Дарина Попіль ■ РЕЦЕНЗІЇ ■ №23, 2022-06-05

Із львівським комісаром Адамом Вістовичем я познайомилась у 2018 році. Мене заінтригувала назва книги українського письменника Богдана Коломійчука «Візит доктора Фройда» (2016), і я попросила подругу придбати мені цей роман і привезти до Варшави.

Детективи я читаю з дитинства. Приємно було, мабуть вперше, прочитати український ретродетектив. Історія «проковтнулась» легко: львівська поліція з допомогою славнозвісного Фройда ловить Віденського Упиря – серійного маніяка, якого віденська поліція впіймати не спромоглась.

Наступні мої приїзди до Львова майже завжди співпадали з виходом у світ нового роману про пригоди комісара Вістовича. І це стало гарною традицією: купувати книги львівського письменника і писати на них рецензії до «Нашого слова». 

Останній роман з циклу пригод харизматичного поліцейського на тлі того, що відбувається зараз в Україні, виглядає дуже символічним. 

«300 миль на Схід» оповідає про часи опісля Першої світової війни. Автор робить великі екскурси і у воєнний період. Раніше, читаючи про війни, що вже відбулись, ми сприймали це по-іншому, як далеке минуле, емоційно читача це не зачіпало так сильно. Зараз же, коли українські міста бомблять і обстрілюють, гинуть мирні жителі, описи попередніх воєн прочитуються геть по-іншому.

Цінність і актуальність нового роману Богдана Коломійчука у тому, що автор свої оповіді завжди дуже детально будує на історичних фактах, постатях. Це ще більше додає книзі ваги, тому що показує нам ниточки, що ведуть з тих часів до сучасних: багато років тому українці вже боролись за свою свободу. А росія, як і зараз, тоді у вигляді більшовицького режиму, не давала Україні вільно дихати і жити. 

До речі, сам Богдан Коломійчук з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну захищає Батьківщину.

28 лютого на своїй фейсбук-сторінці письменник написав: «Перша безвилазна доба в частині. Зазираю в нет. Натрапляю на сайт зі своїми книжками. Ніби не про мене це було. Ніби не я автор. Інше життя якесь».

І це справді важко уявити: творча людина, яка орудувала пером, взяла в руки зброю і пішла боронити свою країну від ворога.

Уже 25 березня автор опублікував такий пост: «Давно хочу подякувати тим, хто в ці важкі часи знаходить в собі сили читати й писати відгуки. І зараз я не лише про відгуки на мої книжки (хоч за них вдячний особливо)). По-своєму, це – також фронт. Також боротьба за щось світле, що ми мали в минулому й маємо перенести в майбутнє».

Ці слова Коломійчука дуже важливі у воєнний час. Ми повинні підтримувати культурний фронт. Зізнаюсь, від 24 лютого я сама не могла читати і писати про книги. «300 миль на Схід» читала дуже повільно, бо постійно відволікалась на новини з України, на волонтерство. Але читати українські книги, розповідати, писати про них – це також величезна підтримка зараз: авторів, видавництв, книжкового ринку, української культури загалом. 

Але повернімося до львівського комісара Адама Вістовича, адже, можливо, ви з ним поки не знайомі. Легендарний поліцейський: харизматичний, суворий, талановитий, його бояться усі злочинці і поважають підлеглі. Середнього віку, любить жінок, а вони відповідають йому взаємністю, неабиякий поціновувач вишуканого алкоголю і небезпечних справ та пригод, з якими зазвичай блискуче собі дає раду.

У попередніх книгах Вістович проводив розслідування у різних містах Австро-Угорської імперії до Великої війни, за його плечима теж служба на італійському фронті. 

Зараз же, після розпаду імперії, вправному комісарові, що має вже неабияку репутацію, пропонують посаду оберкомісара у Відні. Наш герой переймається тим, що доля України та, зокрема, його рідної Галичини невизначена. До речі, видається, що з кожним новим романом Коломійчук прищеплює своєму персонажеві все більше патріотичних рис, національної свідомості.

Так ось, у момент, коли Вістовичу, здається, прийшла пора відпочити після війни, пригод, буремних років, на нього знову чигає небезпека, і неабияка. На його голову полюють одразу дві контррозвідки: більшовицька (російська) і польська. Вони вимагають від австрійського молодого уряду негайної видачі їм комісара, і в хід, звісно, йдуть різні погрози та маніпуляції.

Що ж такого утнув наш харизматичний комісар і як він виплутається цього разу… Ну, властиво, про це письменник і розповідатиме у книзі. Тому в романі і охоплено різні часові та географічні простори і межі, адже Вістович згадуватиме багато зі свого минулого.

«300 миль на Схід» не можна назвати стопроцентною книгу про війну чи післявоєнний час. Це радше роман про людину і збереження в собі людського в умовах війни, світу, що повертається і не може швидко повернутись до норми. Вістович – сильний фізично і професійно, але у новому романі відчувається його певна екзистенційна розгубленість, осиротілість у післявоєнному Всесвіті. 

Особливо боляче зараз було читати враження комісара після його повернення до рідного Львова (тодішнього Лемберга) у 1919 році.

«Подібно до людей старіють і міста. Зморшками потрісканих стін, шрамами розритих вулиць, виразками стічних канав. Восени я повернувся до Лемберга, який було годі впізнати. Мовби опинився у чужому місті і дивом тут знав кожен провулок. Моє місто постаріло після війни. І це була зовсім не та старість, що додає шарму архітектурі, котра починає “дихати вiками”, як говорять туристи. Старість була iншою: стрімкою і безжальною. Так старіє солдат, якому рік вiйни коштує десяти» (160 с.).

Сподобався цього разу фінал повісті, трохи такий постмодерний. Прочитавши книгу, задумалась, чи зустрінемось ми ще з легендарним комісаром Вістовичем у наступних романах автора. А може, після перемоги України над росією Богдан Коломійчук вирішить замість ретродетективів почати писати сучасні детективи про теперішніх героїв. Впевнена, це було б дуже цікаво. 

До речі, попередній роман письменника про пригоди Вістовича «Експрес до Галіції» у прекрасному польському перекладі Ришарда Купідури увійшов до короткого списку номінантів на престижну літературну премію Центральної Європи «Анґелус-2022». Зичимо авторові перемоги у всіх вимірах його діяльності!

Книгу можна придбати на сайті Видавництва Старого Лева, а також у мережі цієї книгарні та мережі книгарень «Є»

Поділитися: