Кася Комар-Мацинська ■ ПОДІЇ ■ 2019-07-14

«Амбітність та масштабність заходів, проектне мислення, незважаючи на напругу в місті, все це – в умовах постійного ремонту народного дому та пов’язаних з цим клопотів», – так у кількох словах прокоментував останню каденцію роботи перемишлян голова об’єднання українців у Польщі Петро Тима. 30 червня відбулася звітно-виборча конференція Перемиського відділу ОУП, у якій взяли участь обрані громадою делегати та представники головної управи організації.

Конференція в Перемишлі була майже останньою з циклу зустрічей в регіонах, які передують центральному з’їзду членів ОУП – він запланований на осінь цього року. Каденція старої управи відділу охоплювала період 2013-2019 років. За цей час відбулося чимало яскравих подій, які суттєво вплинули на функціонування української громади. Революція гідності, а пізніше – російсько-українська війна стали стимулом до підтримки України серед представників меншин, і у своєрідний спосіб вплинули на прикордонну зону. Водночас саме в ці роки у Польщі змінилася влада й посилилася напруга у польсько-українських відносинах, кульмінацією якої став напад на Пикулицьку ходу, відміна щорічного концерту «Ніч на Івана Купала», а також численні акти вандалізму в українських місцях пам’яті, яких у Перемишлі та в регіоні з очевидних причин досить багато.

2013-2019 роки – це також початок хвилі української міграції до Польщі, до якої історична українська меншина в країні не була готова, і з приводу якої виникло чимало непорозумінь. «Нам треба усвідомити, – згадував Петро Тима у своїй вступній промові, – що монополії на українство у Польщі вже немає і ніколи не буде». Слід згадати, що Перемишль довгий час був «перехідним», транзитним містом, й українська міграція була не дуже помітною. Проте зараз у секторі послуг та продажів можна зустріти дедалі більше українських громадян, у місцевому виші навчається багато українських студентів, а історичною частиною міста гуляє чимало туристів з-за східного кордону. Через те, що такі люди здебільшого не долучаються до життя української громади, питання комунікації та співпраці з ними залишається викликом для ОУП на наступні роки.

Перемишль називають іноді «першою лінією фронту польсько-українських відносин». Адже питання їхнього налагодження також є пріоритетним. Від 2016 року українська громада зробила багато відважних кроків до покращення суспільних настроїв – освітні проекти для молоді, співпраця з товариствами, які займаються захистом прав людини, культурні заходи з найкращими польським митцями, які приїжджали до Перемишля, аби підтримати українську справу. Проте співпраця на рівні місцевого самоврядування у самому Перемишлі й надалі залишається далекою від ідеалу. Про це свідчить присутність у міській раді двох антиукраїнських ідеологів із місцевого крайнього правого середовища, та відсутність у мера бажання просувати Перемишль як багатокультурне та національно різноманітне місто. На щастя, в інших частинах регіону, наприклад, у Кальникові, Хотинці, Ряшеві, співпраця на рівні самоврядування виглядає краще.

Звичайно, діяльність Перемиського відділу – це не лише робота перемиського гуртка, хоча за обсягом та перспективами вона є, безумовно, найбільшою. Марія Туцька, чия каденція як голови відділу саме завершується, у своїй звітній промові висловила особливе задоволення щодо відновлення гуртка ОУП в Ряшеві та похвалила організованість членів об’єднання з Кальникова: там уже кілька років діє дитячий та молодіжний танцювальний колектив народного танцю «Калина», високий рівень та успіхи якого мотивують не тільки наймолодших членів громади, але і їхніх батьків та родичів.

Ведучий перемиської конференції Андрій Комар констатував, що «немає нічого злого, що би на добре не вийшло», бо напруга у польсько-українських відносинах в Перемишлі спонукала громаду до більшої активності у співпраці з поляками. Як приклад Андрій Комар навів участь представників об’єднання в ініціативі перемишлян «Спільно на 100» з нагоди століття незалежності Польщі, а також успішно проведену міжнародну наукову конференцію Українського історичного товариства, яка пройшла у травні цього року в Народному домі.

Опісля промов та звітів відбулося голосування за членів нової ради та управи. Марія Туцька, яка 15 років очолювала управу перемиського відділу, подякувала всім членам та співпрацівникам за довгі роки громадської діяльності та вирішила віддати естафету наступним поколінням. За багаторічну працю, жертовність та активність Петро Тима й Андрій Комар вручили їй подяку.

У результаті голосування новим очільником управи відділу став Ігор Горків, а головою ради – Марія Туцька. Обрали також 7 делегатів до загального з’їзду ОУП. Учасники зборів наголошували на необхідності проведення фестивалів української культури, повернення до формату «Ночі на Івана Купала», згадували також про потребу розширення волонтерського руху серед учнів перемиської «шашкевичівки», тіснішої співпраці школи та пунктів навчання – не тільки задля залучення нових учнів, а й для збільшення потенціалу менших осередків та покращення якості навчання у таких пунктах.

***

Марія Туцька – голова Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі трьох каденцій (2004-2019)

Це був період динамічних змін, передусім в Україні: час від Помаранчевої революції до Революції гідності, і навіть довше, бо боротьба за Україну продовжується. Ми переживали всі ці події та допомагали, як могли. Їздили на інавгурацію президента Віктора Ющенка, який, до речі пізніше двічі відвідував нас у Перемишлі. У 2014 році ми їздили на Майдан, організовували допомогу, збирали кошти, одяг, не один раз спостерігали за виборчим процесом в Україні.

У той же самий час, від 2011 року, ми «відвойовували» Народний дім, а коли це вже вдалося – почали збирати гроші на ремонт, писати проекти та реалізовувати чергові етапи відбудови. Але, поки до цього дійшло, треба було ще залагодити все з юридичної точки зору, бо будинок був частково власністю держави, а частково міста, місто хотіло компенсації, тому до гри включилося Міноборони. Відтак місто отримало від нього будинок гарнізонного клубу і тоді щойно польська держава могла відпродати цілий Народний дім українській громаді за 1% вартості. Слід згадати, що ціну за будинок встановили на рівні 1 мільйон злотих, і це було відносно багато як на будівлю у такому технічному стані. Проте ми погодилися на цю ціну, аби не ризикувати і не залишитися знову з нічим. На жаль, місто не скасувало для нас заборону на комерційну діяльність в будинку на найближчі 10 років. Це дуже ускладнює процес здобуття коштів на ремонт, але ми дотримуємося цього правила. На щастя, цей період закінчується вже у 2021 році.

Можна сказати, що повернення Народного дому було однією з головних подій цього періоду нашої діяльності. Я рада, що весь цей час ми були в гарних відносинах з управою ОУП у Варшаві, яке ніколи не залишало нас наодинці з нашими проблемами. Щодо роботи в регіоні – попри те, що люди змінювалися, ми залишалися однодумцями, які спільними зусиллями тягнули цей віз. Це дуже важливо у випадку, коли люди працюють на громадських засадах і завдяки власній мотивації.

Я також пишаюся нашою постійною, щораз сильнішою співпрацею з Україною, з культурними установами Львівської, Тернопільської, ІваноФранківської областей. Вона почалася ще у 80-90-х роках, коли ми створювали нашу школу, а зараз процвітає, зокрема, завдяки змінам, які відбуваються в Україні. Окрім цього, для мене завжди дуже важливими були зв’язки школи з Народним домом та церквою – лише тоді, коли ці три стрижні українства співпрацюють між собою, ми можемо успішно вести нашу діяльність. Зараз прийшов час міняти коней та уступати місце наступним поколінням активістів. Проте я весь час перебуваю в Перемишлі та не відмовляюся від громадської роботи. Я знаю, що дуже важливо долучати до праці інших людей і давати їм можливість розвиватися – а це неможливо без передачі відповідальності.

Ігор Горків – новообраний голова Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі

Перш за все, перейняти обов’язки від такого титана праці, як пані Марія Туцька – це великий виклик. Я завжди захоплювався тим, скільки вона має контактів у Польщі та в Україні, а крім цього – у Світовому конґресі українців. Її досвід і те, що вона була готова допомогти 24 години на добу та 7 днів на тиждень, зробили нашу співпрацю доброю та плідною вже від 2011 року.

На щастя, ми не прощаємося з пані Марійкою, адже вона залишається головою ради відділу. Нам пощастило з дружньою командою членів управи як відділу, так і перемиського гуртка, – це люди, загартовані «в бою», на яких завжди можна розраховувати. Ми намагатимемося й далі розвивати Перемишль та Народний дім; хочемо також, аби цей позитив від нас перейняли гуртки регіону, прагнемо збільшувати їхній потенціал та заохочувати їх до власної ширшої суспільної активності.

Фото авторки статті

Поділитися: