Микола Дупляк ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №17, 2023-04-30

Ганна Паска, «Лев Бачинський: творець соборності України». Торонто-Львів: Фундація Енциклопедії України, 2019. – 244 с.

 На видавничому ринку з’явилася цікава своїм змістом книжка авторства дослідниці Ганни Паски, яку бажаю рекомендувати тим читачам, що цікавляться минулим українського народу. Відомо ж бо, що знаючи своє минуле, краще розуміємо своє сучасне. Йдеться про визначну людину в політичному й суспільному житті Галичини в перших тридцяти роках минулого століття – доктора Лева Бачинського (1872 – 1930), людини, яка наполегливо й віддано працювала для добра свого поневоленого народу, для майбутніх поколінь українців, а таких людей не можна забувати.

Авторка дослідила участь політика у передвиборчих кампаніях до найвищого законодавчого органу Австро-Угорської монархії (1907 і 1911 рр.), з‘ясувала зміст і напрям депутатської праці Лева Бачинського в австрійському парламенті (1907 – 1918 рр.) й охарактеризувала роль політика у державотворчих процесах Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) – Західної Області Української Народної Республіки (ЗОУНР). Також вона розкрила його діяльність у структурі Міжпартійної ради (1921-1923 рр.), напрями партійно-політичної праці в 1920-х роках та розглянула посольську діяльність Бачинського в 1928-1930 роках.

Прикметно, що видання адресоване українській молоді, студентству, науковцям, краєзнавцям, вчителям, усім, кому українська минувшина додає наснаги до суспільної праці у вивченні відомих і маловідомих постатей України.

Переломною віхою в житті Лева Бачинського було навчання у Коломийській гімназії. Тут під впливом наставників та колег-гімназистів почали формуватися його світогляд, політичні погляди та переконання. Майбутній політик брав активну участь у діяльності таємного студентського гуртка, учасники якого займалися пропагуванням соціалістичних ідей у суспільстві. Початок активної політичної діяльності д-ра Лева Бачинського починається із його вступом до лав першої української партії – Русько-української радикальної партії (РУРП). На початку ХХ ст. політик займав керівні посади в структурі Української радикальної партії (УРП) та брав участь у численних вічах і зібраннях. У ході Першої світової війни д-р Лев Бачинський увійшов до складу Головної української ради (ГУР), а 1915 року став заступником голови Загальної української ради (ЗУР) К. Левицького.

Ще на партійному з’їзді у Львові 1906 року Бачинського обрано керівником Української парламентської репрезентації (УПР). Він брав участь у партійних з‘їздах та всенародних вічах, на яких не тільки розповідав про свою працю в Державній Раді, але й звертав увагу на численні правопорушення з боку польської влади та її негативне ставлення до українського народу. 1910 року д-р Лев Бачинський відкрив власну адвокатську канцелярію у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), а вже наступного року його обрано головою товариства «Повітова Січ».

Під час загострення австро-російських відносин у 1912-1914 роках українські політичні партії Східної Галичини та Буковини визначилися щодо політичної орієнтації, яка полягала у підтримці Австро-Угорської монархії у війні проти Російської імперії як найбільшого ворога України. Коли на початку Першої світової війни у Львові засновано міжпартійну Головну українську раду,  до її складу увійшли й визначні радикали: Лев Бачинський, Микола Лагодинський, Михайло Павлик і Кирило Трильовський. ГУР оголосила свої політичні цілі, суть яких зводилася до орієнтації на країни Троїстого союзу та прагнення об’єднати українські землі Австро-Угорщини в єдину адміністративну одиницю на засадах національно-територіальної автономії. Одним із першочергових завдань ГУР був поділ Галичини на Східну (українську) і Західну (польську) частини.

До речі, під час підготовки до проведення виборів українці поділилися на два ворогуючі табори москвофільського та українофільського спрямування. Цей фактор у своїх цілях використовували поляки для тиску на український національний рух.

Про значний авторитет Лева Бачинського в галицькому суспільстві свідчила масова підтримка його кандидатури до Австро-Угорського парламенту. Як підтверджує тогочасна галицька преса, він був одним із найкращих промовців у Галичині. Під час виборів до австрійського парламенту був прихильником союзу всіх провідних національних партій з метою збільшення українського представництва в Державній Раді. Парламентська діяльність посла Лева Бачинського в австро-угорський період мала опозиційний характер до офіційної влади. Період його посольської діяльності характеризується активною боротьбою за створення українського університету у Львові.

У своїй автобіографії Бачинський так характеризував свій виступ з цього приводу в парламентській комісії у Відні: «Багато здоровля коштувала мені промова у військовій комісії під час дебатів  над новим військовим законом, коли я говорив через цілу ніч без перерви. Ця промова примусила правительство видати письмо з приреченням заснування українського університету». Йдеться про 13-годинну промову Лева Бачинського у червні 1912 року. Основною метою його парламентської діяльності (1907-1918) було відстоювання національних і соціальних прав галичан.

Д-р Лев Бачинський відзначався активною участю в об’єднанні Західної України з Наддніпрянщиною та був одним з ініціаторів проголошення Акту Злуки ЗУНР і УНР. Це ж бо він розпочав церемонію промовою: «Світла Директоріє і Високий Уряде Української Народної Республіки! Власною нашою волею хочемо і бажаємо обновити національно-державну єдність нашого народу, що існувала за Володимира Великого та Ярослава Мудрого, а до якої стреміли наші гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко та Іван Мазепа. Від сьогодні Західна Україна лучиться з Великою Україною в одно нероздільне тіло».

Після розпаду Австро-Угорської монархії та поразки українських національно-визвольних змагань періоду ЗУНР Східну Галичину приєднано до Польщі. Тодішня влада провадила політику асиміляції українського народу та інкорпорації «східних кресів» до складу Польської держави. Упродовж 1919-1929 рр. до Східної Галичини прибуло 77 тисяч польських військових осадників і цивільних колоністів, яким надано в користування багато української землі. Такий стан речей викликав незадоволення серед українського населення та галицького політикуму.

Важливу роль Лев Бачинський відіграв у вирішенні економічних проблем в ЗОУНР. Як керівник земельної комісії, він сприяв розробці закону аграрної реформи та його ухваленню. У 1921-1923 рр. входив до складу Міжпартійної Ради, брав участь у міжпартійних з‘їздах і конференціях. Політик негативно ставився до політики Другої Речі Посполитої, спрямованої на окупацію українських територій і проголосив політику орієнтації на «власні сили» у боротьбі з окупаційним режимом.

Д-р Лев Бачинський був одним із найбільш відомих політичних діячів Східної Галичини міжвоєнного періоду. Як провідник УРП, а з 1926 р. – Української соціалістично-радикальної партії (УСРП), він активно боровся та пропагував у суспільстві гасла боротьби проти полонізації українських земель польськими осадниками. Політик вимагав надання українцям демократичних прав і свобод, виступав за навчання у школах Галичини та Волині рідною мовою, боронив соціальні та національні інтереси українських селян і робітників.

Політик виступав за об‘єднання всіх провідних західноукраїнських партій у спільному міжпартійному політичному блоці. Вимагав відновлення незалежності українських земель, пропагував політику самостійної боротьби з окупацією Східної Галичини та засуджував політику більшовиків на Наддніпрянщині. В історію увійшов як незламний борець за незалежність і соборність усіх українських земель. Лев Бачинський формував цілісну концепцію побудови майбутньої української держави та негативно ставився до будь-яких проявів іноземного втручання в її внутрішні справи.

Лев Бачинський помер 11 квітня 1930 року у санаторії міста Грімменштайн в Австрії. Його тлінні останки спочили на українській землі в Станиславові. В останню дорогу відомого земляка, оборонця і політика та пластуна провело понад 20 тисяч осіб.

14 липня 2017 року в рідному селі Серафинці Городенського району Івано-Франківської області відбулося урочисте відзначення 145-річчя від дня народження Лева Бачинського. Вдячні серафинці встановили йому погруддя і пам’ятний знак на місці садиби Бачинських.

До речі, у подружжя Лева і Наталії Бачинських було двоє дітей – Софія і Марко. Їхні внуки і правнуки сьогодні живуть далеко від рідної землі – в Америці й Канаді.

Цінну наукову публікацію про визначного українця доповнює і збагачує перелік умовних скорочень, список використаних джерел і подяка авторки багатьом людям й установам за сприяння у підготовці видання. У книжці є понад 60  світлин, 36 копій з листів і газетних статей та 6 кольорових мап. Тираж публікації не зазначений. Можна лише здогадуватись, що він невеликий.

Поділитися: