Такі актуальні потреби України задовольняють волонтери з Вармії та Мазур. Сил не бракує, але потрібні увага й допомога кожного з нас.

Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ №5, 2023-02-05

Паливо волонтера

Постійно активною є волонтерська команда «Збірка “Парафіяльний зал”» при греко-католицькій парафії в Ольштині. Нещодавно вони їздили з допомогою до реабілітаційного центру в Немирові та кількох пунктів у Львові. Там вони залишають речі, які розподіляють місцеві волонтери. Цього разу ольштиняни знову привезли генератори, гумове взуття, консерви, ліки, одяг. «Завжди намагаємося придбати якнайбільше зі списку, отриманого з України», – говорить Павло Герчак, один з ольштинських волонтерів. Вони допомагають також біженцям, яких у Львові прийняв місцевий бізнесмен. 

Ольштиняни були й у Києві, куди привозили джипи для диверсійно-розвідувальної групи. Коли планували купити один з них, на рахунку майже не було грошей. Написали про це у фейсбуці. Відгукнувся знайомий знайомих американський солдат з Гаваїв, знайома підприємниця з Ельблонґа та багато інших. Рахунок умить було поповнено до потрібних 30 тис. зл. Наступний позашляховик за невеликі кошти запропонував знайомий з Англії. Автівка поїде в Україну, завантажена генератором та медикаментами. Павло згадує ситуацію, коли, маючи вже п’ять генераторів, отримали інформацію, що конче потрібен іще один. Коштів уже не було. І тоді буквально через 5 хвилин подзвонила товаришка з Кентшина зі словами, що хоче передати один потужністю 6 кВт. На нього скинулися друзі й місцевий підприємець. 

Доброта людей – це паливо для волонтера, але Павло бачить його ще в іншому. «Досі я рідко їздив до України, допомагав і діяв на місці. Але коли поїдеш туди й побачиш реакцію людей, то це дійсно заряджає», – говорить він. 

Коли ви читаєте ці рядки, ольштинська команда знову в дорозі або вже на місці в Україні. Цього разу вкотре привезли особливо потрібне реабілітаційне обладнання, ті ж генератори, харчі, ліки та одяг. Ольштиняни спонтанно вигадали зібрати також 45 подарункових пакетів для солдатів, з якими зустрінуться. Реакція людей була миттєвою – й ті пакети вже в Україні. 

–Такий подарунок – це максимум 100 зл. Але усвідомлення, що ти даєш радість конкретному пораненому героєві, – безцінне, – зазначає Павло. Звичайно, тішать і дорогі речі, бо як не радіти, коли вдалося привезти генератор вартістю більше 100 тис. зл. Павло постійно підкреслює, що все це можливо завдяки відданості всієї команди ольштинської «Збірки» та благодійників. Останніх хоч і менше, ніж на початку війни, але все ж не бракує. В Ольштині розуміють, що про жахіття війни треба пам’ятати постійно. Тому радіють, що «Збірку» рекламуватимуть друзі з гурту «Еней». Незабаром у публічному просторі з’являться результати їхньої спільної роботи.

Допомога з ремонтом

Постійну допомогу здійснюють і Христофор Патра з Ґіжицька та Адам Цалка з Круклянок. Волонтери діють під брендом Клубу українських байкерів Вармії та Мазур, очільником якого є Христофор Патра. В останню січневу поїздку вони завезли, зокрема, польову кухню, котру передали військовій адміністрації у Львові. Знають, що найближчим часом вона потрапить на передову. Привезли також шість генераторів, багато харчів та одяг. Не змогли доїхати до Херсона, але відвідали Миколаївську область. «Хата за хатою розвалені, все зрівняно із землею. Фундаменти встигли вже порости кущами», – згадує тамтешні села Адам Цалка. Хоч це не найтрагічніше, що бачив в Україні. 

Уже після повернення до Польщі від військової адміністрації Первомайська волонтери отримали офіційний лист про потреби. Вони величезні. Зокрема, необхідні потужні генератори, які будуть використовувати для постачання води. Потрібні також бензопили, по кілька на село, що допоможуть відновлювати понищені дахи й нарізати дерево для опалення. Загалом потрібні різні електроінструменти для ремонтних робіт: «Усі ті речі краще везти від нас, оскільки в Україні бракує якісних або вони дорогі», – говорить Адам Цалка.

Якщо вдасться зібрати кошти, то наступного разу хочуть відвезти саме таке приладдя й усе, що потрібно для ремонтно-будівельних робіт. Адам Цалка пояснює: привезені речі ще й тому цінні, що багато постраждалих протягом місяців не мають роботи та грошей. Волонтери також підтримують зв’язок зі спецпідрозділом «Kraken» Головного управління розвідки. Знають, що там потрібен позашляховик і професійний, а тому дорогий безпілотник. Вони вірять, що й тут удасться допомогти та розраховують на допомогу благодійників і пожертви. 

Час є ключовим 

Невтомно працює й громадський комітет «Разом з Україною» з Бартошиць, який очолює Мирослав Малиняк. Чергова машина їздила до Львова в середині січня. Серед речей були свічки, генератори, військові черевики, теплий одяг. Усе, що зараз актуальне. Завезли й 70 дверей, про які просили партнери із Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Їх використають для відновлення колишнього комплексу радянських військ, де наразі живуть внутрішні переселенці. Сюди потрапляють і поранені солдати на реабілітацію: «Вони дійсно роблять там велику справу», – говорить Мирослав Малиняк.

Бартошичани возять речі в Україну та допомагають у цьому іншим. Проте від початку проблемою є вартість транспорту, оскільки кожного разу треба проїхати сотні кілометрів лише в один бік. Часто закладають свої гроші, бо, як говорить Мирослав Малиняк, перестати їздити не можна. Водночас він із сумом помічає, що на кордоні зараз значно менше волонтерських машин. Це можна пояснити втомою або, на жаль, звиканням людей до війни. Подібне він помічає й серед жертводавців. Їх можна поділити загалом на дві групи: ті, які постійно підтримують, і ті, які не менш послідовно шукають аргументів, щоб відмовитися. Останні часто згадують про корупцію, але пан Мирослав невтомно тлумачить, що Комітет співпрацює з перевіреними партнерами. Крім цього, завжди просить замислитися, чи в мирних і демократичних державах корупція напевно відсутня. 

Усе це показує, що збирати кошти й речі непросто. До того ж пан Мирослав не хоче надто експлуатувати місцеву громаду, бо бартошичани з ініціативи пароха о. Юліяна Кравецького задіяні у збірку коштів на позашляховики. Наразі в Україну вдалося відправити вже більше тридцяти таких машин. Тому волонтеру часто доводиться шукати благодійників по всій Польщі та за кордоном. У нагоді стає мережа друзів. Саме таким шляхом зараз він шукатиме на Ельбльонжчині, Помор’ї та Кашубах професійних рибалок. У них хоче попросити старі сітки. Рибалкам вони вже не потрібні, а в Україні знадобляться для виготовлення маскувальних сіток. Волонтер говорить також, що постійно потрібні енергетичні батончики та консерви.

«Військові на фронті для безпеки часто не можуть розпалювати вогонь. І саме до них потрапляють такі харчі», – пояснює Мирослав Малиняк.

Чергові потреби – це антисептичні матеріали та ліки, особливо від застуди. Волонтер постійно готовий їхати в Україну. І це відбудеться, щойно вдасться зібрати відповідну кількість речей. З розмов із солдатами він знає, що саме час є ключовим. Найкраще це видно на прикладі постачання зброї. Добре, що світ дає її українцям, але якби робив це швидше, багато героїв усе ще було б серед живих. Тим, хто постраждав, бартошичани допомагають не лише в Україні. Комітет тісно співпрацює з осередком «Добрий брат» у місті Осєк (Поморське воєводство). Нещодавно туди приїхала нова група поранених солдатів. У них багато потреб, тому комітет збирає кошти на те, щоб задвольнити частину з них. 

Координати збірок і волонтерів:

* Komitet Społeczny «Razem z Ukrainą»,

ul. Leśna 1, 11-200 Bartoszyce

nr rachunku 35 2030 0045 1110 0000 0338 2350

* Parafialny Zespół Caritas w Olsztynie

Tytuł: Pomoc Ukrainie 

PKO 95 1020 3541 0000 5002 0361 9772

* Христофор Патра: тел. 601 690 595, Адам Цалка: тел. 501 224 902

Поділитися:

Категорії : Статті

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*