Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №14, 2020-04-05

Гнеска Європа, цілій світ є зажурена коронавірусом. Не знаме, колі тот вірус вигасне і люде заз почнут чути ся безпечні. Тото явище однак не якисе нове в історії світа. Што пару віків люде мусіли боротися з новима хворотами, котри лем дают свідоцтво, што ми не можеме думати, што володієме цілим світом. Прикладом є джума – чорна смерт з середньовіча з ХІV віку, котра вбила oд 30 дo 60%  людей в Європі. Хоц на щастя тота хворота оминула землі польски (винятком бил Слєск) та землі українски (винятком бив Крим).

Для Лемковини і не лем, бо ціж для цілой Європи (передовшитким в Середній Європі) в XIX віці таком трагедійом била хворота, звана холєром. Холєра – то барз небезпечна та заразлива хворота преводу покармового, повязана зо скаженом водом та скаженим їджиням. Смертельніст 1%, хоц сягає до 20%, колі є лічена, а колі ні – то сягат 50%. На світі било 7 пандемії холєри.

Напевно скоріше наши землі досвідчали інших бід, але не маме таких матеряльних доказів в наших горах як по холєрі.  По холєрі сут  тоти сліди попрез цмінтері холєричні, де іщи стоят хрести, хоц не всяді. Другим свідоцтвом той біди є каплички, присвячени тим подіям. Третім свідоцтвом сут числа померлих в книгах церковних. Не можеме ціж забиті о переказах, котри передавани билі і далі сут переказувани з поколіня на поколіня в спогадах наших родин.

Мусиме ціж памятати, што холєра не лем била в наших селах. Вона била ціж в польских селах, а в наших вбивала не лем лемків, хоц найвеце, але ціж циганів, жидів, поляків, бо там тоти народи разом з нами жилі в згоді.

Людска натура є така, што хце як найскорше забивати про поганий час. Длятого гнеска так направду не за дуже знаме про тоту страшну подію. Бракує літератури, яка би глибше вказувала кілько зла зробила холєра та і ми не за барз дбаме по сьвіцки та в молитвах про тих похоронених на холєричних цмінтерях.

Треба коротко повісти, што праві в кожним селі бив хоц єден холєричний цмінтер. Ту подаю приклади не лем з Лемковини, бо хворота не знала і не знає границь держав та не виберат собі нарoд чи віроісповіданя. Не смотрится хто бідак, а хто богач, хто відомий в світі, а хто простий чловек. Для хвороти і смерти вшитки ми є рівні.

А тепер коротки інформації о холєрі на пару наших і сусідніх селах.

ЛУЖНА: Бив там цмінтер. Гнеска про те свідчит лем капличка і легенда, што тоту хвороту затримала дівка, котра казала ся живом закопати.

СТАРИЙ ЖМИГРИД: Цмінтер є упорядковани, подібні лежит там около 100 люди. Хоц в тамтим часі до той парохії приналежали ціж Ґлійсці, але в часі епідемії бив спеціяльний цмінтер для холєриків. Гнеска є там паркінґ самоходовий.

БОРТНЕ: Цмінтер по другій страні церкви греко – католицкой. Холєра з рока 1873, гмерло десі 50 люди. До гнеска сут 2 хрести. Єден фундації Теофіля Пелеша. Але є іщи цмінтер на Пустим Полі, при синім шляху туристичним. Там ся лішив єден камяний хрест.

ПЕЛІҐРИМКА: Цмінтер медже деревами з 1831 рока. Є там памятник пароха Льва Париловича, померлого 29 серпня 1831 рока в часі епідемії.

ІВОНИЧ: То ціж наше.

Памятник є піскови. Він там є з 1831 рока.То є на півден од дороги з оселі Пшибилівка до Лісу Грабіньского.

ПОЛЯНИ: 63 гмерлих,

ВИШОВАТКА: 19 гмерлих,

ГРАБ: 32 гмерлих,

МШАНА: 46 гмерлих,

ЗИНДРАНОВА: З села того є історія, што в половині 19 віку била так велька холєра, што не било кому юж хоронити гмерлих,

БАЛУТЯНКА: В часі холєри 1847-1848 років гмерло понад пів села,

БАНИЦЯ І ІЗБИ: Холєра била в 1890 році.
БОҐУША: В селі било два цмінтері, в тим власьні єден холєричні. В часі холєри била в селі барз велька смертельніст. Так што священики не провадили померлих на цмінтер, а погреби билі лем при найбліжшой родині. А гробарями билі лем визначени хлопи, яких било 4 і вони чинили остатній послуг. Подібні іх вратувало перед хворотом те, што вони їли чеснок і обмивали руки і твар оковитком. Цмінтер холєричний бив при цмінтері греко-католицкім і росли там гарди смереки. В 1947 тоти смереки билі іщи барже гарди і груби, а гнеска не має смереків і лемків не є в Боґуши… і не лем.

ГЛАДИШІВ: В селі тим бив веце як єден холєричний цмінтер, два, а може три. Головний бив в середині села. Стояв там деревяний хрест, котрий ся перевернув зо старости. Подібні колісі там стояла церков з 16 віку. Другий цмінтер холєричний бив звани “Під Гутом”, довідано ся недавно. Знаме лем приблизно його границі. А  третій цмінтер бив в страну Магури, лем гнеска є там ліс.

УСТЯ РУСКЕ (ГОРЛИЦКЕ): В селі бив напевно цмінтер, лем докладні не знаме де. Подібні школа початкова та при ній хижи на нім є збудувани.
ЛІЩИНИ: Епідемія 1873 рока. До гнеска на цмінтері стоїт високий деревяний хрест  Хоц в памяті є ціж перший атак холєри в роках 1830-1831. В 1847 році голод. В 1849 році заз холєра. В 1889 році  суша.

КРЕМПНА (КРАМПНА): В 1849 році до села пришла холєра з війском росийским, котре ішло на Мадяри проти повстань в тзв. Восени Народів. Там то Юзеф Бем як генерал володів повстаням. Хворота холєра повернула до села Крампна в 1873 році та померло 92 люди.

КОТАНЬ: В часі холєри вмерло 32 люди.

НОВА ВЕСЬ: На конец хцу написати про Новес – Нову Весь. Цмінтер холєричний бив по правій страні на горі в нижній страні села в страну Нового Санча. На памят той трагедії стоїт там до гнеска капличка. Село било довге на 7 км та там била хижа при хижи.

Знам, што тота тема є кус забита. Пишу лем о пару селах. Не забивайме ціж про хвороту гішпанку, котру в наших селах звано червюнком. Вона ціж била вельком бідом. І ту памятам як дідо Петро  оповідалі, што його сестра, а моя тета, колі захворіла на червюнку, все пришикувавла на свій похорон. Вибрала до труни вбраня, вінок на  голову, бо мала лем десі 15 років та вказала навіт хто має нести хоругві.

Вічная памят жертвам епідемії на наших землях і не лем.

                              ***

Текст написано говірком села Нова Весь

Хвороти епідемії билі сут і будут в світі люди на Землі. Людский розум з часом однайдує лік на тоту біду. Але ми не можеме забивати о тих жертв пандомії в історії, котрих так скоро смерт вкрала з нашого світа. Вічная пам’ять.

Поділитися: