КОЛИ прийде «новий дух Народного дому»?

Розмовляв Богдан ГукРОЗМОВА2010-07-21

{mosimage}

Народний дім – це основа нової дружби між поляками та українцями у Перемишлі, – каже мер міста Роберт ХОМА.

Восени минулого року підготовано планграфік заходів стосовно завершення процесу обміну нерухомістю на вул. Костюшка, 5 (тобто будівлею Народного дому) між Міською ґміною Перемишль та Фондом державного майна. Висувалися дві пропозиції щодо терміну: Міністерство внутрішніх справ і адміністрації пропонувало 30 квітня 2010 р., а Ви вказували іншу дату – кінець липня 2010 р. Звідки взялися ці розходження та як подолано їхні причини?

– Справді, восени 2009 р. був прийнятий план-графік цих заходів. Ішлося не тільки про розклад процесу, але також про його умови (конкретніше – обмеження) на дорозі до дотримання терміну весни 2010 р. Перемиською мерією були поставлені дві передумови: по-перше, нерухомість має обмінюватися в такому стані, коли приміщення буде звільнено від наймачів. Згідно з законом, для цього потрібно не менш ніж 6 місяців. Одному з наймачів приміщень в Народному домі ми тричі пропонували звільнити квартиру та перебратися на іншу – наймач не погодився на жодну з них. Отож, ми розірвали з ним угоду про наймання квартири, яка закінчувалася 30 квітня 2010 р. Якщо до цього часу наймач не звільнив би площі, мерії довелося б піти судовою дорогою, яка могла б тривати навіть до кінця 2010 р. Однак обставини склалися пізніше позитивно, приміщення звільнено, до кінця липня там мав би закінчитися ремонт.
По друге, наймачем був також власник ресторану на І поверсі будинку. Ми розірвали з ним угоду, а на сьогодні ресторанні приміщення вже звільнено. Також угода з іншим наймачем – кімнатою для дітей “Зростання” – закінчилася 30 червня.
Однак “Зростання” ще знаходиться у своїх приміщеннях, і в серпні ми переселимо його в інше місце та відремонтуємо приміщення в будинку. Такі часові перешкоди ми зустріли і так ми їх подолали.

Це мало б відкрити дорогу до наступних кроків складної процедури. Чи вони вже зроблені?
– На початку липня я офіційно звернувся до підкарпатського воєводи з проханням про дозвіл на здійснення обміну нерухомістю між Міською ґміною Перемишль та Фондом державного майна. Отож, хоч “Зростання” до кінця липня ще перебуватиме в будинку на вул. Костюшка, 5, я звернувся до воєводи, щоб процедура вже могла йти вперед, перейшовши в наступний етап. Урядова сторона зацікавлена в якнайшвидшому вирішенні, отож як ця згода, так і подальші процедури повинні здійснюватися негайно.

Чи в листі до воєводи представлено пропозиції щодо розмірів компенсації для Об’єднання українців у Польщі в момент, коли будинок буде передаватися у власність ОУП?
– Згідно з логікою самого процесу, питання компенсації може мати місце тільки після того, як Фонд державного майна стане власником Народного дому. Лише цей етап відкриє ОУП можливість представити заяву щодо компенсації. Стосовно її розмірів – тут важливу позицію відіграє воєвода.

НД не може стати власністю ОУП безкоштовно. Отож існує проблема розміру знижки. Чи Ви її підтримуєте
– Компенсація може мати місце силою законодавства. Я сам, безперечно, буду сприяти цій допомозі для ОУП. З іншого боку, треба дбати про те, щоб її розміри були раціональні.

Якою є на сьогодні вартість будинку на Костюшка, 5?
– Встановлення вартості повинно актуалізуватися щомісяця. За останньою оцінкою, у червні Народний дім був вартий 2,9 млн. злотих. У вимірі вартості будинки на Ґродзькій та Костюшка майже рівноцінні.

Чи ОУП отримало від Вас якусь інформацію про дедалі коротший час виходу на фінішну пряму щодо НД?
-5 липня я написав до воєводи про дозвіл здійснити обмін нерухомістю, отож не хотів інформувати ОУП передчасно. Зараз чекаю на дзвінок від нього і офіційну відповідь. Тільки тоді я зможу повідомити, що обмін відбудеться, наприклад, у липні.

Здається, що існували також інші чинники, які могли впливати на затягання процесу передавання НД для ОУП: свого часу міськрада Перемишля досить твердо вимагала в міськради Львова взаємного жесту, тобто надання будинку польській громаді в цьому місті…
– Насправді так могли це розуміти діячі ОУП, зрештою, так само представила мені цю проблему й українська журналістка у Львові, яка не цілком усвідомлювала, якими є об’єктивні обумовлення процесу, пов’язаного з НД. Отож могло здаватися, що запізнення навмисні та пов’язані з нашими клопотаннями у Львові. Далеко не кожен у Львові знав чи вірив, що закінчення справ, пов’язаних з переданням будинку, матиме позитивний кінець, проте рішення чи брак рішень влади Львова щодо наших пропозицій не мали будь-якого впливу на процес у Перемишлі. Після того, як процес з НД у Перемишлі закінчиться, я планую заново звернутися до мера Львова Андрія Садового, щоб львівська сторона почала в себе процес надання будинку полякам у цьому місті. Просто це був би дуже добрий жест львівської влади.

Нещодавно Ви сказали в інтерв’ю львівському порталу Zaxid.net, що місто Перемишль та польське Міністерство закордонних справ реґулярно інформували українську сторону про хід справи з НД у Перемишлі. Однак Ви сказали тепер, що у Львові могли про це не знати. Важко погодити реґулярне інформування з відсутністю інформації…
– Справа в тому, хто є українською стороною. Для мене нею був посол України в Польщі. Саме його я інформував в поточному режимі про перемиські справи. Повідомляючи посла України в Польщі, я вважав, що інформую відповідну особу. Він міг передавати мою інформацію далі, міг цього не робити.

А як же ОУП? Ви могли хоча б зі звичайної ввічливості інформувати також і цю організацію.
– Процес тривав, проте якраз тоді ОУП двічі ініціювало проти мене судові позви. Я оцінив це так, що ОУП уже все знає про мою працю апріорі, зокрема про те, що я затягаю процес – замість того, щоб поцікавитися ходом справ. І я б не сказав, що дві судові справи – це прояв ввічливості до мене з боку ОУП…
Для мене прикрим є те, що з ОУП не можна вести діалогу, який колись мав місце. Усе-таки я зустрічався при різних нагодах з діячами відділу ОУП у Перемишлі й особисто, відповідаючи на питання, інформував їх про працю, виконану перемиською мерією для завершення важливого діла. Саме тоді я називав кінцевим терміном середину року або, у крайній ситуації, кінець року, оскільки я враховував імовірність судової справи щодо наймачів приміщень у будинку на вул. Костюшка.

У Перемишлі наближаються муніципальні вибори. Зміниться склад міської ради, може, і мер міста. Отож хтозна, чи передання будинку НД не затягнеться таки до кінця року або й не зустріне поважніших перешкод. Адже цьому процесові недоконечно бути незворотним.
– Я переконаний, що результати виборів неспроможні неґативно вплинути на процес передання нерухомості на вул. Костюшка, 5. Процес настільки просунутий, що за будь-якого складу міськради постанова про обмін будинками буде виконана. Після виборів можна буде також далі вести переговори з міською владою Львова, яка теж знаходиться на порозі виборів органів місцевого самоврядування восени.

Якби Ви брали участь у виборах на мера Перемишля, то чи представили б власну участь у справі НД як круглий успіх?
– Що було б круглим успіхом? Він був би тоді, якби у Львові була досягнута взаємність. Успіхом буде також те, якщо уряд надасть місту фінансову допомогу на ремонт будинку на вул. Ґродзькій. Адже сам обмін нерухомістю – який це успіх?.. Це здійснення чергової постанови Перемиської міської ради. Якщо взяти до уваги, що це стосується процесу конфліктогенного й складного, то це, однак, також успіх. Повний успіх матиме місце й тоді, коли ОУП у відносинах з міською владою Перемишля повернеться до колишніх партнерських відносин.

Пане мере, Ви говорили у контексті НД про різні складові успіху, про ОУП, будинок для поляків у Львові, польський уряд, фінанси… А от Ви забули про те, що Ви є мер усіх мешканців Перемишля, без огляду на їхню національність. Не сказали Ви, що були б раді, якби українці-громадяни, українці-мешканці Перемишля досягли успіху в справі НД.
– Я пропустив це на хвилину, але хотів би повернутися до цього моменту, і Ви мені про це нагадали. Будучи у Львові на зустрічі, присвяченій спів праці задля фестивалю “Форт-місія”, я говорив там з головою МО “Дзиґа”. Він сказав, що дуже хотів би бачити у Народному домі на місці колишнього ресторану “Карпатський” ресторан, такий, як на вул. Вірменській чи при “Дзизі”: подібне меню, дизайн, стилістика інтер’єру тощо. Я сказав: “Маркіяне, я маю надію, що ти невдовзі зможеш взятися за цю справу”. Знаю, що він обговорював це також із Петром Тимою.
Я задоволений через те, що хоча було важко, то нам вдалося досягти повернення історичної справедливості, тому що українській спільноті повертається будинок, який був збудований на українські пожертви. Я радий, що перемиське самоврядування вирішило проблему на користь української громади нашого міста. Це знімає конфліктність, це дає підставу для задоволення українців у Перемишлі чи польських громадян української національності та для ОУП.
Я передбачаю також наступні моменти для обопільного задоволення. Адже місто може передавати кошти для ремонту НД. У будинку можна буде будувати дружбу між поляками та українцями Перемишля. Він перестане нас відокремлювати – він нас об’єднуватиме. Адже за 10-15 рр. мало хто буде пам’ятати про старі проблеми з НД. Тоді житимемо новим духом Народного дому – і вже нині ми мали б його будувати.

“Наше слово” №30, 25 липня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Розмова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*