Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ №14, 2022-04-03

На початку повномасштабної війни не багато українців потрапляли у західні регіони Польщі. Але й тут вже від перших днів боротьби почалася широка акція допомоги Україні. 

Скористатися допомогою експертів

Голова Лігницького відділу Об’єднання українців у Польщі (ОУП) Богдан Пецушок відзначає, що у місті діють чотири пункти збору допомоги, в тому числі в гуртожитку місцевого українського ліцею. Крім цього, збірки проводять на різних підприємствах. У такий спосіб вдалося здобути речі для пологового будинку та педіатричної лікарні в Україні.

Активною в плані допомоги є й прицерковна спільнота. Зразу з вибухом війни в місті пройшла велика демонстрація солідарності з Україною, а тижнем пізніше в центрі міста відбувся благодійний концерт.

«На своєму підприємстві «KGHM» я увійшов до групи, яка співпрацює із самоврядуванням та лігницькою економічною зоною*. Ми хочемо дати можливість працювати громадянам України», – відзначає Богдан Пецушок. 

Він є також членом Об’єднання працедавців «Польська мідь», яке має проєкт з інтенсивного вивчення польської мови. Цей проєкт розрахований на експертів, людей з вищою освітою, для яких перешкодою для працевлаштування є мова. Йдеться про те, щоб не марнувати їх потенціалу на роботу, яка нижче їх кваліфікації. В Лігниці також довгий час працює портал, де надають корисну інформацію – про помешкання, працю, оформлення документів в установах тощо.

«Місто розглядає нас як партнера. Тому представник нашої громади Юрій Павлище потрапив до команди кризисного управління. Від нього до нас надходить інформація про потреби, залежно від яких ми організуємо людей та збір допомоги», – говорить голова Лігницького відділу ОУП.

Він погоджується з тим, що зумовлена російською агресією ситуація триватиме довше. Завдяки спілкуванню з біженцями знає, що багато з них в перспективі хочуть знайти окрему квартиру, самостійно її оплачувати, працевлаштуватися, оформити дитину в навчальний заклад.

«Ще до війни в лігницьких школах навчалося понад 1600 дітей-громадян України. Зараз їх кількість постійно збільшується, у тому числі й у нашому українському ліцеї», – відзначає Богдан Пецушок.

Цінуючи ставлення польського суспільства у цей важкий для українців час, він озвучив рекомендації для всіх людей з добрими серцями: «Не вигорати, бути готовими до активної діяльності в довгій перспективі та не зосереджуватися на випадках неадекватної поведінки як біженців, так й приймаючої сторони». 

Згуртувати і об’єднати

Голова Любуського відділу ОУП Ольга Бунзило  зазначає, що зразу після початку війни оголосила у фейсбуці збір допомоги. Мешканці Шпротави, в якій вона проживає, відреагували дуже позитивно, тим більше, що влада міста в перші дні не була активною. Чоловік пані Ольги, Андрій, є священником. Для збору допомоги він відвів дві прицерковні світлиці, які одразу заповнилися продуктами харчування, засобами гігієни та санітарії, ліками, одягом тощо. Коли збір допомоги набув розголосу, то місто почало діяти. Із Зеленої Гори почали їздити буси, які забирали речі, зібрані у Шпротаві, і передавали їх структурам територіальної оборони в Україні. До акції приєдналися й місцеві підприємці та військові, які передали спеціалізований одяг. 

«Ми реагували на потреби. У певний момент шукали клейку срібну стрічку, бо нам сказали, що нею можна перев’язувати рани або заклеювати віконне скло, щоб не тріскалось. Через годину стрічки вже не було на місцевих складах», – говорить пані Оля.

Від самого початку ми також усвідомлювали, що після східних регіонів біженці потраплятимуть і до нас. Тому вся українсько-лемківська громада згуртувалась при шпротавській парафії, і волонтери вирішили допомагати на місцях.

«Зараз усім українцям, які приїхали, забезпечуємо своєрідний пакет «для початку». Там засоби гігієни, санітарії, продукти з довгим терміном реалізації, харчування для дітей, одяг тощо. Як більшість тих, хто надає допомогу, ми в певний момент вирішили не приймати вживаний одяг, бо не мали часу і засобів для його сортування. Тому ми приймаємо або нове, або в дуже хорошому стані. У волонтерській праці активно допомагають жінки та діти, які приїхали з України», – відзначає пані Оля.

З розмов із біженцями вона знає, що  зразу ж після закінчення війни вони хочуть повернутися додому.

«Люди прекрасно усвідомлюють, що вони принижені в гідності, налякані, присоромлені. Плачуть. Кажуть, що ніколи в житті не думали, що їм доведеться бути в такій ситуації», – говорить лідерка любуського ОУП.

Вона відзначає також, що оскільки Шпротава є невеликим містечком, то існують проблеми з роботою для біженців. В місті є бетонярня та зварювальня, але вони мають робочі місця лише для чоловіків.

«З працею для жінок проблематично. Маємо лиш одне підприємство, яке займається пакуванням цукерків, але там складні умови роботи, а праця практично наполовину невільнича», – відзначає Оля Бунзило.

Вона розповідає також  про випадки, коли люди вже повернулися в Україну, і цей процес триває далі. Вони психологічно не витримують без близьких. Для тих українців, які залишаються у Польщі, пані Оля проводить уроки польської мови. Вона вважає, що ключовим завданням зараз є згуртувати і об’єднати українців. Засобами для цього, напевно, можуть бути церква і парафія. І приналежність конфесій у цьому питанні зовсім не важлива.

«Ми, зрештою, постійно говоримо, що ми –українська церква і місце, де звучить українська мова. Також інтеграція повинна включати дітей. Тому ми заохочуємо записувати їх на заняття з української мови», – зауважує пані Оля.

Вона запропонувала, щоб діти зробили якусь виставу, пов’язану з Великодніми святами. Черговою нагодою для інтеграції буде День матері. В таких акціях ключовим є те, щоб люди не почувалися самотніми і знали, що можуть прийти в певне місце, з кимось поговорити, щось спільно зробити.

«Перша хвиля, коли ми тільки написали про потреби і мешканці міста все принесли, зараз минає. Тепер з усім буде складніше. До того ж на багато товарів зросли ціни. Містяни самі для себе купують на запас, адже бояться війни. Люди  виснажені, але після війни відпочинемо і виспимося», – підсумовує пані Оля.

Сама ж планує у кращий час взяти відпустку і врешті поїхати в Україну, звідки з чоловіком приїхали до Польщі 20 років тому.

Всі мусимо витримати

Очільник вроцлавського ОУП Ігор Саломон підкреслює, що місцева громада насамперед є джерелом інформації і контактів до різних організацій. На рівні вроцлавського самоврядування у волонтерському русі активною представницею місцевої громади є Галина Чекановська. Вроцлавські українці відомі своєю відкритістю до інших націй і культур. Нині це дає позитивні результати. Вже відбувся пов’язаний з угорським святом концерт, в межах якого вдалося зібрати допомогу і доставити її до Кам’янця-Подільського. Черговою такою нагодою став захід, пов’язаний з єврейським святом Пурім, та концерт хору «Журавлі». Кошти збирали й на заходах з нагоди Дня жінок. Отже, не пропускається жодна нагода для збору допомоги Україні. 

Як підкреслює Ігор Саломон, у Вроцлаві в цьому плані дуже добре функціонує й  Міжнародний благодійний фонд місцевих громад Української греко-католицької церкви Карітас. Також громада від Вроцлавського політехнічного університету отримала приміщення для чергового складу.

«Зараз більш за все нам потрібна матеріальна і грошова допомога, оскільки у нас дуже багато волонтерів», – говорить лідер вроцлавського ОУП.

Він відзначає, що у Вроцлаві опинилася, мабуть, найбільша кількість біженців після Варшави. Ігор Саломон і практично всі його знайомі когось прийняли жити до себе. В основному це діти, жінки та студентська молодь. Загалом Ігор Саломон вражений жертовністю польського суспільства і місцевої влади.

«За відкритість до українців я їм дуже вдячний. На рівні міста опіка над біженцями з України просто фантастична. Особливо приємною, – зауважує Ігор Саломон, – є солідарність людей конкретних професій».

Так, регіональні лікарі вже організували дві машини швидкої допомоги, які передали в Україну. Окремо автомобілі швидкої допомоги передало також місто. Інші лікарі об’їжджають усі навколишні лікарні та збирають все, що можна передати колегам в Україні. 

Водночас Ігор Саломон, як багато інших лідерів, вбачає вже певну втому серед людей: «Збори допомоги вже не такі масштабні, хоча потреби в Україні не зменшуються», – стверджує голова вроцлавського ОУП. Разом з тим діяч очікує, що нарешті почнуть працювати кошти, надані Європейським Союзом та польським урядом.

«Не все можна скинути на людей, адже в них теж обмежені ресурси», – говорить очільник і зауважує, що громадяни України зараз посилено шукають роботу, намагаються знайти будь-яке зайняття аби заробити на свої основні потреби. «Ми всі повинні ще якийсь час це все витримати, так само як і Україна. Ніхто з нас навіть не думає, що Україна може здатися. Вона мусить пережити і перемогти цих московських варварів», – підсумовує Ігор Саломон, чим виражає думку усіх, хто задіяний у підтримці України.

Поділитися: