Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2008-06-23
{mosimage}
Біля двох сотень юних учасників із Вроцлава, Білого Бору, Битова, Тшеб’ятова, Лемборка, Кошаліна, Ґданська, Ельблонґа, Колобжега взяло участь у ХХХІІІi Фестивалі українських дитячих ансамблів. Разом 14 гуртів, які танцювали, співали, грали на бандурі або представляли інсценізації за мотивами українських народних казок.
Фестиваль у Кошаліні традиційно триває два дні – цього року це було 7-8 червня. Перший день, умовно кажучи, є радше генеральною репетицією – юні артисти, представляючи свою програму, освоюються зі сценою, а журі на цій основі встановлює порядок виступів на недільному гала-концерті, щоб програма була цікава, жива та різноманітна. Тому деяким ансамблям доводиться дещо скорочувати програму. Однак не всі інструктори погоджуються з вимогами журі. Так було цього року. Вивчена і засвоєна програма здається найкращою, навіть коли для інших вона дещо монотонна. Варто нагадати: програма скорочується не лише тому, що задовга, але також тоді, коли журі вважає, що це принесе користь самій програмі.
Кожного року на фестиваль прибуває подібна кількість учасників, переважно з тих самих осередків. З огляду на скрутну фінансову ситуацію організаторів, цього року до Кошаліна не могли запросити спеціального гостя. Шкода, оскільки найчастіше був ним професійний хореографічний ансамбль з України, вміння та майстерність якого були для самодіяльних колективів з Польщі орієнтиром. Зате цим разом у Кошаліні вперше виступили діти з Вроцлава – саме вони стали спеціальними гостями. “Вроцлавські бандуристки” та колектив “Будьмо, а то буде файно” існують усього рік, а вже можуть успішно конкурувати з іншими ансамблями. Юстина Сирник – вчителька, інструктор та член гуртка ОУП у Вроцлаві, розказує:
– Ми дуже хотіли, щоб наші діти могли зустрічатися і таким моментом були заняття. Зустрічаємося щосуботи. Наші ансамблі – це надбання батьків, які бачили здібності своїх дітей і не хотіли їх змарнувати. Ми вирішили показати вміння наших дітей, щоб вони пишалися тим, що роблять. Тільки на таких заходах вони можуть познайомитися з іншими дітьми, які працюють у подібний спосіб.
Вроцлав’яни дуже амбітно підійшли до своєї праці. “Вроцлавські бандуристки” – це тепер єдиний у Польщі дитячий колектив, який грає на бандурах. Також незвичайний ансамбль пісні і танцю “Будьмо, а то буде файно”: цікава хореографія, сучасна музика, нестандартне використання рушників – тут не було зайвого пафосу і вийшов справді енергійний танець, який заполонив публіку. “Ми не хочемо, щоб у сучасному світі діти тільки відтворювали минуле, але щоб уміли перетворювати його художні форми, які повинні бути достосовані до життя. Хочемо, щоби діти добре себе почували в цьому гурті, а танці були такі, як наші діти – енергійні та радісні. Тому на основі традиційних танців намагатимемось представляти більш сучасну форму”, – пояснила Ю. Сирник.
Традиційна форма однак не завжди заважає – “Гопак” у виконанні танцювального ансамблю з Битова “Барвінок” також заполонив публіку та показав енергійність і радість виконавців. “Барвінок” існує від 1999 р. й уже не один раз старших підміняли молодші, а наймолодші артисти Борис Гнатюк та Михайло Янковський мають усього по 4 рочки. Не набагато старший від них Ігор Шемеля, якому 7 років, а всі вони вже витанцьовують складні хореографічні фіґури.
Малі артисти особливо радують і, як сказав кошалінський староста Роман Шевчик, є запорукою того, що наша культура ніколи не загине. Кошалін, Битів, Колобжег, Білий Бір, Лемборк, Ґданськ – так тримати! Таким чином публіка дитячих фестивалів у Кошаліні росте разом із її учасниками: колись на сцені виступав родинний ансамбль Булки, а тепер члени тієї родини є інструкторами в Ґданську, Битові та Лемборку.
Усвідомлюючи важливість створення в наш час умов для постійного розвитку та самореалізації, організатор заходу – голова кошалінського гуртка ОУП Роман Радзивонович, на зустрічі з керівниками ансамблів представив ідею, щоб замість дводенних концертів проводити над морем тижневий табір, під час якого будуть проводитись заняття в художніх майстернях. А закінчувався би табір недільним гала-концертом.
– Хочемо міняти формулу фестивалю, оскільки вона залишалася незмінною вже багато років, а час іде вперед. Молодь могла би тоді справді інтеґруватися з іншими учасниками, бо неможливо це зробити протягом кількох годин. Художній бік фестивалю – це лише один з його елементів. Не менш важливе є також інтеґрування нашої молоді задля збереження національної тотожності.
А найкраще це робити, коли люди разом, – вважає Р. Радзивонович.
Чи вдасться реалізувати задум – буде видно вже за рік. Однак це не перша спроба виведення ансамблів поза стіни театру. Вже кілька років тому говорилося про додаткові концерти в навколишніх містечках, однак пропозиція залишилась тільки мрією. Треба надіятися, що цим разом буде інакше.
Після суботнього концерту діти розважалися в індіанській оселі, де, крім розваг, мали також можливість довідатися про життя індіанців. Натомість у неділю всіх учасників обдаровано почесними грамотами та кубками. Вже традиційно на завершення фестивалю відбулося також нагородження лауреатів конкурсу малюнків “Рідні землі дідусів моїми очима”, на який було надіслано понад 80 праць.
* * *
Цьогорічний фестиваль зорганізовано завдяки Міністерству внутрішніх справ і адміністрації, Кошалінському міському управлінню та Кошалінському повітовому староству. Однак не вистачило грошей, щоб запросити ансамбль з України. Варто мабуть скористатися досвідом Вроцлава, який працює нестандартно також у фінансовій площині, оскільки сам здобуває кошти: на організований у Вроцлаві декламаторський конкурс та утримання ансамблів батьки розписали програми, які повністю фінансують міські установи, тобто ґміна Вроцлав. Інші можуть від них повчитися, оскільки більшість наших заходів, у тому числі й утримання колективів, відбувається за рахунок ОУП, яке перш за все користується грошима, отримуваними з МВСіА.традиційних танців намагатимемось представляти більш сучасну форму”, – пояснила Ю. Сирник.
“Наше слово” №25, 22 червня 2008 року {moscomment}
