Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №50, 2022-12-11

Минув майже місяць після вибуху в Переводові (Przewodów) на Грубешівщині, де загинуло двоє осіб. І вперше за дев’ять останніх місяців війни в Польщі повстало нагальне питання: а якщо війна прийде і сюди?

Як ми вже писали, 15 листопада у Переводові (Грубешівський повіт), менш ніж за 10 кілометрів від кордону з Україною, впали уламки ракети. Вони потрапили на склад зерна, де на вагах стояв трактор із причепом кукурудзи. Загинули двоє осіб – фермер і працівник складу.

«Він впав приблизно за півтора кілометра від будинку моїх батьків. Можливо, якийсь ризик завжди є, але страшніше було, коли в лютому росія повномасштабно напала на Україну, – каже Петро Козак, який родом з Переводова. Зараз українець живе у Варшаві. Виявилося, що його батьки, які мешкають у селі, в час вибуху були в місті. – Я здивований, чому снаряд впав тут, у нашому селі, а не десь у лісі. І відразу почався медіацирк, – додає українець.

Американські медіа та президент США невдовзі повідомили, що то була зенітна ракета С-300 російського виробництва, але запущена з території України.

І одразу після події прокремлівські акаунти та вебсайти в Польщі розпочали кампанію з дезінформації. Одним із найпопулярніших дезінформаційних наративів було представлення подій у Переводові як української провокації, за допомогою якої українці намагаються втягнути Польщу у війну. Згодом почалося просування російської пропаганди, що це був свідомий український напад на Польщу. У дискусіях навіть виникав наратив, що це був вступ до виселення поляків, аби вони зайняли місце українців чи євреїв. Збирав такі коментарі вебсайт Antyfoliarz.pl, який займається відстеженням теорій змови, поширених у польській мережі.

А якою ж була реакція українців у Польщі?

«Це могло впасти в наш сад», – написала на своїй фейсбук-сторінці в день інциденту наша редакційна колега Кася Комар-Мацинська.

Так, дехто може сказати, що це перебільшення. Але якщо вірити погрозам кремлівських пропагандистів, які кажуть, що ціллю російських ракет може бути також залізнична чи газова інфраструктура, що сполучає Україну з Польщею, – чи настільки неможливі такі сценарії у майбутньому? Про це, зокрема, пише портал 300gospodarka.pl, що наводить деякі потенційні цілі росіян, які знаходяться поблизу польсько-українського кордону. Серед них – інтерконектор Германовиці-Дроздовичі, розташований поблизу Перемишля, який з’єднує польський та український газопроводи. Саме через нього Україна отримує зріджений природний газ (LNG) із газового терміналу у Свіноуйсьці.

Звісно, ​​цією статтею ми прагнемо не налякати, а показати, що серед українців у Польщі також є певні побоювання. І не тільки серед тих осіб, які живуть біля кордону з Україною.

– Російське військо здавна мало військові бази на кордоні, і люди жили собі мирно. Але тепер ми знаємо, що цей сусід не такий безпечний, як здавалося, – каже Зенон Грибик із Пенцішева (Браневський повіт) на кордоні з Калінінградом. Нині в селі мешкає 40-50 представників української меншини та декілька поляків.

Від його будинку до кордону – трохи більше за кілометр. Проте поле пана Зенона розташовано біля прикордонної смуги.

– Кілька разів лунали вибухи. Це означає, що база чи полігон має бути біля кордону, – каже селянин. – У вересні, коли ми з дружиною сіяли поле, три дні поспіль чули постріли. З часом все стихло. Мабуть, поїхали вбивати наших до України.

Пан Зенон каже, що «рускіх» не боїться, хоча «зараз з ними невідомо». У травні стався випадок, який трохи налякав місцевих. Над селом дуже низько пролетів російський військовий вертоліт.

– Не знаю, чи він заблукав, чи хотів нас налякати, чи перевірити нашу чутливість. Але це точно був російський. Моя дочка і сусід сказали, що на гелікоптері побачили російський прапор. Я був тоді вдома. Він розвернувся над нашим господарством. Я подумав, що будинок руйнується, – каже Зенон Грибик. На його думку, вертоліт летів так низько, щоб його не помітили військові радари.

Відколи росія повномасштабно напала на Україну, у Пенчішеві прикордонники здійснюють близько двадцяти патрулів на день.

– Роблять, що можуть. Тепер вони поставлять у нас паркан, – каже українець.

Нагадаємо, будівництво тимчасової огорожі на кордоні з Калінінградом почалося в листопаді. Згідно з планом, вона матиме висоту 2,5 метра і буде зведена по всій довжині кордону Польщі з Калінінградом.

– Біля нас, у Бранєві, є бронетанкова частина. Але військ має бути ще більше. Американці в нашому регіоні були на навчаннях, – каже пан Зенон, син якого служить у Війську Польському. – До лютого в наше село приїжджали росіяни, купували їжу. А наші їздили в росію по пальне. У мене навіть були друзі з Калінінграда, з якими ми зідзвонювалися і зустрічалися. Але я більше не хочу бачити їх у своїй хаті. Вони більше не мої друзі. Бо як товаришувати з людьми, які вбивають моїх земляків! Хтозна, може, їхній син теж зараз мобілізований і перебуває в Україні. Тому в моїй оселі для них уже зачинено двері, – каже Зенон Грибик.

Він має чітку позицію щодо подій у Переводові.

– Я вважаю, що це були росіяни. Але що робити в таких випадках? Невже НАТО буде вступати у війну? – питає пан Зенон.

І це не поодинокі випадки занепокоєння українців і поляків. Тому що всі бажають путіну лише одного – смерті. Але не хочуть війни в місці, де живуть.

– Люди наші стежать за ситуацією в медіа. І через стільки місяців війни постійно замислюються, що буде далі, – каже Ірина Нога, яка живе зі своїм чоловіком Богданом у Забрості-Великому (Венґожевський повіт), поблизу кордону з Калінінградом. Після 1947 року село було заселене переважно українцями. – Ми всі сподіваємося, що росія ніколи не почне війну з НАТО. Сподіваємося, що буде мирно. Та час покаже, – додає вона.

Поділитися: