Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ 2009-03-04
{mosimage}
У Кошалінській бібліотеці 19 лютого відбулася презентація книжки історика з Поморської академії в Слупську Аркадіуша Слабіґа “Aparat bezpieczeństwa wobec mniejszości narodowych na Pomorzu Zachodnim w latach 1945-1989” (IPN, Szczecin 2009). Раніше така зустріч відбулася в Осередку української культури в Щецині.
У післявоєнній Польщі був постійний нагляд за суспільством, тому не обійшлося без стеження також середовища національних меншин. Особливою “увагою” охоплено українців, однак на Західному Помор’ї стежили і за німцями, євреями, литовцями, білорусами та політичними біженцями з Греції.
Усе ж таки, з огляду на кількісно великі групи, найбільше документів, які збереглися в ІНП та актах державної і партійної адміністрацій, стосуються українців та німців. І саме про інвіґіляцію меншинних середовищ та механізми праці Служби безпеки щодо національних меншин на Західному Помор’ї йдеться в книжці А. Слабіґа.
Під час зустрічі А. Слабіґ розказав про маловідомі факти, як хоча б такий: на Західному Помор’ї основна документація раннього періоду (який починається з 1947 р.) нагляду за українцями – це документи, які апарат безпеки назвав “УПА в Кошалінському воєвідстві” (майже 30 томів). Така назва зберігається й до сьогодні. Документація ця закінчується приблизно 1956им р., коли на хвилі політичної відлиги влада дещо по-іншому почала ставитися до національних меншин. Від 1956 р. інвіґіляція Службою безпеки українського середовища – це, по суті, нагляд за УСКТ (його активістами) та УГКЦ (щодо Церкви існує дуже мало документів). Найменше документів стосується 1970-80 рр., коли посилився нагляд за українською інтеліґенцією, у тому числі й студентами. Стеження за українським населенням Польщі закінчилось щойно на початку 1990 р., коли розпочалася ліквідація структур Служби безпеки, а УСКТ перетворилося в ОУП.
“Наше слово” №10, 8 березня 2009 року {moscomment}
