Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ 2009-04-12
Проекти законів про національні місця пам’яті та громадські завдання у секторі мас-медійних послуг – це основні теми засідання Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин, яке проходило 6 квітня у Варшаві. Меншини висловили також свої зауваження щодо нових правил надання дотацій на 2010 р. та відносин з департаментом національних та етнічних меншин у Міністерстві внутрішніх справ і адміністрації.
Погана якість відносин вплинула на те, що 24 лютого меншини висловили недовіру департаменту, однак цього разу співголова комісії від меншин Артур Яблонський відзначив, що у зв’язку з проведенням ряду позитивних змін тепер становище у цій справі було б “дещо іншим”. Крім цього, меншини вносили пропозицію включити їхнього представника у склад комісії, яка оцінює заяви на дотації. Олена Дуць Файфер (лемкиня) відзначила, що таке рішення було б проявом партнерського підходу з боку відомства, а пропозицію варто розглянути також тому, що “самі меншини краще розуміють, у якому напрямку повинен іти розвиток їхньої культури та ідентичності”. Остаточно з’ясувати, чи існують формальні можливості вирішення цього питання, заохочував голова Об`єднання українців у Польщі П. Тима, який наголосив на потребі розробки нової схеми переказування коштів, щоб, наприклад, постійні видавничі проекти могли отримувати фінансування не на один, а на два або більше років.
ОУП підготувало також свої зауваження до проекту закону про місця національної пам`яті, бо тепер бракує в ньому відповідних врегулювань щодо меншинних пам’ятних місць: “Тут не видно, щоб Польща була багатонаціональною країною, у якій увічнення стосуються також традиції та історії громадян непольської національності” – говорив Тима. Ряд положень пропонованого закону нечіткі і дають можливість довільного прочитання, а меншини вважають, що це може використовуватися проти них. Небезпека є і в тому, що планується передати багато повноважень щодо місць пам’яті органам місцевого самоврядування. Як оцінює ОУП, небезпека в тому, що самоврядування зможе усувати пам’ятники, які “в загальному сприйнятті відзначають особи, які відіграли в історії Польщі неґативну роль”, або даний меморіал “не відповідає правилам суспільного миру”. За словами Івана Сичевського (білорус), такі арґументи або етикетки можна буде приклеїти майже кожному, а у зв’язку з неґативними стереотипами правдоподібно в такій законодавчій дійсності не видали б уже жодного дозволу на будьякий білоруський меморіал. Місцева влада дуже часто не хоче помічати іншої, ніж польська, мартирології, тому меншини вимагали, щоб у нових вреґулюваннях чітко записати місце їхнього представника в новій Раді національної пам’яті. Відповідальний за підготовку проекту віце-міністр Томаш Мерта в Міністерстві культури і національної спадщини переконував однак, що ширші повноваження місцевих органів – це правильна ідея, яка погоджується також із загальною концепцією децентралізації держави. Мерта водночас погодився, що варто у проект внести чіткіші положення щодо меншиних місць пам’яті, однак оцінює, що буде важко забезпечити місце представнику меншин у новій раді, бо їх призначення становить незалежне повноваження прем’єр міністра.
Комісія вирішила також представити своє становище у справі проекту закону про громадські завдання у секторі мас медійних послуг, який обговорюватиметься під час засідання Комісії культури та засобів масової інформації. У становищі буде зокрема постулат про потребу випрацювати такий механізм, який забезпечить появу в загальнопольському ефірі передач тих меншин, які живуть у розпорошенні. Меншини хочуть, щоб міністр відповідний для їх справ мав право висувати одного кандидата до Державної ради радіомовлення та телебачення. За оцінкою П. Тими, потрібно також наголосити на небезпеці, пов’язаній з ліквідацією програмних рад у новостворюваних реґіональних спілках Польського радіо, бо ДРРіТ, будучи загальнодержавним органом, може не помічати певних потреб меншин у реґіонах.
“Наше слово” №16, 19 квітня року {moscomment}
