Чим більше ми допомагатимемо Україні, тим швидше війні настане кінець

Орест Лопата ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ №21, 2022-05-22

Що кожен із нас у Польщі зможе зробити для закінчення війни в Україні?

Президент Володимир Зеленський закликає світову громадськість бойкотувати купівлю російських товарів, а найголовніше – нафти та газу. Однак й усі ми на щодень можемо докластися до наближення перемоги. Достатньо оминати компанії, що дають поживу режимові путіна, платять внески до державного бюджету росії. Про свій досвід допомоги розповідає український волонтер у Польщі Мирослав Петрига.

Бойкот мереж Leroy Merlin і Auchan

Почалося все з повідомлень у медіа про те, що світові корпорації через війну рф проти України виходять із російського ринку. Але, на жаль, там залишилися працювати мережі магазинів Leroy Merlin i Auchan. Міністр закордонних справ рф Сєрґєй Лавров висловив своє велике задоволення з цього приводу. Це нас розлютило. Потім ми знайшли статистичні дані стосовно держбюджету рф, згідно з якими, обидві фірми – другі за кількістю виплачених коштів.

Спочатку бойкотувати їх почали одиниці. Згодом я шукав підтримки серед людей, які опікувалися могилами воїнів УНР на варшавській Волі; запросив до участі в ініціативі мережі крамниць українських активістів, обіцяв передати афіші, банери про протест, долучив список адрес маркетів згаданих двох фірм у Варшаві. Лідери громади – Юрій Рейт, Мирослав Скірка, Анджей Шептицький – однозначно мене підтримали. Також я із радістю помітив, що такою ж була реакція багатьох моїх польських друзів, інформацію про акцію почали активно поширювати у соцмережах. Тоді я зв’язався з лідерами аналогічної загальнопольської ініціативи, аби разом організовувати протести. 

Фото з архіву героїв статті

Із цього почалася наша спільна робота – до заходів кожного разу долучалися кілька десятків учасників. Ми приходили до магазинів, розповідали покупцям про бойкот і закликали їх робити покупки в інших місцях. Ми також пропонували їм квитки на громадський транспорт, аби вони поїхали й купили необхідні речі деінде. Акції протесту відбулися у 20 містах Польщі. Окрім цього, ми надсилали громадські звернення керівникам Leroy Merlin i Auchan із закликами до звільнення з посад. 

На другий чи тертій день війни я отримав смс-повідомлення від Ольги Пасічник про те, що росіяни бомбардували місто Рівне, тому там негайно потрібна медична допомога. Я оголосив у соцмережах збір коштів для України – потрібно було 5000 злотих на купівлю ліків. Майже одразу мені подзвонив друг і сказав: «Я дам тобі цю суму». Упродовж наступних двох днів я зібрав загалом 10 000 злотих пожертв. Ще одні мої приятелі займалися самими закупівлями – вони привезли дві машини, до самого даху набиті медикаментами. Усе це ми передали Ользі Пасічник. Але акція не припинилася – увесь час ми отримували гроші від благодійників.

Згодом надійшов запит щодо взуття та генераторів для військових. Так, взуття мій друг запропонував нам продати за половину від початкової ціни, яка становила 250 злотих. 

Таким чином, невеликим коштом наша допомога Україні стовідсотково задовольняла у перші дні війни потреби замовників. Наприклад, я дзвоню товаришу і кажу – нам треба ще 50 пар взуття, а він мені говорить, що, окрім них, за зниженими цінами можна взяти ще одяг з військового складу. 

На нашому банківському рахунку тим часом було вже 40 тисяч злотих. Так ми і працюємо від лютого – із польськими та українськими друзями. 

Фото з архіву героїв статті

Наші плани на майбутнє – домовитися з великим виробником гігієнічних засобів про поставки в Україну. Цей новий проєкт докорінно змінює масштаб наших заходів. 

Мій син Микола також є учасником громадського руху «Стоп для газу та нафти із росії».  Їхня акція отримала підтримку в Євросоюзі.

Варто згадати і про те, що ми не забуваємо про біженців із України, які зараз опинилися в Польщі. Ми разом із Романом Реваковичем влаштували в місті Єнджеюв, що неподалік Кракова, святкування Великодня для кількох сотень українців. Всю підготовку взяв на себе місцевий міський голова. На святкову літургію ми запросили священника з Коломиї.

Одного разу ми зустріли літню жінку, яка сказала, що не може допомогти грошима, але пропонує, наприклад, взяти у біженців постіль, випрати її і віддати чисту наступного дня. Як бачимо, кожен допомагає, чим може. Війна рано чи пізно закінчиться. 

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*