ПОДІЇ ■ №11, 2019-03-17

У Сагрині відбулися пам’ятні заходи з нагоди 75-ої річниці пацифікації польським підпіллям цього українського села, що його називають «Голготою Холмщини». Окремо виступили представники польського громадянського суспільства, які кажуть, що мусять «замінити собою» польську державу, яка «ділить жертви на кращих та гірших».

Зі слів про те, що для української спільноти Сагринь є символом мучеництва українських православних на території сьогоднішньої Польщі, розпочав промову голова Українського товариства (Люблін) Григорій Купріянович.

– Критерієм, за яким завдавали смерть цим людям, була національна і релігійна приналежність, – підкреслив Купріянович, після чого польською мовою оголосив: – Тут загинули громадяни Речі Посполитої, українські православні мешканці цієї землі, де їхні пращури жили століттями. Вони загинули від рук інших громадян Речі Посполитої тому, що говорили іншою мовою і сповідували іншу релігію. Цей злочин проти людства був скоєний представниками польського народу, партизанами Армії крайової, які були вояками Польської підпільної держави.

Це – дослівна цитата з попередньої промови з липня 2018 року, за яку люблінський воєвода Пшемислав Чарнек подав скаргу на Купріяновича у прокуратуру, звинувачуючи діяча української громади в образі польського народу.

Прокуратура, хоч і відкрила справу, під кінець року мусила її закрити, не знайшовши у цих словах ознак злочину.

Ставлення офіційних польських чиновників до пам’яті про вбитих українців нерідко коментувалося в промовах, виголошених біля відкритого минулого року хреста на сагринському цвинтарі.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця зачитав листа президента України Петра Порошенка до учасників пам’ятних заходів.

– Ми очікуємо, що пам’ять українських жертв Сагрині вшановуватиметься так само, як пам’ять польських жертв Галичини чи Волині, – підкреслив Григорій Купріянович. – Для нас важливо, щоб тут спільно стояли президенти Польщі і Україні, як колись у Павлокомі це зробили президенти Віктор Ющенко і Лех Качинський.

Голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима наголосив, що польське суспільство «доходить до певної межі, адже щодня ми чуємо про нові і нові справи, які викликають занепокоєння».

– У 1989 році в Польщі закінчився комунізм, – підкреслив Петро Тима. – Завдяки тому, що про українську історію до того часу писала польська демократична опозиція, почалася дискусія в ширших колах
польського суспільства. У справі Сагрині вже сказано все. Тому я хотів би віддати шану тим полякам, котрі звертали і звертають увагу на те, що сталося з громадянами Польщі іншої національності і іншого віросповідання. Це був довгий процес, але без нього не було би нас.

Петро Тима вказав, що серед присутніх на урочистості в Сагрині є Томаш Кваснєвський, онук командира АК Стефана Кваснєвського «Віктора», який приймав рішення про пацифікацію українських сіл. Нині пан Томаш пише в загальнопольських виданнях статті про процес прощення і примирення, водночас змагаючись із пам’яттю про свого діда.

Про прощення чимало говорилося у молитовній частині урочистості – 75-та річниця сагринського злочину припала якраз на день, коли в східному обряді відзначається Прощена неділя. Це додало пам’ятному заходу додаткової символічності.

– Жертви цього злочину перебувають перед Престолом Господа, бо кров’ю своєю вони обмили гріхи свої, адже постраждали за сповідування своєї віри, – наголошував у проповіді отець Даміян Швець, вікарій люблінської православної парафії Петра Могили. – Наша молитва за тих людей лунає і буде лунати завжди.

Наприкінці урочистості голос взяли поляки, представники громадянського суспільства, відомі, зокрема, захистом прав української меншини після атаки на церковну процесію в Перемишлі в червні 2016 року.

– Досі ми просто клали квіти в Сагрині, – підкреслила громадська діячка Іза Хруслінська. – Однак після того, що сталося 8 липня 2018 року, після дій влади щодо Григорія Купріяновича і щодо українців за те, що вони вирішили вшанувати своїх убитих, ми як поляки вирішили символічно показати, що ми – також із вами, – сказала вона.

Іза Хруслінська наголосила, що вперше побувала в Сагрині в липні 2013 року, під час спільної зустрічі біля польських і українських могил Волині та Холмщини.

– У Порицьку-Павлівці на Волині було все чудово організовано, там відбулися богослужіння трьох віросповідань, до нас приєдналися місцеві мешканці. Коли ж ми приїхали до Сагрині, все було навпаки: тут ми побачили малий, занедбаний цвинтар зі ще не відкритим пам’ятником. Я тут тому, аби не ділити жертви на гірших чи кращих.

– Якби був живий мій чоловік Яцек Куронь, він був би з нами разом і привіз би сюди своїх польських друзів, – додала Данута Куронь. – Яцек завжди повторював: усі ми мусимо прийняти право людей вшановувати власні могили. Але зараз робиться якраз навпаки, могили використовуються в політичній грі.

– Сагринь є частиною історії моєї країни, яку я ніколи не вчив у школі, – наголосив громадський активіст Бартош Пєхович. – Я приїхав сюди вперше в житті. Ми мусимо відкрито говорити про те, що сталося тоді між громадянами однієї країни. Ми мусимо взяти відповідальність за засудження цих злочинів.

Наприкінці польська активістка Анна Домбровська, голова люблінського товариства «Homo Faber», прочитала над хрестами імена і прізвища тих, хто загинув у Сагрині. Під звучання цих імен, серед яких часто звучало «Ен-Ен» (невизначена жертва, пол. NN), учасники розносили лампадки до символічних хрестів Сагрині.

Частина групи, зокрема голова Об’єднання українців у Польщі, після вшанувань у Сагрині віддала також шану польці, монахині Лонґіні Трудзінській, яку в травні 1944 разом із сімома вихованцями сиротинця вбили члени УПА. Детальніше про це – в одному з наступних номерів «НС».

Тут можна ознайомитись з текстом промови Голови Українського Товариства д-ра Григорія Купріяновича у 75-і роковини смерті українських православних жертв, котрі загинули 10 березня 1944 р. у Сагрині з рук відділів Армії Крайової: https://www.nasze-slowo.pl/promova-grigoriya-kupriyanovicha-u-sagrini-u-75-i-rokovini-smerti-ukrayinskih-pravoslavnih-zhertv/

Поділитися: