Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №19, 2022-05-08

Українські біженці в основному потрапили у великі польські міста та в регіони навколо них. Частина українців тут лишиться на довше, але більшість зразу після війни хоче повернутися додому. Зараз викликом для них і польської держави є вивчення польської мови та робота.

Про це свідчать дослідження і звіт, які виконали Агенція з працевлаштування в Польщі EWL та Студії Східної Європи Варшавського університету. Документ показує, що російська агресія змусила виїхати до Польщі з України в основному жінок (94%) віком 26-45 років. Дослідники відзначають, що це може бути найбільш відважна вікова категорія, яка схильна ризикувати задля безпеки. З іншого боку, це може свідчити про бажання захистити дітей від російських військ, оскільки 2/3 біженців прибули з дітьми молодше 18 років.

«Матері з дітьми – це група, яка потребує особливої опіки: як психологічної допомоги (багато дітей може мати травми від воєнних дій), так і можливості працевлаштування на таку роботу, яка б давала можливість займатися дітьми», – відзначається у дослідженні. 

Звіт також показує, що найбільша кількість осіб (36%) прибула з північних регіонів, в основному з Київської області. Це пов’язується з тим, що саме тут в перші дні війни зосереджувався наступ агресора. Серед біженців, подібно як і серед мігрантів, які приїздили до Польщі ще до війни, переважають особи з вищою освітою (61%). Значна частина з них в Україні працювала в секторі послуг і торгівлі (27%), 17% – це висококваліфіковані спеціалісти, 15% – працівники сектору освіти. На відміну до мігрантів, які працювали у Польщі в 2021 році, небагато хто з нині прибулих володіє польською мовою. Лише 9% знають її добре або дуже добре. До цього 4/5 біженців переважно не працювали у Польщі, що може обумовлювати проблеми – працевлаштування нижче рівня кваліфікації до моменту вивчення мови.

«Мовні курси можуть виявитися одним із найнеобхідніших системних рішень, що дозволить швидко інтегрувати біженців та знайти їм роботу на польському ринку праці», – відзначається у звіті. 

Цікаві й результати дослідження щодо майбутнього. Більшість мігрантів хоче повернутися в Україну, при чому кожна третя особа заявляє про бажання залишитися у Польщі на довше. 12% опитаних не хочуть ані повертатися додому, ані залишатися у Польщі. Ціль їхньої міграції – це Німеччина (26%), США (16%), Велика Британія (11%) та Швеція (10%). Дослідники відзначають, що така тенденція може обумовлюватися відкриттям досі важкодоступного ринку праці у цих державах, або їхньою прихильною соціальною політикою. Тим не менше, більшість українців (56%) має намір повернутися на батьківщину одразу після завершення воєнних дій. При цьому значна більшість мігрантів (63%), які залишаються у Польщі, планують тут працювати. Лише кожен п’ятий говорить, що планує утримуватися на власні заощадження. 

Експерти відзначають, що незнання польської мови, переважання жінок у структурі біженців і потреба опіки над малолітніми дітьми можуть породжувати проблеми у пошуку себе на польському ринку праці. Важливе значення також має той чинник, що майже 70% біженців хочуть жити у містах з населенням понад 200 тисячі мешканців. «Однак легший доступ до громадської інфраструктури у великих місцевостях не означає, що так само просто буде знайти тут роботу чи помешкання», – відзначається у звіті. 

Низьким є також рівень готовності до внутрішнього переміщення. Аж 72% біженців хоче залишатися у тих регіонах, в яких зараз перебуває. Пояснюється це наявністю дітей. Частина з них вже почала навчання у польських школах і помалу пристосувалася до життя в нових умовах. Чергові зміни можуть погано вплинути на їхній розвиток, емоції та почуття безпеки.

Поділитися: