Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №40, 2020-10-04

Щорічні велелюдні храмові празники Різдва Пресвятої Богородиці в Білому Борі та прощі до ікони Пресвятої Богородиці «Матері Скитальців» відомі на всю Польщу. Бо ж від самого початку існування тут греко-католицької парафії, тобто з 1958-го, кожного року до неї приїжджають сотні, а то й тисячі паломників. Нині з огляду на пандемію прощу відмінили, святкування відбулися лише на місцевому рівні.

– Все, з чим ми зіткнулися за останні півроку у зв’язку з пандемією коронавірусу, показало, наскільки ми обмежені та безпорадні. Ми у церкві особливо відчули своєрідний кенозис (християнський богословський термін, що означає самоприниження Христа через прийняття людської природи аж до вільного хресного страждання і смерті – ред.). Нам дуже прикро, що, згідно з новими санітарними нормами, довелося відмінити всенародну прощу. Ми зараз – обмежені та розпорошені. І тут, перед білобірською іконою, ми просимо про віру. Може, це шанс, аби майбутні прощі, уже після пандемії, були ще більш усвідомленим святом віри й перемогою добра. Щоби ми дорожили і тужили за ними, — сказав білобірський парох Маріуш Дмитерко, вітаючи прибулих, серед них – і «першого паломника» владику Володимира Ющака, який очолив святкування.

Те, що цього року захід пройшов без участі сотень прочан, у жодному разі не повинно применшити значення свята для самих парафіян із Білого Бору, а також Білиці й Мєндзибожа – сусідніх парафій, парохом яких також є отець Маріуш Дмитерко. Навіть навпаки: під час реальної загрози коронавірусу учасники святкування більше зосередились на розмові з Богом, навколо панувала та внутрішня тиша, яка потрібна кожному з нас. Бо ж мета прощі до ікони Пресвятої Богородиці «Матері Скитальців» – це насамперед індивідуальна молитва.

– Досі ви займалися також організацією свята, а зараз можете стати його повноцінними учасниками. Цьогорічні парафіяльні святкування будуть спокійнішими та, сподіваюсь, глибше пережитими. Потрібно використати цю ситуацію для власного духовного проживання празника. Парадоксально, але у нинішні тяжкі часи це – своєрідний дар. Тому великою втратою було би розглядати цьогорічний захід лише з точки зору меншого організаційного навантаження, – наголосив під час проповіді кир Володимир.

Владика апелював до феномену білобірських святкувань. У їхній основі – постать отця та першого пароха Степана Дзюбини, а також ікона Пресвятої Богородиці «Матері Скитальців», яка духовно зцілює вірян. Тисячі паломників кожного року долають сотні кілометрів, щоби помолитися перед нею. Має своє значення і гостинність самої білобірської парафії, яка взяла на себе обов’язок організації щорічних празників. Не останню роль тут відіграє, мабуть, і географічне розташування Білого Бору – посередині між Ґданськом і Щеціном. До того ж, в один рік із виникненням парафії – 1958-го – у містечку заснували українську Початкову школу (нині тут також діє ліцей), навколо якої зосереджувалося культурне життя українців. Усе це має свій вплив на те, що у Білому Борі відчувається особливо піднесена молитовна атмосфера, а парафія від початку свого існування є духовним центром на півночі Польщі.

– Мусимо, однак, пам’ятати, що не все залежить тільки від нас. Останнє слово завжди має Господь. Мабуть, і в цьому випадку у нього є свій план щодо Білого Бору, у якому від самого початку був передбачений розвиток цієї спільноти, її служіння для інших, підвищення парафії до рівня Маріїнського санктуарію, багатотисячні щорічні прощі та ікона Матері Божої, яка розділяє долю скитальців цього світу. У задумах Божих було, мабуть, і те, що Білий Бір стане місцем молитви нашого народу – не лише на традиційне щорічне Різдво Пресвятої Богородиці та в інші спокійні часи, а й тоді, коли ми дуже потребуємо її опіки. Думаю, що сьогодні – та особлива мить, коли  білобірський санктуарій з іконою «Матері Скитальців» чекає на прочан. Саме тут повинно битися молитовне серце нашої єпархії, – наголосив кир Володимир. За словами владики, ми ще не до кінця усвідомлюємо, що означає мати Маріїнський санктуарій та які духовні зобов’язання це на нас накладає.

Владика побажав усім, аби найгірші часи минули якнайшвидше, а на різдвяні свята все нормалізувалося; щоби ніколи не повторилася ситуація цьогорічної весни, коли священники служили літургію в порожньому соборі. Це були важкі для всіх дні, тому сьогодні ми мусимо думати не лише про те, як не заразитися коронавірусом, а й про те, якою після пандемії буде церква та ми як християни. Важливо, аби нинішні часи ще більше нас згуртували, щоб ми стали сильнішими.

Фото авторки статті

Поділитися: