Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №22, 2020-05-31

У Польщі з’явилося чергове дослідження іммігрантів в епоху коронавірусу – тиждень тому ми писали про дослідження кадрового агентства «EWL». Цього разу опитування провела неурядова організація «Homo Faber» з Любліна: вона дослідила мешканців свого міста. І звернула увагу на серйозні проблеми уряду (а точніше – урядів) в комунікації з мігрантами.

Опитування під назвою «Як справи? How are You? Jak się masz?» проводилось 5–11 травня, у ньому взяли участь 70 мігрантів, переважно з України. На відміну від дослідження кадрового агентства «EWL», котре опитувало іммігрантів-працівників у всій Польщі, у «Homo Faber» обмежилися іноземцями, пов’язаними із Любліном. А тому найбільшу групу опитаних складають студенти (69%). Більше половини респондентів (60%) перебували в Польщі під час пандемії. Ті, хто повернулися додому з Польщі, на запитання про причини від’їзду, відверто відповіли, що в Польщі їх нічого не тримає, тоді як в Україні є родина. Дехто як причину раптового виїзду вказав виселення з гуртожитку. Одну з відповідей можна прочитати у звіті: «Вийшла прикра історія з гуртожитком. Нам сказали, щоб ми збирали речі, бо через день-два ми повинні залишити гуртожиток. Часу на роздуми було не так багато, тому я одразу купила квиток додому».

Найважливіші питання, котрі поставили автори дослідження – про проблеми під час пандемії і про побоювання за майбутнє.

Отже, на перше питання – про найбільшу проблему під час пандемії – аж 34% назвали майбутній стрес, безробіття вказали 17%, відсутність заняття, нудьгу – 21%, страх за здоров’я – 13%, а невиплату зарплатні – тільки 4%. Після епідемії опитані найбільше побоюються збільшені завдань на роботі чи в місці навчання (30%), зниження якості життя остерігається 24%, зміни умов зайнятості та відсутності роботи боїться по 13% респондентів, втрати роботи побоюється лише 3% опитаних.

Порівняйте: у дослідженні агентства «EWL» понад половина опитаних боїться втрати роботи, а третина – економічної кризи (що порівняно із тими з вищезгаданих, що остерігаються зниження якості життя).

Окрім питальника, авторка дослідження Анна Домбровська провела аналіз публічної дискусії про мігрантів і адресовані їм повідомлення. Як вказує авторка, іммігранти в Польщі майже не користуються традиційними медіа (це також підтверджує дослідження «EWL»), серед джерел інформації домінує інтернет і соціальні мережі. Окремо як джерело інформації вказано польський урядовий портал gov.pl, котрий, як звертає увагу Домбровська, «не має жодної мовної версії окрім польської».

Якої інформації найбільше бракує? Студенти, наприклад, скаржаться в основному на відсутність чіткої інформації щодо майбутнього навчання в Польщі: як відбуватимуться заліки, як виглядатимуть плани, стажування для випускників. Чимало респондентів зазначили, що бракує інформації про кордони: коли і для кого вони будуть відкритими, як виглядатиме карантин.

Окремо згадується про закриття польського та українського кордону – ці рішення «супроводжувалися двозначностями» та «інформаційним хаосом». Вказується також, що від 16 березня в Польщі припинили роботу Управління з питань іноземців – при цьому щойно через пів місяця запрацював портал електронного консульства, через який видаються робочі візи та був підписаний закон про продовження легального перебування для учасників «безвізового руху». Це була ключоваінформація для іноземців, вказується у звіті, а довге мовчання державних структур «негативно вплинуло на ситуацію з мігрантами в Польщі і, можливо, стало однією з причин прийняття рішення про виїзд із Польщі».

«Польща увійшла в пандемію без підготовки. І це, на наш погляд, ключ, щоб зрозуміти механізми, які визначили ситуацію з мігрантами в Польщі», – робиться висновок у документі. – «Ми вступили в пандемію без міграційної стратегії, принципи якої могли мати своє відображення в антикризових планах. Без такої стратегії важко планувати ринок з урахуванням присутності іноземних працівників».

Водночас автори звіту вказують на позитивні явища: від 18 березня веб-сайт мерії (lublin.eu) публікує двомовні статті з таких питань, як:  зміни в громадському транспорті під час пандемії, психологічні консультації, освіта під час пандемії, медична допомога та питання легального перебування (варто підкреслити, що не тільки Люблін це робить, проте місто було одним із перших в інформуванні українських іммігрантів їхньою мовою під час пандемії). Підкреслюється, що саме з ініціативи люблінських самоврядувальників у соціальній мережі з’явилася група допомоги «Видима рука» українською мовою. У зв’язку з коронавірусом організація «Homo Faber» збільшила свій спектр курсів польської мови для іноземців, а Центр волонтерів запустив «Нове радіо», в ефірі якого порушується також тематика іноземців, які проживають у Любліні.

Саме на інформаційному аспекті наголошують автори дослідження «Homo Faber» – і в цьому їхні висновки дещо відрізняються від дослідження «EWL». Автори звіту кадрового агентства більше вказують на потребу нових полегшень у зв’язку з перебуванням іммігрантів у Польщі. Хоч це насправді, дві однакові відповіді, котрі дані з різних перспектив: з перспективи процесу (прозора і зрозуміла інформація) та результату (вирішення питання на основі цієї інформації).

А отже, інформаційний аспект у випадку іммігрантів з України залишається важливою, і досі мало враховуваною складовою міграційної політики Польщі загалом. У дослідженні «Homo Faber» на це вказується прямобезпосередньо; натомість у звіті «EWL» можемо зрозуміти це на основі контексту: там, окрім соцмереж, важливим джерелом інформації, після Інтернету, є… роботодавець. Ані у випадку першого, ані другого дослідження не можна сказати, що держава дійшла до іммігрантів з важливою інформацією. Хоч, варто визнати, спроби були.

Поділитися: