Ярослав Сирник, ■ ГРОМАДА ■ 2009-07-09
{mosimage}
У Вроцлаві 21 червня вже вдруге відбувся фестиваль національних меншин та етнічних груп “Калейдоскоп культур”. У центрі міста, на одному з островів Одри, вже майже протягом десяти років відбуваються різні культурні заходи, переважно музичні концерти. Місце, безсумнівно, чарівне: довкола Одра, гарні дерева, видно вежі костелів Старого Міста, головний корпус університету – ідеальне місце для прогулянок чи пікніку в неділю пополудні.
Голосні звуки зі сцени, але й добра пропаґанда у місцевих медіа роблять своє – площа при сцені заповнюється ще в ході привітань офіційних осіб. Фестиваль починається парадом виконавців, який прямує з Ринку на острів. Попереду наша “Думка”, веде всіх під синьо -жовтим прапором.
Починають співати. Хтось позаду підключається – це наша “Ластівочка” з Пшемкова, ансамбль Стоваришіня лемків. Щось невловиме є в цій картині. Знову, незрозуміло чому, дві окремі таблиці для одного народу на виставці, яка прикрашає майданчик біля сцени! Співаємо ці самі пісні, цього нам не відібрати!
Гостей вітають грецькою, татарською, німецькою, болгарською і українською мовами. Від імені ОУП – співорганізатора заходу, вітає голова вроцлавського гуртка Ігор Саламон, бажає приємної, козацької забави. Ольга Хребор, яка веде зустріч, запрошує перший колектив – “Гаймат зінґер”. Це вокальна група німкень, яка діє при місцевому німецькому товаристві, виконує старі вроцлавські пісні. Опісля запрошують наші “Вроцлавські бандуристки”. Дівчат цього разу менше (почалися канікули). Грають. Добре озвучення, чути всі бандури. Відчуваю радість. Іде добре! Біля мене якась молода дівчина дзвонить до свого хлопця і каже до нього: “Поспішай! Шкода, що ти не чув! Тут такі молоді дівчатка грають на якомусь дивному інструменті. Чадово!”
Після бандуристок на сцену входить караїмський ансамбль. Далі – гарний виступ “Ластівочки”. І тут гарний жест від ансамблю – вітають присутнього владику Володимира з 10-літтям хіротонії. Співаємо разом “Многая літа”.
Після них виступають греки, роми, німці… І нарешті – “Думка”. Енергетично! Не можна відірвати очей від сцени. Вигукую: “Думка! Думка!”. Якась жінка тягне мене за рукав: “Не можна так кричати!”. Ніяковію. Врешті зрозумів – жінка недочула. Думала, що вигукую щось вульґарне. Всміхаюся, чемно пояснюю, що означає слово “думка”. Жінка засоромилася, перепросила і відійшла. Я тільки встиг сказати: “Нічого, по суті добре, що ви так заступилися за нашу “Думку””.
Четверта година концерту, ще не було на сцені болгар, а о 21.00 мають виступати “Гайдамаки”. Ми, на жаль, мусимо вже повертатися додому.
Ярослав Сирник
Вроцлавський “Калейдоскоп культур” – це не лише зустріч нацменшин, а ще й нагода показати свою культуру назовні. “Ми знаємо свої традиції, свої пісні і танці, але варто подивитися на інших, на те, чого саме не знаємо”, – говорить караїмка Маріола Абкович. А болгарин Дімчо Ангелов додає: “Вроцлав – місто зустрічей. Таке гасло придумане для потреб промоції і маркетингу, проте наші зустрічі показують, що це не лише слоган”. Дійсно, так тепер є, що варто мати в себе нацменшини, бо завжди можна сказати – ми відкриті на інших.
Однак ініціатива організації фестивалю вийшла від самих нацменшин. На мою думку, це продовження того, що кільканадцять років тому почав робити голова вроцлавського гуртка ОУП Ігор Саламон. Отож, традиційно у вроцлавській домівці в різдвяний час зустрічаються репрезентанти нацменшин з представниками міських та воєвідських органів влади. Тут також відбувається презентація ансамблів, у присутності може й сотні запрошених гостей.
“Калейдоскоп культур” дозволяє показати це все ширшій публіці, а у Вроцлаві і нацменшин багато, і мають вони чим похвалитися. Тут поруч живуть українці, німці, жиди, болгари, греки, роми, а кожна з меншин має свій ансамбль, яким може і хоче пишатися. Вони мають різний виконавський рівень, більшість з них – це аматори, але головне, що є і сила, і воля, щоб розвиватися, виходити назовні. Саме вроцлавські національні меншини підписали на початку 2009 р. спільну декларацію співробітництва. Її головна ідея – активізація самих меншин, популяризація культури, боротьба з дискримінацією, обмін досвідом. Мають цьому сприяти, зокрема, обмін інформацією, проведення наукових зустрічей та культурних заходів, одним із яких є фестиваль “Калейдоскоп культур”.
Ініціатива ця відкрита для всіх. Може завдяки таким зустрічам, як останній фестиваль, жителі Вроцлава будуть більше цікавитися, хто живе біля них. Може тоді буде менше запитань такого типу: “Чому ти так добре говориш польською, хоча ти українка?”. А може через рік на фестиваль прийде ще більше тих, хто дійсно хоче пізнавати культуру нацменшин, а не лише забавитися при добрій музиці “Гайдамаків”. Від чогось треба почати, а організаторам фестивалю та водночас ініціаторам декларації, здається, не бракує енергії, щоб добре виконувати свою роботу.
Єва Вапляк
“Наше слово” №28, 12 липня 2009 року {moscomment}
