навіть прихильник проросійських середовищ у Польщі Конрад Ренкас, ніколи не доводить справ до кінця: найважливіше для нього – голосно прогриміти у медіа, а що буде далі – не має значення. «Він раптом заявляв про свою боротьбу з бандерівщиною, нападаючи на ні в чому не повинних, з пращурів люблінських членів української громади, а потім запевняв про стратегічну дружбу східного партнера Польщі і Люблінського воєводства», – пише Ренкас, який є теж невтомним критиком бандерівщини.

Власне, з 2018 року, відколи Чарнек публічно окреслив канон ворогів – євреїв, українців, ЛГБТ – у нього було два шляхи: стати тузом або залишитися юродивим. Дістатися Канта або продовжувати Чарнека. Поки що Кантові – Кантове, а Чарнекові – Чарнекове. Чарнек – це навіть не неофашист, псевдоюрист чи хейтер. Це політичний «розпилювач»: він базікає маячню, щоби половина країни нею захоплювалася, а друга половина – її ненавиділа. Не має значення, яким є об’єкт його промов, має значення тільки ця ворожнеча, стінка на стінку, а ще – хайп, верескотня і лемент, і з цього всього виростає фігура Чарнека, що своїм кропилом благословляє далі паству, власних прихильників і ненависників. Колись він говорив про євреїв і українців (про що вже мало хто пам’ятає), а нині розкусив, що «кропитися» більше людей приходить в темі ЛГБТ. Його промови беззмістовні, єдине їхнє призначення – це заперечити в оточуючих яке-небудь почуття реальності, вибити з-під ніг гідність, вигнати якщо не в реальну, то хоча б у внутрішню еміграцію. Не піддатися – головний антибіотик проти Чарнека.

Ці цілі, найімовірніше, будуть ключовою програмою нового міністра освіти. Не має значення ЩО – має значення ЯК. Не має значення програма навчання – важливо, як він її нав’язуватиме, входячи брудними чоботами на випраний килим. І те, що ніхто на це не реагуватиме. Прихильників методів зробити кар’єру а-ля Чарнек більшає – все менше здібних, все більше хапужних. Якщо одного чи кількох представників цього типажу суспільство ще якось перетравить, то велика їхня кількість деморалізує суспільство. І в цьому процесі завжди є момент, після якого неможливо повернутися назад і все виправити.

Поділитися:

Категорії : Погляди, Політика

Схожі статті

Війна за Шухевича. Чи розуміє Україна, що вона стала об’єктом «культури виключення»?

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №13, 2021-03-28 Ситуація з тернопільським стадіоном – це, без сумніву, одне з найбільших загострень польсько-українських відносин за останні місяці,...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*