ІСТОРИЧНИЙ позов щодо акції «Вісла»

Богдан ГукПОДІЇ2008-09-13

[…] операція ця, її мета й завдання, практики, до яких вдавалися солдати НПВ [LWP – ред.], функціонери УБ вказують на неї як на злочин народовбивства згідно з його визначенням у ст. 118 paragraf 12, ст. 122, ст. 123 кк”.
П. Тима, повідомлення про скоєння злочину; 4 травня 2007 р.

“Аналізуючи наявний в 1947 р. стан законодавства, немає основ, аби однозначно заявити про те, що президія Ради Міністрів перевищила свої повноваження або не дотримувалася своїх обов’язків. З огляду на це нема можливості встановити, чи під час прийняття постанови вчинено злочин. Отож брак цього одного елементу комуністичного злочину, визначеного згідно зі ст. 2 пункт 1 закону про ІНП, унеможливлює також початок розслідування щодо комуністичного злочину”.
прокурор Л. Рончий; 31 липня 2008 р.

“[…] ні один закон (розпорядження) не давав президії Ради Міністрів (ані самій Раді) повноваження приймати постанову про здійснення насильної депортації української людності”.
адвокат П. Федусьо; 11 серпня 2008 р.

Питання судових позовів у справі акції “Вісла” мало б бути актуальне принаймні від 1990 р., коли Польща перестала бути комуністичною державою та почала демократичне існування як держава та суспільство. Звісно, існує проблема, чому хоча б у 80их роках відповідного позову не подав ні один громадянин ПНР української національності, ні одна організація… Від моменту створення в 1990 р. та аж до сьогодні також ОУП питання це намагалося вирішити на площині політичній – шляхом звернень до найвищих державних законодавчих та виконавчих органів.
Шлях судового позову був відкритий 4 травня 2007 р. За підписом голови ОУП П. Тими до ІНП у Варшаві направлене було повідомлення про комуністичний злочин та злочин проти людства, яким була акція “Вісла”. У ньому поставлено також питання, чи “у світлі тодішнього законодавства президія Ради Міністрів Польщі мала право прийняти постанову про депортацію та вжити з цією метою відділів Війська Польського”.
Розглядом позову зайнявся відділ ІНП у Ряшеві – Комісія розслідування злочинів проти польського народу. Очолила роботу з розгляду позову прокурор Люцина Рончий. Постанова про відмову почати розслідування прийшла щойно 31 липня 2008 р., тобто через рік і після того, як ОУП подало скаргу на затягувння вирішення справи. У Ряшів Головна комісія передала позов аж
17 грудня 2007 р.!

Прокурор про акцію “Вісла”
Ось хід думки прокурор Л. Рончий. Згідно з передбаченими нормами, їй спершу треба було встановити, чи наявні документи дають підставу обґрунтовано підозрювати, що був скоєний злочин. Розглядала відтак насамперед проблему легальності рішення про акцію “Вісла” з точки зору переселення цивільної людності, тому що хід акції “був тільки наслідком прийнятого рішення”. Вона не виявила оригіналу рішення президії Ради Міністрів від 24 квітня 1947 р., а на єдиному наявному документі нема підписів членів президії!!! Цю постанову як основний “документ” аналізувала прокурор Л. Рончий. Чи члени президії перевищили свої повноваження? Констатація така: від схвалення Конституції з 1921 р. до схвалення Конституції 1952 р. компетенції Ради Міністрів не були опрацьовані (!). Оскільки нема оригіналу постанови з 24 квітня 1947 р., то й не знати, хто її підписав, а всі учасники засідання нині серед мертвих. Ці обставини все таки не є достатніми, щоб не трактувати наявний документ як автентичний, а відсутність визначених компетенцій Ради Міністрів не означає, що вона не мала права приймати постанови – ствердила прокурор.
Л. Рончий заявила далі, що у світлі висновків після аналізу документів головним завданням акції “Вісла” було поліпшити стан безпеки в країні шляхом ліквідації УПА, а виселення людності було одним із допоміжних заходів. Акція “Вісла” мала попереджувальний, а не репресивний характер, а надто: мала на меті не допустити до жертв серед людей під час ліквідації УПА. Кінцева констатація прокурор така: не має всіх елементів підготовки та проведення акції “Вісла”, які необхідні в розумінні закону про ІНП, аби дати їй юридичну кваліфікацію як комуністичний злочин чи злочин проти людства та почати щодо неї прокурорське розслідування.

Адвокат ОУП про прокурора ІНП
На це рішення адвокат Петро Федусьо, діючи від імені ОУП, 11 серпня 2008 р. подав скаргу в Районний суд у Ряшеві та обґрунтував її. Він, зокрема, вказав на помилки, які мали вплив на висновок прокурора: 1) що дії функціонерів комуністичної держави, які були підставою акції “Вісла”, не становлять складу злочину та що, оскільки повноваження президії Ради Міністрів не були визначені, то вона їх взагалі не мала; 2) що прокурор не аналізувала документів, які вказують на те, що акція “Вісла” мала на меті асиміляцію депортованих українців; 3) прокурор не взяв до уваги наукових історичних досліджень про акцію “Вісла”; 4) відсутність усебічного аналізу постанови від 24 квітня з огляду нібито на те, що всі, хто її приймав, сьогодні не живуть. А далі адвокат подав власний аналіз і висновок та водночас те, чого не аналізувала прокурор Л. Рончий:
– депортація української людності мала мати й мала насильницький характер;
– акція “Вісла” мала на меті “швидко остаточно вирішити українську проблему в Польщі”;
– метою акції “Вісла” була швидка асиміляція української людності.

Коментар
ОУП зважилося відкрити юридичну дорогу до правди про акцію “Вісла”. Це не є дорога політичної гри, ідеологічних заяв, історичних досліджень, суб’єктивних емоцій – це дорога позову з протиправною комуністичною Річчю Посполитою Польською та її спадкоємницею – демократичною правовою ІІІ Річчю Посполитою. Чи щодо своїх громадян української національності ці дві форми польської державності мають щось принципово спільне, чи ні – це виявить поєдинок між двома інтерпретаціями одних і тих же законів.

“Наше слово” №37, 14 вересня 2008 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*