Екуменічне колядування у Кошаліні

ГРОМАДА ■ №6, 2019-02-10

Коли в Польщі багато уваги приділяється мові ненависті, коли її жертвами стають представники національних меншин, також українці, особливого значення набувають зустрічі в рамках Тижня молитов про християнську єдність та Екуменічні колядування. Такі зустрічі проходять протягом січня у всій Польщі.

У Кошаліні на Екуменічне колядування збираються віряни з католицьких, православних та протестантських парафій. Саме це багатство та різноманітність колядок і щедрівок кожного року сприяють інтеграції релігійних спільнот.

– Це особливий вечір, коли ми знову можемо зустрітися на спільному колядуванні та завершити таким чином святкування Різдва Христового. Хоча ми і відзначаємо Різдво у різний час, суть цього свята у всіх церквах є однаковою. Тому я хотів би, щоби цього вечора ми зрозуміли, що Бог говорить з нами мовою любові, а не мовою насильства та ненависті, – сказав, відкриваючи вечір колядок, ксьондз Януш Стащак, парох євангелистсько-аугзбурської парафії у Кошаліні, цьогорічний організатор колядування (разом із кошалінським відділом Польської екуменічної ради).

У Кошаліні Екуменічне колядування пройшло 26 січня у вщерть заповненій лютеранській церкві (тиждень раніше в православній церкві відбулася зустріч в рамках тижня молитви про християнську єдність). Цього року виступили шість хорів та співочих груп, які співати колядки та щедрівки, зокрема польською та українською мовами.

– Екуменічні колядування – це своєрідний взірець того, як ми повинні жити, працювати чи просто спілкуватися між собою на щодень. Тому цю глибоку атмосферу, яку відчувається під час екуменічного колядування, нам слід переносити у своє життя, – каже Петро Баран, диригент хору «Потік», який співає при греко-католицькій парафії у Кошаліні.

Цього року спеціальним гостем свята був хор «Jubilate Deo», який діє при євангелистсько-аугсбурзькій парафії у Мисловицях, що на Сілезії.

– Оскільки наша парафія невелика, створити парафіяльний хор було майже неможливо. Тому вже багато років наш хор є екуменічним – у ньому співають лютерани, римо-католики, методисти, навіть одна буддистка. Всі ті, хто хоче возвеличувати Бога через спів. ми живемо у регіоні, де перетинаються різні культури, тож репертуар хору містить різні пісні – також єврейські, староцерковні чи госпел. Думаю, що такі зустрічі збагачують та відкривають нас одне для одного. А також допомагають усвідомити, що ми не самі. Не можна відвертатися від інших культури, навпаки – треба бути відкритими до іншості. А ця відкритість чи не найлегше дається саме через музику, оскільки це – універсальна мова, – каже Йоанна Бліверт-Годерни, диригентка хору «Jubilate Deo».

– У хорі ми не розмовляємо про наші віросповідання, а просто шануємо одне одного та приятелюємо між собою. А це – основа та початок екуменізму, – каже ксьондз Роберт Ауґустин, співробітник євангелистсько-аугзбурської парафії та член хору «Jubilate Deo».

Ідеєю Екуменічного колядування захопилася також Катажина Жердітська-Ясіонек, засновниця та нинішня диригентка хору «Канон» з Цевліна, що неподалік Кошаліна. На щодень виконавці підтримують зв’язок з хорами, які працюють як при православній, так і при греко-католицькій парафії. Буває, що хори виступають разом, а одні й ті ж самі хористи співають у різних колективах. Тому пані Катажина підбирає репертуар таким чином, аби він відображав кожну культуру.

– Я дуже відкрита до тих, хто живе поруч зі мною, тож я не лише шаную культуру своїх сусідів, а й захоплююся нею. Тому в хорі ми співаємо пісні наших сусідів, які мають дещо інший заспів, але те ж саме християнське джерело, – каже Катажина Жердітська-Ясіонек.

До різних релігійних традицій звертається Ірина Зінцова-Шевчик, яка майже 30 років тому приїхала до Польщі слідом за своїм чоловіком з Росії. Зараз вона співає у двох хорах: православному та у «Каноні».

– Мій приклад показує, що екуменізм – це чудова справа. Мій чоловік та діти – католики, натомість я та моя мама, яка також живе у Кошаліні – православні. Однак це не заважає нам брати участь як у католицьких, так і в православних богослужіннях. Мені здається, ми самі навіть не усвідомлюємо, наскільки ми близькі. Життя коротке, нам не потрібно шукати між собою розбіжностей. Не існує кращих та гірших. Бог один, тому ми повинні спілкуватися, бути разом. Це – найкращий екуменізм, – каже Ірина Зінцова-Шевчик.

– Екуменічне колядування допомагає нам усвідомити, що співати колядки та тішитися з приходу Ісуса можна по-різному, однак ми живемо за одним і тим самим Євангелієм. Ми становимо єдність, оскільки сповідуємо віру в одного Ісуса Христа, – підкреслює ксьондз Януш Стащак.

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*