Головна новина цих днів у Польщі – справа польських неонацистів, про яких 20 січня вийшов репортаж телеканалу TVN 24 в програмі „Superwizjer”. Репортери проникли в середовище «прихильників Гітлера» і кілька місяців відвідували різні події: націоналістичний фестиваль в Польщі «Orle Gniazdo» («Гніздо Орла»), мітинг в Катовіцах та відзначення 128 річниці дня народження Гітлера поблизу міста на південному заході Польщі – Водзіслав-Шльонського. Відзначення відбувалось на пагорбі в лісі. Оргнізатори останньої події – товариство «Гордість і Сучасність» („Duma i Nowoczesność”).

«За Гітлера і нашу Батьківщину, любу Польщу!», – викрикують в сюжеті польскі неонацисти і салютують Адольфу Гітлеру. Публічно проти неонацизму в Польщі вже висловився прем’єр Матеуш Моравецький, а генеральний прокурор Збіґнєв Зьобро доручив прокуратурі проаналізувати можливість делегалізації організації «Гордість і Сучасність». Сьогодні під час засідання Сейму депутати вислухають інформацію міністра внутрішніх справ і адміністрації Йоахіма Брудзінського про осіб і організації, підозрювані в пропагуванні тоталітаризму. Кількох осіб вже затримано. До речі, за пропагування фашизму або іншого тоталітарного устрою в Польщі загрожує показання до двох років позбавлення волі.

Для багатьох репортаж TVN 24 став неочікуваною новиною, проте ті, хто спостерігав за подіями в Польщі кілька останніх років, не надто здивовані: чого вартий тільки марш правих в день незалежності Польщі 11 листопада, на якому звучали гасла проти мусульман та інших біженців.

Українці та їхні місця пам’яті також неодноразово атакували: на вулицях Польщі були напади на тих, хто розмовляв українською, а пам’ятники на місцях українських поховань нищилися кільканадцять разів за останні кілька років.

Сьогодні в Перемишлі черговий день тривають судові засідання у справі нападу на Пикулицьку ходу в 2016 році. Обвинувачувані – польські праворадикали, які намагались зупинити щорічну церковну процесію. Лунали образливі вигуки. Одному з українців розірвали вишиванку під крики «Won z Polski!» («Геть з Польщі!»), «Uciekajcie na Ukrainę!» («Втікайте на Україну!), «Polska antybanderowska!» («Польща антибандерівська!»).

Свідком у справі виступає голова Об’днання українців у Польщі Петро Тима. Він є представником організації, котра подала до суду на тих, хто атакував мирну ходу. І ось вчора ввечері, 24 січня, одне з провідних польських видань «До речі» („Do Rzeczy”) на своєму сайті розмістило інформацію під заголовком: ««Бандера – герой, «не відповідає за Волинь», – українці в польському суді»». Ілюструє статтю величезне фото Степана Бандери. В новині йдеться про те, що українські учасники маршу, що пройшов вулицями Перемишля 2016 року, свідчили сьогодні перед польським судом і обороняли постать ідеолога українського націоналістичного руху ХХ століття. А Тима під час розгляду справи  дозволив собі стверджувати, що Бандера не відповідає за Волинську трагедію, – йдеться в статті.

Складається враження, ніби це Петра Тиму судять за гріхи Бандери.

Хоча, здавалося б, справа стосується нападу на мирну церковну щорічну ходу до місць поховань українських вояків. Варто додати, що на цій ході не було ані потрету Бандери, ані жодних гасел, пов’язаних з його героїзацією. То до чого ж тут Бандера? – спитаєте ви. А він, як у тому анекдоті: хто винний? – невістка.

Щоправда, і видання «До речі» і славнозвісний портал правого спрямування „kresy.pl”, забули додати, що у справі обвинувачують якраз не українців, вони є постраждалими в цій сутичці. Також, чомусь пишучи «українці в польському суді», автори забули додати, що це – польські громадяни, які мають право на чесний суд, незалежно від своєї національності. «Кресовий» сайт цинічно підкреслює, що учаснику ходи порвали вишивану «в барвах УПА». То, мабуть, в Польщі тепер варто заборонити будь-яке поєднання червого і чорного, адже це чимало не знак від диявола.

Також дані сайти забули вказати про те, які обставини та вигуки супроводжували Пикулицьку ходу. Натомість вони перевернули інформацію з ніг на голову. Зрештою, нічого дивного. На практично кожній українській події, навіть такій, що зовсім не пов’язана з історією, з’являються молодики з надписати «Пам’ятаємо Волинь» і «Геть Бандеру!». Тому описані вище новини з польських сайтів лише «йдуть в ногу» з тенденціями.

Детальніше про те, що сталося в Пикуличаз 26 червня ми писали на сторінках «Нашого слова».
26 червня 2016 року на традиційну церковну ходу в Пикуличах під Перемишлем напала група агресивних молодиків. Спочатку одні з них у чорних майках з написом «Precz z Banderą!» («Бандеру геть!») та перекресленим червоною стоплінією фото Степана Бандери супроводжувало похід до Пикулицької могили борців за волю України. Пізніше група стала на шляху походу, який очолював владика Євген Попович разом зі священиками. Це були молодики з транспарантами: «Banderowcy i ich zwolennicy precz z Polski!» («Бандерівці та їхні прихильники геть з Польщі!»), «11 lipca rocznica ludobójstwa na Wołyniu dokonanego przez OUN UPA» («11 липня – річниця народовбивства, здійсненого на Волині ОУН і УПА»). Один з молодиків підбіг до учасника походу, який у вишиваній сорочці зі синьо-жовтою стрічкою на руці від імені організаторів доглядав за порядком. Нападник роздер на ньому сорочку під вигуки з обох боків «Nie przejdziecie!» («Не пройдете!»), «Won z Polski!» («Геть з Польщі!»), «Uciekajcie na Ukrainę!» («Втікайте на Україну!), «Polska antybanderowska!» («Польща антибандерівська!»), «Znajdzie się kij na banderowski ryj!» («Знайдеться кияка на бандерівську мордяку!»), «Banderowcy precz z Polski!» («Бандерівців геть з Польщі!»).

Об’єднання українців у Польщі подало до суду на нападників і Перемишлі в ці дні триває процес, який найімовірніше затягнеться щонайменше до середини лютого. В наступному номері “Нашого слова” читайте про перебіг процесу, наш кореспондент в Перемишлі присутнійна всіх слуханнях.

Минулого року Пикулицька хода відбулася під супроводом такої кількості представників поліції, що учасників практично не було видно з-за правоохоронцями. Ця ситуація показує, наскільки трагічно сьогодні виглядає становище українців в Перемишлі.

Фото – Ігор Горків, Богдан Гук.

Поділитися: