Тетяна Семаковська ■ УКРАЇНА ■ №50, 2022-12-11

Всиновлення завжди було делікатною та чутливою темою в суспільстві. Так вже склалося, що про це не заведено говорити відкрито. В українському інформпросторі найбільш відомим одкровенням на цю тему стала книга письменниці Каріни Саварини «Мам», де описані труднощі, з якими зіштовхується пара при усиновленні. Ми розповімо історії українських сімей, які наважилися всиновити дитину під час війни. З міркувань безпеки імена героїв змінені за їхнім проханням. Про труднощі та позитивні моменти прийомного батьківства – читайте в матеріалі.

Юридичні нюанси

Отже, перше та основне, що потрібно знати – під час повномасштабної війни процедура з усиновлення діє. Уряд відновив її й адаптував до реалій воєнного часу, про це повідомляла Дар’я Герасимчук, радниця-уповноваженої президента України з прав дитини та дитячої реабілітації. Усиновити дитину можуть громадяни України, які перебувають на обліку кандидатів в усиновлювачі. Важливо, щоб особа проживала на підконтрольній українському уряду території. 

Водночас, усиновити дитину не можуть громадяни, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, громадяни, які тимчасово або постійно проживають за межами України, а також іноземці. Останні двоє категорій зможуть розпочати процедуру всиновлення через три місяці після припинення або скасування воєнного стану в країні.

Перед тим, як всиновити дитину, майбутні батьки мають пройти курс з підготовки виховання малюка. Однак, наразі рішенням місцевих органів влади навчання може тимчасово не проводитися. Проте, це не є перешкодою для старту процесу усиновлення, який зазвичай є довгим та нелегким. Наразі чимало дітей, які втратили батьків, влаштовані в ДБСТ (Дитячий будинок сімейного типу). 

Марина, всиновила 6-річну дівчинку

23 лютого 2022 року родина Марини поповнилася дівчинкою Настею, малечі 6 років. Про початок війни жінка не здогадувалася, до усиновлення готувалися близько року. Героїня згадує, що це був довгий бюрократичний процес, а після проходження курсів батьківства майбутнім батькам сказали, що дітей на всиновлення в їхньому районі наразі немає. Однак, пара не втрачала надії, і вже влітку 2021 року батьки познайомилися з Настею. Дівчинка одразу припала до душі подружній парі.

«Я відчула, що це моя дитина, коли її побачила. Знаєте, кажуть, що серце має тьохнути, у нас так і було. Готуйтеся до того, що дитину шукати можна довго – охочих багато, але старших дітей рідше всиновлюють. Настя дуже привітна дитина, вона нас зачарувала своїм характером. Я думала, що ми будемо всиновлювати хлопчика, але Бог дав дівчинку. Я щаслива, що стала мамою у такий спосіб», – розповідає героїня.

Настя потрапила в сім’ю в перші дні повномасштабного вторгнення, і родина одразу переїхала в безпечне місце. Дівчинка вже адаптувалася до нової родини – Марина розповідає, що Настя має нахил до математики. Вона любить гратися в ігри з цифрами, часто підраховує вголос. Мати Насті сподівається, що їй вдасться виховати добру та світлу дитину, адже до всиновлення пара ретельно готувалася. Попри те, у батьківстві не можна все знати наперед, тож доводиться імпровізувати, ділиться жінка. Марина зауважує, що прийомне батьківство стало найкращим рішенням у її житті.  

Ірина, всиновила 10-річного Богдана

Ірина давно мріяла про дітей, але так склалося, що жінка не змогла завагітніти. Після років невдалих маніпуляцій та численних походів до лікарів, героїня наважилася на всиновлення. Розпочала процес ще задовго до повномасштабного вторгнення, але вдома хлопчик опинився тільки нещодавно, у вересні 2022 року. Жінка ділиться, що все виявилося набагато важче, ніж вона уявляла, але героїня розповідає про це з посмішкою.

«Так склалося, що я знаю трохи про батьків Богдана – нас попереджали, що хлопчик трішки проблемний, але ми твердо вирішили, що саме він стане нашим сином. Проблема в тому, що Богдан має схильність цупити речі, і про це неприємно говорити, але ми з цим боремося, ходимо до психолога. Зараз ситуація вже краща, ніж була раніше, хоча часу пройшло небагато. Намагаємося дати зрозуміти Богданові, що в нього буде вдосталь їжі та одягу», – розповідає героїня.

Ірина ділиться, що своє рішення б не змінила – жінка щаслива, що у неї є син. Попри складнощі, є багато щасливих моментів, наголошує героїня. На питання про те, яку б пораду дала парам, що збираються всиновити дитину, відповідає наступне:

«Треба усвідомити, що життя зміниться і труднощі у вихованні неминучі – особливо, якщо мова йде про юнацький вік. Всиновлення – це можливість стати мамою, а мамою, як ми знаємо, ніколи не перестають бути, тож дитина стає роботою 24\7, і до цього потрібно бути готовою», – каже Ірина.

Досвід мами, яка вдочерила дитину рік тому

Щоб наша історія була повною, ми також поспілкувалися з героїнею, яка вже понад рік виховує прийомну доньку Настю. Лариса розповідає, що ще в підлітковому віці замислювалася над тим, що вдочерить дитину. Жінка вважає, що потрібно руйнувати ще радянські стереотипи мислення в людей. Героїня наголошує, що з дитиною потрібно бути чесною в усіх питаннях та, звісно, запастися терпінням.

«Насті 5 років, з них лиш один рік в сім’ї. Соціалізація ще триває, вона дуже відрізняється від однолітків і фізичним, і розумовим розвитком. Потрібно заздалегідь готуватись – читати книги, дивитись відео на ютубі, Петрановську раджу, слідкувати за прийомними сім’ями в соцмережах.

Я свідомо всиновила. Свідомо пишу в соцмережі. Я показую, що так можна робити, й навіть потрібно робити. Бути людяними. Бути не байдужими до цієї соціальної проблеми нашого сьогодення, і не лише зараз, коли війна. Люди пишуть мені, теж цікавляться темою усиновлення, теж хочуть всиновити», – каже Ірина.

Героїня також дала пораду для батьків, які замислюються над всиновленням. За її словами, чим доросліша дитина, тим довшою та складнішою може бути адаптація.

«Адаптація може пройти швидко, особливо в малечі, а чим старші – тим може бути довшою. Це залежить дуже від дорослих. Стосовно діагнозів – не бійтесь, читайте про хвороби, більшість з них перебільшені. Та, звичайно ж, може бути й таке, що хвороби проявляться з віком. Це все індивідуально. Більшість хвороб виліковні. Та психологічно ці діти травмовані, потрібне велике терпіння… І ніколи не приховуйте правду про всиновлення від дитини. Це про чесність», – наголошує Ірина.

Поділитися: