Катажина Ґлінянович ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2009-01-03
Зацікавленим найновішими подіями на видавничому ринку України необхідно завітати до Книгарні “Є”, яка працює як у реальній (м. Київ, вул. Лисенка, 3), так і віртуальній (http://www.book-ye.com) дійсності. Пріоритет книгарні – інформування потенційного читача про найновіші видавничі проекти. Презентації книжок і зустрічі з письменниками стали вже щотижневою традицією “Є”. Книгарня не тільки популяризує українські видання, а відкрита й на зарубіжні новинки, наприклад, разом з посольством Республіки Польща в Києві організовує зустрічі з циклу “Польська читальня”.
У рамках цього циклу восени м. р. у книгарні відбулася зустріч із журналістом “Ґазети виборчої” Марцином Войцеховським та презентація книжки “Wołyń 1943-2008. Pojednanie”1.
До участі в презентації запрошено проф. Ігоря Ільюшина та Андрія Портнова – редактора “України Модерної”. Зустріч модерувала д-р габ. Оля Гнатюк – літературознавець-україніст, радник Посольства Республіки Польща. На думку М. Войцеховського, нове осмислення волинської трагедії має показати, що в Польщі є середовища, які готові вести відвертий діалог про позитивні й неґативні аспекти спільної історії. Головна мета видання книжки “Wołyń 1943-2008. Pojednanie” – це послаблення антиукраїнських орієнтацій, що посилилися в Польщі від часу відзначення роковин волинської трагедії. За словами Войцеховського, уже видно позитивні результати нового історичного дискурсу, що розпочався на сторінках “ҐВ”, який переорієнтовує однобічну оцінку подій у багатоаспектну дискусію. Проф. І. Ільюшин звернув увагу, що книжка, хоч і спрямована на “поєднання” двох народів та відкривання історичної правди, для декого буде небажаною, передусім для середовища ветеранів АК. Можливо тому, голосно задумувався І. Ільюшин, не включив М. Войцеховський до видання деякі статті, публіковані в “ҐВ” (зокрема Ґжеґожа Мотики), щоб не загострювати ситуацію та не створювати ще більшого резонансу в польській публічній дискусії? Однак, що найважливіше, цей новий голос в дослідженнях волинської трагедії (що до сих пір частіше нагадувало необґрунтовану політичну суперечку) є спробою відважної і зрілої зустрічі польських та українських істориків, спільного будування компромісних концепцій.
Тому учасники презентації наголошували на доречності опублікування цієї книжки також українською мовою. Зрештою, дискусія про кондицію української та польської історіографій, у якій взяли активну участь гості книгарні, дозволяє здогадуватися, що українськомовна едиція книжки була б із зацікавленням сприйнята в Україні.
За словами А. Портнова, в українській і польській історіографіях не тільки необхідна вільна, відкрита дискусія про спільну історію, а також треба допустити до досліджень над антропологічним виміром волинських подій, розповідей звичайних людей, що опинилися в надзвичайно складних обставинах. Історія з людським обличчям може вивести нас з однобічного, політизованого розуміння минулого. Навіть якщо ми ніколи не досягнемо ідеї спільної історичної правди, бо скільки націй і свідків подій, стільки й “історій”, однак зможемо врештірешт без упереджень, претензій і нехтування іншим розпочати щирий діалог про наші історичні “поєднання” і “роз’єднання”.
1Wołyń 1943-2008. Pojednanie / Wybór tekstów Marcin Wojciechowski. – Warszawa: Biblioteka “Gazety Wyborczej”, 2008.
“Наше слово” №2, 11 січня 2009 року {moscomment}
