Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №26, 2022-06-26

Зоряні – 9, Гані – 11, а Остапові – 11 років. Усі вони співають у кошалінському дитячому хорі «Інтонація». Ганя полюбила традицію, яка супроводжує Фестиваль українських дитячих ансамблів у Кошаліні, – цього року він організований уже 47-й раз.

 – Я почала виступати тут, коли мала 3, може, 4 роки, тому це немовби також уже моя традиція – дуже люблю цей фестиваль та театр. Мені подобається, коли публіка нам аплодує, це мене мотивує, – каже Ганя.

Зоряна трохи нервувала, однак тільки на початку – вона також дуже полюбила виступи, а найбільше –  спів. Окрім цього, членам «Інтонації» подобається, що до Кошаліна приїздить багато дітей, з якими можна познайомитися, – на цей раз у заході взяли участь майже 300 артистів з пунктів навчання української мови з усієї Польщі та української школи у Білому Борі.

У ролі керівниці з оновленим складом ансамблю «Сузір’ячко» з Ольштина вперше приїхала до Кошаліна Дарія Булка-Бзіль. Ансамбль уже виступав тут раніше – як і сама Дарія – ще малою дитиною вона також брала участь у фестивалях.

– Виїзди на такі заходи до Кошаліна чи Ельблонґа – це для дітей нагорода за весь рік праці. Вони кожного тижня, попри інші обов’язки, беруть участь у репетиціях і, як правило, присутність є стовідсотковою. Це означає, що вони дуже хочуть виступати на таких фестивалях, – каже Дарія Булка-Бзіль.

 – Ми не так часто виїжджаємо, тому тим більше тішимося, що змогли поїхати до Кошаліна й взяти участь у цій події. Нам тут дуже подобається. Зрозуміло, ми любимо співати, але такі виїзди дають також можливість познайомитися з молоддю з інших куточків Польщі. Знайомства «живуть» ще довгі роки, – каже молодь із «Сузір’ячка».

А Дарія Булка-Бзіль підкреслює ще й той факт, що серед учнів перебувають діти з України – це дає можливість краще засвоїти українську мову.

Цьогоріч з огляду на війну переважала патріотична програма: «Україна – це ми», «Пісня нас єднає», «Марш Нової армії», «Мир над Україною», «Моя молитва за Україну» та інші. Окрім цього – вірш «Не вір москалеві», вистава «Наймичка» на основі поеми Тараса Шевченка, флешмоб «Ой, у лузі червона калина». Як сказав Станіслав Взйонтек, член управління Західнопоморського воєводства, фестиваль – це презентація не тільки українського співу, танців чи вистав, а й патріотизму.

– Цей захід через чудову традицію показує велике серце України, і саме це ми хочемо виношувати у душі. Тож дякую усім вам за те, що плекаєте рідну культуру, що хочете почуватися українцями на польській землі, яка відкрита для всіх. Я переконаний, що мир у світі можна побудувати за допомогою взаємної доброзичливості. І те, що у Кошаліні відбувається вже 47-й Фестиваль українських дитячих ансамблів, показує, що ми можемо тут створювати атмосферу щирості та співпраці між нашими народами, – підкреслив Станіслав Взйонтек.

Він тішиться, що самоврядування воєводства вносить свій вклад до розвитку української культури на щодень, адже маршалківське управління є органом, що курує український ліцей у Білому Борі. Тому посадовець заохочував учнів вступати до нього і до Початкової школи. Нині у цих закладах також можуть навчатися діти біженців з України. Під час фестивалю виступили 50 учнів Початкової школи ім. Т. Шевченка з Білого Бору; діти презентували танці, спів, гру на інструментах, виставу – все те, чим живуть на щодень. Станіслав Взйонтек подякував усім українським солдатам, які нині борються не лише за свободу України, але й за те, аби Польща та Європа мали шанс залишитися вільними, незалежними та демократичними країнами.

Секретар міської ради Кошаліна Томаш Чучак вручив голові Кошалінського відділу ОУП Романові Біласу подяку за організацію допомоги Україні.

– Від 25 лютого ми практично щодня співпрацювали з ОУП для того, аби підтримати людей,  які приїхали до нашого міста, і тих, хто залишився в Україні, щоби боротися та захищати своїх домівки і демократичний світ загалом. Міська влада не справилася би, якби не величезний вклад волонтерів та представників ОУП у Кошаліні. А сьогодні ми докажемо, що український народ існує і буде існувати стільки, скільки існуватиме культура та люди, які її нестимуть у світ, – наголосив Томаш Чучак.

Цього року гостем фестивалю був Зразковий хореографічний колектив «Надія» з Дубна, який захопив глядачів вишуканістю як танців, так і костюмів – відчувалася свіжість та тендітність танцюристів.

– У нашій області відносно спокійно, хоча там також пролітають ракети й чути постійні сирени повітряної тривоги, тому танцями ми не займалися цілих три місяці. Лиш перед поїздкою, за три тижні до виїзду, пішли на заняття. Бувало, що під час репетицій лунала повітряна тривога, яку ми перечікували або у сховищі, або в коридорі, однак додому ніхто не розходився, оскільки всі дуже хотіли готуватися і їхати до Польщі. У Кошаліні ми були вперше три роки тому і зараз прагнули приїхати сюди знову. Передусім ми вражені, що тут так цінують українські традиції, – каже керівниця колективу Людмила Харіна.

А танцюристки додають:

– Справді, ми мріяли поїхати до Польщі, оскільки хотілося відчути спокій хоч на якийсь час, і ми дуже прагнули танцювати, пережити ці емоції знову, познайомитися з іншими дітьми. Нам подобається Кошалін, а також Балтійське море.

Члени колективу «Надія» дякують полякам за те, що вони так гарно приймають українців.

 – Сказати, що ми засумували за цим фестивалем – це не сказати нічого. Вчителі та учні пережили ізоляцію під час пандемії, тому коли наші діти почули, що захід відбудеться, то швидко згуртувалися. Справді відчувалося велике бажання приїхати до Кошаліна, – каже Уляна Гриців, вчителька української мови, історії та географії у Лемборку.

 – Я дуже люблю співати та танцювати. Мені подобається у місцевій школі – тут ми заприятелювали з Ганьою, Маґдою та іншими дівчатами, – розповідає Анастасія, яка до Польщі приїхала з України.

Павло полюбив спів та заняття у театральній групі – у виставі «Півник Підбий Око» він зіграв вовка. Дітям подобається виступати на професійній сцені театру, де є багато глядачів.

Під час фестивалю можна було побачити роботи учасників Загальнопольського конкурсу «Рідні землі дідусів моїми очима», переможці якого отримали нагороди, а також – виставку «Я покажу вам свою Україну». Це праці дітей-свідків війни, які нині живуть у Кошаліні та околиці. Організатором фестивалю є кошалінський гурток та відділ ОУП.

Поділитися: