Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №51, 2020-12-20

П’ять років тому з ініціативи президентів Польщі Анджея Дуди  та Хорватії Колінди Грабар-Кітарович була створена група Тримор’я. Це ініціатива 12 держав між Балтійським, Чорним та Азовським морями, колись підпорядкованих Москві, а зараз членів Європейського Союзу.

Тримор’я має зміцнювати економічний розвиток його членів та сприяти подоланню інфраструктурної відсталості від країн Західної Європи. Тому головна інвестиційна ставка робиться на покращення логістичних зв’язків між державами регіону через розвиток мережі залізничних  та автомобільних шляхів. Наступна мета – це зміцнення енергетичної безпеки і унезалежнення від поставок енергоресурсів з Росії. Тому важливим є будівництво газопроводів та інтерконекторів, які дозволяють транспортувати газ у різних напрямках. Серед пріоритетів є також діджиталізація, зокрема розвиток швидкісної мережі Інтернет.

У 2019 році був створений Інвестиційний фонд Тримор’я.  Зараз його вартість становить близько 1 млрд євро. Ініціатори планують незабаром зібрати кошти у розмірі 3-5 млрд  євро. Також з боку США з’явилася готовність вкласти у ініціативу 1 млрд дол. у вигляді інвестицій, пов’язаних з енергетикою. Актуальні головні проєкти Тримор’я – це шосе «Via Carpathia», що з’єднає Клайпеду в Литві та Салоніки у Греції, і сполучення трубопроводу для скрапленого газу з морськими терміналами Польщі та Хорватії.  Держави Тримор’я хочуть реалізувати разом близько 80 проєктів, вартістю понад 22 млрд євро, тож зібраний досі 1 мільярд – це тільки скромний початок.  

В 2016 році запрошення на перший саміт Тримор’я у Дубровнику отримала й Україна, але не вислала офіційної делегації. Тоді Київ після початку російської агресії зосередився на розвитку відносин з Берліном та Парижем, шукаючи підтримки головних гравців у ЄС. В результаті на другий саміт у Варшаві за участю тодішнього президента США Дональда Трампа Україну вже не запросили. Українські експерти цей факт оцінили дуже критично. Крім цього, серед тодішніх представників української влади панувало переконання, що ініціатива у зв’язку з агресивною поведінкою Москви повинна мати сильний безпековий характер, що саме без України та Грузії є неможливим. В цьому контексті українську сторону додатково розчарували заяви про те, що пріоритетами Тримор’я є інфраструктурне співробітництво та взаємна підтримка прийнятих в останні роки членів ЄС.

Після зміни влади над Дніпром президент Володимир Зеленський кілька разів говорив про бажання співпрацювати з Тримор’ям, але Київ повідомили, що ініціатива об’єднує тільки країни ЄС, тож поки що не існує можливості залучити туди Україну. Водночас експерти відзначають, що Україна попри свої декларації не представляє проєкти можливого співробітництва. Підкреслюється, що з огляду на характер Тримор’я шансом для України може бути енергетичне співробітництво, зокрема постачання газу. «Домашнім завданням» для Києва називають аналіз усіх проєктів Тримор’я і відбір тих, що можуть принести користь Україні. Що не менш важливо, партнер ініціативи повинен бути готовим викласти гроші на спільні інвестиції.

Експерти зауважують, що після нещодавнього саміту Тримор’я  в Таліні знов не було жодного офіційного повідомлення щодо України. На думку польського публіциста Єжи Таргальського, це означає, що сприяння Польщі не вистачило на подолання опору інших країн-членів. Ще один експерт Павел Коваль прямо говорить, що це «болісна перевірка поглядів наших партнерів». Він вважає, що аргументи типу «Тримор’я тільки для членів ЄС» – фальшиві. Насправді йдеться про намагання не дратувати Росію і не ризикувати своїми інтересами з нею. Павел Коваль впевнений, що Тримор’я  не загрожує єдності ЄС, і, розвиваючи мережу доріг чи енергетичне співробітництво, може бути корисним усій спільноті, а не лише партнерам ініціативи. Головне, на його думку, це зосередитися на конкретних діях, а не на побудові якоїсь «міжморської ідентичності», якої просто не існує. 

Політолог Пйотр Байда в нещодавній дискусії «Ініціатива Тримор’я і її зовнішнє оточення» зауважив, що це відповідь країн нашого регіону на периферійний статус в межах ЄС. Це бажання бути чимось більшим, ніж джерело дешевої робочої сили та ринок постачання товарів і послуг для «старих» держав ЄС. Він згадує, що найсильніша в ЄС Німеччина спочатку цю ініціативу повністю ігнорувала, але в останні роки приєдналася у статусі спостерігача. Напевно, на це вплинуло зацікавлення проєктом з боку США. Байда водночас переконує, що статус Німеччини не повинен змінюватися. «Це ключ до того, щоби центрально-європейські держави могли вільніше вести свої політичні дії», – відзначив Пйтор Байда. Він підкреслив також, що США увійшли в цей проєкт, щоби заблокувати активність Китаю в цьому регіоні. Інший учасник дискусії, експерт з питань міжнародних відносин Ґжеґож Кучинський стверджує, що Тримор’я заважає стратегічним цілям Росії, яка намагається розбити єдність в ЄС і нашкодити співробітництву з США. Москві, напевно, заважатимуть інвестиції в енергетику. «Розбудова газових чи енергетичних сполучень з півдня на північ суперечить тому, що росіяни будували впродовж десятиліть», – відзначив Ґжеґож Кучинський. Тому, на його думку, Москва для критики Тримор’я, напевно, використовуватиме в окремих державах своїх прихильників серед актуальної влади або тієї, яка з’явиться після наступних виборів. Кучинський також згадує США – на його думку, якщо нова президентська адміністрація буде серйозно ставитися до питання дотримання правових норм в Росії та протидії її агресії, то такі ініціативи, як Тримор’я, вочевидь, будуть підтримуватися. 

Фінансово у Тримор’я поки що найбільше вкладає Польща. Вона також є найбільшою державою ініціативи. Тому, як стверджує багато експертів, від Польщі у великій мірі залежить успішність цього проєкту. Для нього Варшава здобула і підтримку Дональда Трампа. Це чудово, однак цей президент США вже відходить зі свого посту, а в об’єднаній Європі добре пам’ятають його економічний егоїзм та критику НАТО. Офіційна Варшава, крім дружби з Трампом, уславилась і своїми конфліктами з ЄС, а особливо – постійною критикою Німеччини. Вона, хоч і претендує на місце лідера Тримор’я, але радше не є особливим авторитетом для інших членів. Лідер повинен мати також фінанси для підтримки цього лідерства, а зараз над Віслою не можуть похвалитися надмірною кількістю вільної готівки. І нарешті – не до кінця можна позбутися враження, що цією ініціативою польський лідер хоче побудувати якусь альтернативу для «старої» Європи в ім’я свого вже затертого лозунгу про вставання з колін. Але ініціатива без грошей з ЄС, в контрі до нього і під прицілом Москви, напевно, не має майбутнього. Новий американський президент Джо Байден і Європа мають також до правлячої партії «Право і Справедливість» питання щодо дотримання демократичних правил в державі. Отже, Польща мусить трохи постаратися, щоби Тримор’я залишилося в історії як насправді вартісний, корисний і привабливий проєкт.

Поділитися: