■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ 2009-03-19
{mosimage}ВАСЯ CLUB, “ХІПАН”, “КОНОКРАД”, LAV STUDIO, КИЇВ, 2006
Добрий вечір вам, малята, любі хлопчики й дівчата. Наступна казочка моя сумна та прекрасна. Ідеться в ній відразу про два альбоми гурту, який припинив своє існування майже так швидко, як його почули, але залишив дітям та дорослим на згадку два альбоми якісного, веселого українського шансон-року. Ідеться про альбоми “Хіпан” та “Конокрад” формації Вася Club.
Коротко про історію нашого знайомства. Десь зо три роки тому Гайдамаки були запрошені до Полтави на традиційний Мазепа Фест. Перла туди одним великим турбусом уся делегація музик із Києва. Їхали, зупинялися, пили каву, дехто й не тільки каву. Наприкінці дороги нашу увагу привернула сварка з водієм.
{mosimage}Ми запитали хто це, на що нам відповіли – відомий у колах андеґраунду бенд Вася Club. Щодо сварки, то й самі Гайдамаки свого часу славилися екстраординарною поведінкою, тому такі клімати нас не дуже здивували – “з ким не буває!”. На жаль, після “працьовитої” дороги концерт хлопцям не вийшов. Отак я надовго втратив цікавість до колективу. Коли, нарешті, напередодні 2009 Нового року наш басист Вовчик приніс нам обидва альбоми і дуже радив послухати. Як результат, новорічні вечірки – 2009 у всіх гайдамацьких домівках пройшли під музику Вася Club!
До мене потрапили відразу два альбоми, я їх слухав завжди підряд, тому мені важко розділити їх в уяві. Та й немає між ними стилістичної відміни. І не треба. Сприймається весь матеріал як один великий потік сучасної української провінційної культури, такої, як вона є, без прикрас: дешевої, “шансонної”, марґінальної, п’яної, сильно розбавленої національними та безнаціональними меншинами, “зоною”, містечковою наркоманією, романтикою весняних вулиць, сміттям міських базарів та відвертістю привокзальних ганделиків. Але й веселою, позитивною та абсолютно позбавленою цинізму, так поширеного в сучасному мистецтві. Музика Васі Club зроблена якісно, зі “знанням матеріалу”. В одному з альбомів бас веде туба, що нагадує Тома Вейтса та альбом “Коледзи” Ваґлевського і Маленчука.
{mosimage}Весь цей карнавал одразу хапає за серце і місцевого мешканця, міцного члена “чоловічого клубу”, і столичну студентку, яка шукає щастя в палких обіймах, і дитину початкового підліткового віку, не зіпсовану Камєнською та Потапом. Ноги самі просяться до танцю. Немає в тому високої свідомості, та й не треба. Є настрій, і настрій цей викликає добру усмішку. Особливо потішила мене наявність органічно поєднаної з музикою поезії – музи, яка вже майже не існуює в наш такий безталанний для української культури час.
Казочка ця могла б бути занадто доброю, якби не закінчувалася так сумно: на початку свого творчого “прайм-тайму” автор пісень, засновник та лідер гурту – Василь Гонтарський потрапляє в місця, звані “зоною”, потім виходить з них, за два роки на свободі записує два альбоми, а ще через три вмирає від передозу. “Отака х***я, малята…”* Ніколи не “вживайте”!
Отже, альбоми гурту Вася Club “Хіпан” та “Конокрад” – ***три зірочки!
система моїх оцінок:
нуль зірок – не дослухав до кінця та не раджу слухати нікому;
*одна зірочка – дослухав до кінця, але більш не слухатиму;
**дві – прослухав та запропонував друзям;
***три – закатав в мр3 плеєр та слухаю постійно.
* Друга відома сентенція з репертуару Дідуся Панаса з його “дембельської” програми, після якої славетного казкаря звільнили з телебачення.
Ці та інші альбоми можна придбати в інтернет-магазині української музики http://www.ukrmusic.com.ua/
“Наше слово” №12, 22 березня 2009 року {moscomment}
