Анна ВінницькаПОДІЇ№13, 2018-04-01

Нещодавно на схід України була доставлена чергова допомога, яку від початку війни в Україні організовують голова Щецінського відділу ОУП Іван Сирник і парох греко-католицької парафії у Щеціні отець Роберт Роса (раніше голова Карітас Вроцлавсько-Ґданської єпархії). На цей раз волонтери з Польщі привезли кардіомонітор (уже другий), відсмоктувач, ноші, системи для крапельниць та перев’язувальні матеріали. Найбільш необхідні медичні засоби в зоні АТО передано в медичні пункти, які працюють на лінії зіткнення.

<strong>Крім матеріальної, потрібна ще й моральна підтримка. Посередині – Іван Сирник, праворуч ньо- го – о. Роберт Роса, ліворуч – боєць АТО Олександр Приходько. </strong>Фото з Фейсбука
Крім матеріальної, потрібна ще й моральна підтримка. Посередині – Іван Сирник, праворуч ньо- го – о. Роберт Роса, ліворуч – боєць АТО Олександр Приходько. Фото з Фейсбука

Допомогу надіслано в Україну поштою, самі ж організатори на власний кошт подалися літаком на схід України. До цього часу волонтери переважно їздили на західну територію України. Цим разом запланували виїзд до Харкова, де мали зустрітися з іншими людьми, які протягом багатьох років також допомагають військовослужбовцям і мешканцям, котрі живуть недалеко від лінії фронту. Гостей з Польщі зустрічав відомий волонтер із Харкова, бізнесмен і громадський діяч Олег Ходарев. Завдяки йому волонтери з Польщі могли поїхати в Луганську і Донецьку області, щоб побувати в тих місцях, куди раніше передавали допомогу, а саме: у Луганському обласному дитячому будинку № 2, який тепер опинився на окупованій території, тобто в м. Северодонецьку, та у Кремінській обласній спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті. І. Сирника та о.P. Росу зустрічала відома волонтерка Вікторія Мірошниченко, нині парамедик, яка особливо допомагає дітям. Працівники дитбудинку й інтернату дуже радо зустрічали гостей, а діти спеціально для них підготували художню програму. Волонтери зі Щеціна привезли дітям одяг, солодощі та овочі, яких там бракує.
– Луганський дитячий будинок № 2 відомий тим, що 2014 р. дітей-сиріт викрадено і вивезено в Росію, однак працівники не здалися. Завдяки старанням директора дитбудинку Катерини Донцової удалося повернути дітей в Україну. Сьогодні в дитячому будинку живе коло 60 дітей різного віку. Візит був справді зворушливим та особливим, – розповідає о. Р. Роса.
Волонтери зі Щеціна проживали близько від лінії розмежування, неподалік Северодонецька. Якраз того дня, коли вони приїхали, було чути мінометний обстріл. А неподалік м. Рубіжного вони бачили білі машини ОБСЄ…

▲ Найкраща подяка волонтеру – дитяча усмішка.
Найкраща подяка волонтеру – дитяча усмішка.

– Для тих, з ким ми зустрічалися, велике значення має, насамперед, моральна підтримка, оскільки багато хто з них уже просто дуже втомлений. Дехто з них давно міг би звідти виїхати, однак цього не робить, бо це його мала батьківщина. Крім моральної, потрібна, однак, також матеріальна підтримка, і дуже важливо, щоб вона була керована до тих, що потребують допомоги. Про це мусять пам’ятати ті, хто живе поза Україною. На зустрічах з вихователями ми могли почути про їхні проблеми і бажання. Відчувалося, що ці люди справді працюють для добра своїх дітей. Відчувалося так само розуміння того, що вони всі разом будують нову українську державу. Приємно було, що навіть коли між собою вони розмовляли російською, то з нами – виключно українською, розуміючи наше небажання говорити російською, – ділиться своїми спостереженнями отець Роса.
А І. Сирник додає:
Попри те, що ми досі ніколи не бачилися, то завдяки листуванню і телефонним розмовам, ми не чужі. Справді, для місцевих важливо, що за тисячі кілометрів від України про них пам’ятають і допомагають їм. Коли ми перебували там, не раз у мене були на очах сльози… ■

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*