Борис Антипів ■ ПОДІЇ ■ №22, 2018-06-03

У Перемишлі 11 травня відбулося чергове судове засідання, присвячене розглядові позову про напад у червні 2016 року профашистськи налаштованих молодиків на греко-католицьку процесію, яка прямувала до могил українських воїнів у Пикуличах.

Суддя Едита Колач відкрила засідання повідомленням про те, що поліція не змогла вручити повістки про виклик на суд Томашеві Гадалі, проте це вдалося зробити щодо Станіслава Жулкевича. Допит Жулкевича відбудеться 12 червня у нього вдома, тому що від осені 2017 р. він не може самостійно ходити. Нагадаймо, що суд звернув увагу на цих людей за пропозицією голови ОУП Петра Тими.

Чорний янгол

Протягом усього засідання тривав допит обвинувачених і свідків. Пшемислав П. з перших слів заявив, що не буде відповідати на питання обвинувачів-помічників, зокрема Богдана Гука. Відтак він представив себе судові як спокійного перемишлянина, що ніколи не вдається до насильства. Кричав «Znajdzie się kij na banderowski ryj!», але ж навіть якщо японець, а не українець, скандував би «Слава Україні» – «Героям слава!», то Пшемислав П., за його словами, мусив би прореаґувати. Адже це – образа для польської нації. А Зенон Куцаб надто швидко наближався до Пшемислава і групи протестувальників, махав руками і кричав. І через це комусь із них довелося реаґувати. На погляд Пшемислава П., якби не Куцаб, – на дії якого, як і на дії інших учасників чи то маршу, чи то процесії, не реаґувала поліція, – перемиські молодики не кричали б нічого і не вибігли б на вулицю напроти українців.

Наступний допитаний цього дня свідок, Мацєй С., описав сценарій, схожий на розповідь Пшемислава П. До речі, ідентичні були свідчення й інших обвинувачених, що їх суд допитав 20 квітня. Різниця була одна, але суттєва: на засіданні 11 травня всі троє звинувачували Зенона Куцаба.

Мацєя С. 26 червня 2016 р. вивів з рівноваги «бандерівський гімн» – а насправді пісня «Ой у лузі червона калина», яку він назвав «Червоною калиною». За словами Мацєя С., у процесії йшли люди, які просто на вулиці змінювали червоно-чорні бандерівські сорочки на білі. Куцаб був одягнений в аґресивну червоно-чорну сорочку. А поліція не реаґувала. Учасники процесії мали б розуміти, що аґресивні молодики не виступають проти них через те, що вони українці, а через їхнє «возвеличення бандеризму».

Натомість Мацєй К. 26 червня 2016 р. ішов до пекарні. Оскільки після повернення з 5-річного перебування в Англії йому було особливо дороге все польське, одразу прореаґував на процесію та на Зенона Куцаба зокрема. Наступний обвинувачений, Кшиштоф Р., заявив: то Куцаб хотів спровокувати молодиків, шукав зачіпки. Він очолював групу українців. Самі ж «кіболі» (т.зв. уболівальники) були налаштовані мирно, і стояли б на тротуарі й надалі. Але Куцаб, опинившись напроти них, став аґресивним, кричав, робив образливі жести. Саме тому молодики вийшли на вулицю, щоб його перехопити.

«Червоно-чорний абсурд»

Таке поєднання кольорів прикрасило цього дня всі закутки судового залу та всі частини мозку присутніх людей. У якусьмить прокурор звернув увагу Кшиштофові П. на те, що він прийшов на судовий розгляд якраз у червоно-чорному кольорі. Тут адвокат Кшиштофа К. озвався до прокурора: «А ваша мантія якого кольору?..». І справді, прокурор мав на собі чорну мантію з червоними облямівками. Аж тут котрийсь обвинувачений зауважив навіть судді Колач: «Ваша сорока червоного кольору…».

На щастя, свідок та отець Дмитро Гарасим був цього дня спокійний. Він дав свідчення щодо своєї участі в поході. Можливо, саме завдяки йому вдалося цього дня справитися з «кольоровим абсурдом». На питання Богдана Гука про те, чи червоно-чорну сорочку-вишиванку можна вважати ідентичною червоно-чорниму прапорові, о. Гарасим відповів: «Ні, ми, священики, у нашому одязі також маємо таку кольористику…». «А що означають червоно-чорні прапори?!», – поцікавився у священика захист обвинувачених. «Це символи тих, хто боровся за незалежну Україну».

Українці були проти упівців у Пикуличах

Під кінець засідання голова ОУП Петро Тима попросив суддю долучити до матеріалів суду 2 документи. Це листи голови Перемиського відділу ОУП з 2000 р. до державних органів, де викладена позиція відділу щодо Пикулич як місця поховання вояків УПА. «Українська громада Перемишля не хотіла похорону вояків УПА у Пикуличах. Ініціатива належала польській державі, а тепер українців звинувачують у бандеризмі…», – пояснив свою позицію Тима.

Суд ще має вислухати свідчення С. Жулкевича та переглянути візуальні матеріали з процесії 26 червня.

Поділитися: