Леся Самчинська ■ ІСТОРІЯ ■ №7, 2025-02-16
Сьогодні важко уявити медицину без рентгенологічної діагностики. Щодня мільйони людей по всьому світу проходять рентгенівські обстеження: лікарі виявляють переломи кісток, захворювання легень, серця та навіть ракові пухлини. Х-промені стали справжнім проривом у науці, змінивши медицину назавжди. Офіційно їх відкриття приписують німецькому фізику Вільгельму Рентгену у 1895 році, проте не всім відомо, що за 14 років до цього український вчений Іван Пулюй розробив лампу, яка генерувала ці самі промені. І хоча його ім’я залишилося в тіні, сьогодні історія повертає йому заслужене визнання.
Дитинство під зоряним небом
2 лютого 1845 року в селі Гримайлів на Тернопільщині, що на той час входило до складу Австрійської імперії, народився Іван Павлович Пулюй. Хоча це був далеко не «центр світу», хлопець із дитинства мав дві великі любові – до неба і до книжок. Увечері, коли всі справи по господарству були зроблені, Іван часто виходив на двір і годинами розглядав зоряне небо чи спостерігав за рухом води у річці, намагаючись зрозуміти як влаштований світ.
Родина Івана була освіченою та заможною, з ранніх років батьки заохочували своїх дітей до навчання. Тож віддали Івана разом ще з двома синами до Тернопільської гімназії. Хлопцям доводилося щодня пішки долати по 10 км, але це не стало на заваді навчанню. В гімназії Іван полюбив точні науки – фізику й математику. В той час ці предмети викладалися застаріло, тож Іван часто сперечався з учителями, бо мав власну думку.
Боротьба за мрію
Після закінчення гімназії у 1865 році Іван поїхав до Відня здобувати вищу освіту. Спочатку він хотів стати теологом, бо вважав, що саме так можна допомогти людям знайти сенс у житті. Тому в тому ж році вступив до Греко-католицької духовної семінарії у Відні. Будучи семінаристом, у 1869 році юнак знайомиться з Пантелеймоном Кулішем і разом з ним та Іваном Нечуй-Левицьким перекладає українською мовою Біблію. Його знання мов (Іван володів 15 європейськими мовами, а також старогрецькою) дозволили створити один із найточніших перекладів, який вважається одним із найкращих в історії української культури.
Напевно, з Івана вийшов би хороший священник, але життя внесло свої корективи. На останньому році навчання в духовній семінарії він захопився фізикою. Власне, всілякі механізми та устрій світу ще з дитинства не давали йому спокою. Особливо його цікавило, як енергія може змінювати матерію і яким чином світло впливає на речі. Відтак юнак почав ходити до Віденського університету на лекції з фізики, математики та астрономії. Друзі кепкували з нього: «Іване, ти ж хотів бути священником! Яка тепер фізика?» А він відповідав: «Бог створив цей світ, а фізика пояснює, як він працює». Тож, склавши у 1869 році на відмінно екзамени з математичних курсів, Пулюй вступив до Віденського університету, де студіював математику, фізику та філософію. Серед його однокурсників швидко пішли чутки, що цей українець із провінції перевершує своїх викладачів у глибині мислення.
Батьки Івана не сприйняли такий вибір сина і відмовилися фінансувати його навчання. Тому перші труднощі у житті юнака почались саме тут. Катастрофічно не вистачало грошей. Йому доводилося брати підробітки і займатися репетиторством, щоб заробити на підручники та харчування. Проте Іван не жалівся на скруту, якось він сказав своєму другові: «Знання – це те, чого ніхто не зможе в мене відібрати». І це стало його життєвим принципом.
Науковий шлях
Після закінчення alma mater у 1872 році Пулюй спробував продовжити наукову діяльність у Київському університеті, куди надіслав запит на кафедру фізики. Але отримав відмову від царського уряду (на той час Київ входив до складу Російської імперії), ба більше, поліція внесла Пулюя до списку неблагонадійних, бо у його статті про небесні тіла та зірки цензура побачила критику самодержавства. Тож Іван лишився працювати асистентом у фізичній лабораторії Віденського університету. А за два роки побачили світ його перші наукові статті, присвячені дослідженню тертя повітря.
1874 року молодий науковець переїздить до Хорватії, де починає викладати фізику, механіку та математику у Військово-морській академії. Тут він конструює прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти, за що отримує срібну медаль на Всесвітній виставці в Парижі. Одержавши стипендію австрійського міністерства освіти, навчається і працює у Страсбурзькому університеті, де у 1876 році здобуває ступінь доктора фізики. На той час він був одним із перших українців, які досягли такого високого рівня у науці.
Промені, які змінили все
У другій половині XIX століття фізики активно досліджували катодні промені – невидимі потоки енергії, які виникають у вакуумних трубках. Ці експерименти були першими кроками до розуміння електронів та їхньої природи. Вчені Генріх Герц і Філіп Ленард працювали над катодними трубками, але їхні дослідження були обмежені. Пулюй ще у Віденському університеті проводив дослідження катодних променів. Володіючи глибокими знаннями та інженерним мисленням, він бачив у цьому напрямку величезний потенціал. В 1881 році вчений створив перший прототип вакуумної лампи: це була скляна вакуумна трубка його власної конструкції, що генерувала невидиме випромінювання. Спочатку він її використовував як звичайне освітлення. Але згодом виявив, що це випромінювання може проходити крізь тверді тіла та створювати їхні зображення на фотопапері. Пулюй експериментував із різними матеріалами, щоб зрозуміти, як саме діють ці промені. Його лампа створювала чіткі зображення внутрішніх структур. І у 1886 році він зробив перший у світі знімок кисті своєї доньки. Це було революційним досягненням. Тож експериментатор детально описав принцип дії свої лампи у статтях, а результати роботи розіслав до наукових установ. Проте це відкриття не набуло широкого розголосу.
Одним із тих, хто отримав результати досліджень Пулюя, був німецький учений Вільгельм Рентген. У 1895 році, через 14 років після створення лампи Іваном, Рентген оголосив про власне відкриття невидимих променів Х, продемонструвавши зображення кісток руки своєї дружини. Це стало сенсацією у світі науки та принесло йому Нобелівську премію. Пулюй же залишився в тіні. Проте, будучи шляхетною і релігійною людиною, не став публічно заявляти, що Рентген використав його винахід. Хоча у приватних листах і розмовах він згадував, що його лампа передувала дослідженням німецького фізика, а потім додавав: «Неважливо, хто перший. Важливо, щоб це приносило користь людям». Таке рішення, хоч і благородне, коштувало Івану Пулюю всесвітнього визнання.
Однак Рентген не зміг просунутися у своїх дослідах з променями Х – знімки були нечіткими через велике розсіювання променів, час експонування розтягувався до 40-50 хв. Тож, окрім кількох фотографій, німецький фізик не продемонстрував інших, придатних до використання в практиці, результатів свого відкриття. В той же час Пулюй продовжив вивчати властивості невидимих променів, зміг концентрувати їх у пучок і скоротив час експозиції до 5 секунд. Першим зробив знімок скелета мертвонародженої дитини, а отримані ним знімки людського тіла дозволили виявити патологічні зміни. Це дало змогу почати застосувати промені Х в медицині. Так, у 1896 році в Массачусетській лікарні в США вперше виконали операцію із видалення кулі під контролем Х-променів, а в Німеччині в тому ж році рентген-діагностику почали використовувати для виявлення сторонніх предметів і переломів.
Інженер, педагог та українець в душі
Окрім фізики, Пулюй зробив значний внесок у розвиток електротехніки та телефонії. Він був першопрохідником у розробці електростанцій і впровадженні електричного освітлення в 1890-х роках в Австро-Угорщині. Розробив конструкцію телефонних станцій та абонентських апаратів, першим дослідив неонове світло, налагодив виробництво люмінесцентних ламп власної конструкції. Завдяки йому вулиці багатьох європейських міст почали освітлюватися електрикою, що стало величезним кроком уперед для тогочасного суспільства.
Розробками науковця цікавилися не лише в Австро-Угорщині, а й у Німеччині, Франції та США. Але сам Іван залишався скромним, стверджуючи: «Це не я великий. Велике – це бажання людини робити добро через науку».
Упродовж всього свого життя Іван Пулюй не припиняв займатися викладацькою діяльністю. Він працював у Празькому політехнічному інституті, де викладав фізику й електротехніку, а в 1888 році був обраний ректором цього вишу. Його лекції були настільки захоплюючими, що студенти називали їх «святом науки». Будучи неперевершеним педагогом, Пулюй виховав ціле покоління талановитих інженерів. Будучи державним радником Чехії з електротехніки, у 1902 році він заснував першу кафедру електротехніки у Празькій політехніці. А 1916 року отримав пропозицію стати міністром освіти Австро-Угорщини, однак був змушений відмовитися через стан здоров’я.
Попри те, що Пулюй жив у Європі, він не забував про своє українське походження і брав активну участь у культурному житті української громади в Австро-Угорщині. Вчений підкреслював, як важливо розвивати освіту та науку рідною мовою. Пулюй самотужки допомагав молодим науковцям з України потрапити в європейські університети, створив фонд допомоги українським студентам. Починаючи з 1902 року, активно домагався відкриття українського університету у Львові. Врешті-решт, через 10 років австрійський уряд таки погодив проєкт університету, але через Першу світову війну його не було реалізовано.
Особисте життя
Працюючи у Відні, Пулюй мав чимало помічників серед студентів. Якось, коли він міркував над тим, з чого б зробити нитки для ламп, одна з помічниць відрізала свою довгу косу і поклала перед ученим. Волосся вдалося примотати до ламп і продовжити експерименти. Цією дівчиною була німкеня Катерина Шмідт, з якою Пулюй згодом одружився. Вона народила Івану 15 дітей, але вижило тільки шестеро. Хоча Катерина підтримувала свого чоловіка в наукових пошуках, проте іноді дорікала: «Ти більше любиш свої досліди, ніж родину!», адже Пулюй не міг приділяти багато часу вихованню дітей, бо працював по 16 годин на добу. Іван сміявся, але в душі розумів, що вона має рацію. І ось одного разу, коли його донька тяжко захворіла, він відклав всі наукові справи зі словами: «Жодна наука не важливіша за сім’ю». Після того вчений почав долучатися до виховання дітей. Він мав звичку вечеряти разом із сім’єю, навіть якщо робота вимагала його присутності в лабораторії. Під час цих вечерь Пулюй розповідав дітям про свої експерименти, намагаючись пробудити в них інтерес до науки.
Всі підстави, щоб пишатися
Сьогодні Івана Пулюя вважають одним із найвидатніших українців. Його знають не лише в Україні, але й у світі як вченого, який зробив величезний внесок у розвиток фізики, електротехніки й медицини. Промені, відкриті науковцем, стали основою для рентгенології і щодня рятують тисячі життів.
Проте Іван Пулюй – не просто учений. Це людина, яка своїм життям довела, що знання, праця і просто добрі справи можуть змінювати світ. Його шлях – це історія хлопчика з маленького села, який пішов за своєю мрією і став одним з видатних геніїв світу. Тож наступного разу, коли ви зробите рентген, згадайте, що частинка цього винаходу належить українцю, який мріяв зробити світ кращим і таки зробив.
