Олекса Костик ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-06-17
Я написав до “Газети виборчої” та Інституту національної пам’яті в Ряшеві про сімох солдатів Червоної армії, які полягли другого дня нападу Німеччини на Радянський союз 1941 р. Пишу про це також і до Вас, бо, можливо, вони викинуть мого листа на сміття.
9 травня в Москві урочисто відзначено 65-ту річницю Перемоги над фашизмом. А чи знають у Москві, що в моєму рідному селі Торках, де я народився 25 лютого 1928 р., також відбувся “парад”? Адже там щодня ходять корови по могилах солдатів Червоної армії, які другого дня війни загинули за це село. Полягло їх семеро – полягло також і семеро німців. Однак німці своїх забрали. Через кілька днів Степан Пелех бричкою звіз радянських солдатів до ями при дорозі з Торок до Поздяча (сьогодні – Лешно). Чому лише через кілька днів? – Тому що мешканці Торок втекли за Сян, до Вишатичів, Малковичів чи Орлів, ховаючись від артилерійських снарядів, які летіли на село зі сторони Шегинь та Сідлиськ. Коли торчани повернулися додому – село було спалене, а тіла загиблих солдатів були чорні й розкладалися. Я здалеку спостерігав за цим похованням – навколо була атмосфера лихоманки. У Степана було закрите обличчя – лише очі було видно. Чи забрав він якісь документи цих солдатів? Цього мені не відомо. Солдатів він не закопував глибоко, їхню могилу відгородив жердинами з верби. Більшість мешканців Торок 1945 р. виселили до СРСР, а 1947 р. відбулася акція “Вісла”. Тому теперішні торчани не здогадуються, що їхні корови щодня роблять парад на могилах цих солдатів. Наближається річниця нападу гітлерівців на моє село. Отож, прошу представників місцевої влади – відгородіть хоча б колючим дротом цей шматочок землі й напишіть, що спочивають тут безіменні солдати Червоної армії, які загинули другого дня нападу Гітлера на село Торки.
З повагою,
Олекса Костик
Вислано до:
“Газета виборча”, Варшава
Інститут національної пам’яті, Ряшів
“Наше слово”, Варшава
“Наше слово” №25, 20 червня 2010 року {moscomment}
