Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №3, 2025-01-19

Нащадки забувають про рідний світовий феномен

Коня в ряд тому, хто з півтори тисячної публіки ольштинського престижного відновленого глядацько-спортивного залу «Уранія» знав, що популярна англійськомовна коляда Carol of the Bells  – це… український  “Щедрик” Миколи Леонтовича. В Ольштині 14 грудня він прозвучав, після  перетворення на Різдвяний джаз у виконанні дворазового володаря “Греммі”, Курта Еллінга у супроводі джаз-бенду під керівництвом соліста оркестру Дюка Еллінгтона, дворазового володаря премії “Греммі”, – саксофоніста Марека Гросса. На сцені супроводжували вокалістів українські оркестр і дівочий хор та інструменталісти, завдяки яким цей чарівний передріздвяний суботній вечір, який тривав дві години, запам’ятається присутнім  надовго. Організаторм заходу названого концертом  Святковий «Christmas Jazz» feat була українська фірма  Svitlo Concert EU з осідком у Варшаві.

Під час концерту, як і обіцяв організатор, звучали світові класичні пісні в різдвяній атмосфері окрашеній джазовим стилем, у цьому й популярні відомі популярні різдвяні музичні хіти такі, зокрема, як «Joy to the World», «Let it Snow», «Carol of the Bells», «The Christmas Song» та багато інших. Прозвучав українською і «Щедрик», а польською «Lulaj, że Jezuniu”  у виконанні українських солісток і хору. Зіркою вечора безперечно був Курт Еллінг, один із найвидатніших джазових вокалістів світу. Цей артист дев’ять разів номінувався на премію “Греммі”, а в 2009 році отримав нагороду за найкращий джазовий вокальний альбом за альбом “Dedicated to You: Kurt Elling Sings the Music of Coltrane and Hartman”. Престижна організація Jazz Journalists Association майже щороку вшановує Еллінга званням найкращого джазового вокаліста, таку честь він отримав і в 2018 році.  

Ведучий концерт не визнав за потрібне щось більше розказати про музичний шедевр Миколи Леонтовича, яким є «Щедрик». Він просто заявив, що лунатиме пісня відома з художнього фільму, який вже десятиріччями на Різдво транслюється і польським телебаченням тобто картини «Кевін сам удома». Ні словом не було згадано  й перед виконанням «Carol of the Bells». А саме такі концерти, ще й організовані українською фірмою поза кордонами України, є прекрасною нагодою до популяризації української культури, і самої України, особливо в час, коли вона ціною життів своїх дочок і синів вже одинадцятий рік стримує московську орду, яка сіє смерть і руйнує Україну, перед атакою на інші країни Європи, а то й світу… 

Без ніякого сумніву “Щедрик” – це всесвітньо відома мелодія. Її створив  український композитор Микола Леонтович. Його опісля вбили більшовики.  Цей музичний твір став широко відомим у світі завдяки Українській республіканській капелі, яка популяризувала його за кордоном 2022 року у Нью-Йорку на головній сцені США – Карнеґі-хол. До травня 2024 року українські музиканти продовжували гастролювати та популяризувати українську музику, а “Щедрик” був найпопулярнішим твором.

Його англомовну версію “Carol of the Bells” було  створено у 1936 році. Хто хоч трохи має чутливе вухо то чує, що елодія “Щедрика” використовується в кіно, серіалах, рекламі та популярній культурі.  Отже варто і при таких нагодах, як ольштинський та інші концерти, продовжити нагадувати світу про шедеври української музики та, при нагоді, боротьбу українців за волю України і світу. Цього принаймні під час ольштинського концерту не було.

Навіть самі українці  вважають “Щедрика” за колядку. Насправді ж давня українська обрядова пісня, яку зазвичай співали навесні, коли поверталися ластівки. Щедрівки в Україні виконували ще до прийняття християнства, а Новий рік тоді зустрічали в березні. Текст пісні Микола Леонтович запозичив зі збірника опублікованого фольклористами на Поліссі. Композитор Микола Леонтович працював над створенням “Щедрика” майже  все своє життя і залишився задоволений своїм твором лише після четвертої редакції 1916 року. Щойно тоді він дозволив його виконувати. Вперше це зробив студентський хор у Києві на різдвяні свята 1916 року в університеті Святого Володимира.

У 1918 році, коли Українська Народна Республіка проголосила незалежність до уряду у музичний відділ запросили працювати Миколу Леонтовича. Поки російська армія наступала на Київ, згадують історикуи, було прийняте рішення відкривати Україну світові через культуру. За наказом голови Директорії УНР Симона Петлюри було створено Українську республіканську капелу. Колектив на чолі з Олександром Кошицем поїхав у турне Європою та популяризував українські пісні й колядки. Це мало продемонструвати, що Україна – це окрема держава зі своєю унікальною культурою та музикою. Тоді можна було це робити. Чому цього ж не робити і тепер, коли ординська москва атакує Україну?

«Щедрика»  під час тодішньої поїздки по Європі і Америці почув українець Пітер Вільговський, який  жив в США і працював для радіо NBC. Йому так сподобався “Щедрик”, що у 1936 році він написав англомовну версію пісні – Carol of the Bells тобто “Колядку дзвонів”.Нині цей варіант композиції звучить на Різдво щороку у багатьох країнах світу. Пісня лунає в популярних фільмах та серіалах, використовується для каверів, реклам та загалом у популярній культурі

Доля Миколи Леонтовича – українського композитора, диригента та піаніст склалася трагічно. Вночі 23 січня 1921 року у селі Марківка на Поділлі Миколу Леонтовича вбили. У нього  вистрілив росіянин, агент ЧеКа Афанасій Грищенко. Вбивство замовили більшовики. Композитор не дожив кілька місяців до світового визнання.

Коли “Щедрик” перетворився на Carol of the Bells, твір поступово перестав асоціюватися з Україною. Час нагадати світу про те, що це український шедевр. Такі концерти як хоча б ольштинський, є для цього прекрасною нагодою, тим більше, що його організаторами були українці. З ольштинської «Уранії» артисти подалися на різдвяні концерти до Варшави, Катовиць, Кракова, Вроцлава, Гданська, Познані та інших осередків. Нагод для популяризації хоч відбавляй. Лиш би хотіння.

Поділитися: