Ігор Щерба ■ СТАТТІ ■ №8, 2025-02-23

В наш час здебільшого живемо сьогоднішнім днем. Це що відбувалось у давні роки менше нас займає. Вісті про навколишній світ беремо із соцмереж, інтернетівських сайтів. Про історію, ще цю найдавнішу, у бігу поточного дня мало хто згадує. Однак в Перемишлі є науковець та дослідник минулого, засновник видавництва “ДОМІ”, Володимир Пилипович. Він живе історією Надсяння та Перемишля.

Нещодавно (2024) у цьому видавництві вийшла книжка «Господу будь нудитель …Духовне насліддя перемиськх владик і пресвітерів у добу бароко».

Уже цього року Володимир Пилипович зібрав та до друку підготовив книжку «Глаголи людям усе, що я накажу тобі. З рукописної спадщини проповідників з Надсяння першої половини ХІХ століття».

Чому автор присвятив свою увагу саме цим періодам нашої історії ?

Варто у цьому контексті цитувати Сергія Єфремова українського вченого із його книжки «Історія українського письменства» (підготовлено до друку у 1919 році) : «Поділ письменства на періоди, як і всякі такі поділи, одгонить дуже механичністю й має тільки умовне значіння. Звичайно, в кожній справі, що росте й розвивається органично , дуже важко одшукати ті межі, що прірвою прикро одмежовую сучасне від минулого.Таких прірв не буває ніколи, бо сучасне раз у раз коріниться в минулому й само й само стає за підвалину, за вхідний пункт для майбутнього, і ніколи ми не можемо напевне визначити подію , що б виразний ставила обруб між сусідніми періодами».

У своїй найновішій публікації «Глаголи людям…(…)» Володимир Пилипович зазначує те, що після видання 3 книжок періоду барокко автор пропонує читачам книжку «бадермаєрівського» періоду історії Перемищини.

Тут поміщені, між іншим проповіді о. Йосифа Ляврецького.

Задум про те щоби голосити проповіді рідною мовою виник серед перемиського духовенства в колі заснованого в Перемишлі 1816 року Товариства галицьких пресвітерів. Що цікаво проповіді були виголошені українською мовою, однак писані не кириличним, але латинським шрифтом.

Книжку відкриває ряд проповідей о. Юрія Глинковського із 1826 року.

Там поміщено духовні та скорботні вірші. Написані після були після смерті його дружини, богословські міркування, тут також полеміка з критиками одруженого священства.

Володимир Пилипович на завершення вступного слова звертається до читачів і наголошує на тому, що «(…) зібрані тут тексти (…) дають цінний матеріал дослідникам українського проповідництва того часу, яке в яке в епоху бідермаєру вважалося та й було важливим жанровим складником літератури».

Поділитися: