Надія Бурмака ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ 2010-01-15
{mosimage}У домі української централі в Пассейку (Нью-Джерзі, США) 7 листопада 2009 р. Відбувся ХХVIII Крайовий з’їзд Організації Оборони Лемківщини (ООЛ). Зібрання було присвячене 100-й річниці з дня народження великого сина Лемківщини, видатного українського поета Богдана-Ігоря Антонича.
З’їзд відкрив голова Крайової управи ООЛ Зенон Галькович. Він привітав делеґатів та гостей і запропонував хвилиною мовчання вшанувати пам’ять колишнього голови Крайової управи Юліана Котляра та всіх членів організації, які відійшли у вічність.
Честь вести з’їзд випала президії, у складі якої були голова Марійка Дупляк, заступник голови Зенон Войтович, секретар Богдан Кікта і Стефан Гованський. Робота з’їзду пробігала плідно та конструктивно, з дотриманням усіх законодавчих і статутних норм.
За сухими фразами звітів вимальовувалася масштабна діяльність і конкретна робота. Делеґатів об’єднувала справжня зацікавленість усім, що відбувалося. Головна увага була скерована на звіт З. Гальковича. Він, як голова КУ, найповніше і найбільш детально поінформував присутніх про стан та досягнення ООЛ за звітний період і про перспективи розвитку організації. Доповідь З. Гальковича доповнили звіти його заступників та голів відділів. Подавалися конкретні пропозиції поліпшення роботи, проводилися наради про господарчі та організаційні справи: про ремонт в еленвільській капличці даху, що почав протікати; про розповсюдження святкових листівок; про підготовку до коляди (бо саме цей захід є основним джерелом фонду допомоги); про залучення до організації новоприбулих українців; про активізацію праці Українського лемківського музею в Стенфорді; про те, як поширити досвід лемків з Ірвінґтона в організації Святвечорів; про видання англійською мовою друкованих матеріалів про історію та культурну спадщину Лемківщини; про зміни й доповнення до статуту; про пошук коштів на фінансування журналу “Лемківщина” та ще про багато інших актуальних проблем сьогодення, які потребували нагального вирішення.
Особливу увагу приділено питанням видання друкованого органу ООЛ – журналу “Лемківщина”. Вже протягом 30-ти років він посідає унікальне місце в житті українських лемків, які були змушені в статусі еміґранта шукати в чужих світах кращої долі для себе і своїх родин. У виданні завжди можна знайти різноманітну інформацію про справи сьогодення, мистецькі теми, рецензії-анотації, спомини, бюлетень СФУЛО, дізнатися про новини з життя організації та багато іншого. Завдяки невтомній праці М. Дупляк журнал набув популярності в усьому світі. Постійно дописують до нього читачі не тільки з Америки, але й з України, Канади та інших країн. Із задоволенням його читають також в українських школах України та Польщі. Про визнання прес-органу ООЛ гарно сказала голова Об’єднання жінок оборони чотирьох свобод України Христя Верещак: “…Квартальне видання “Лемківщина” та видавничі проекти Фонду дослідження Лемківщини є перлинними засобами праці поруч з іншими стараннями. А за це проводу та відділам належить велике признання”. […] належить велике признання”.
Захоплено вітали делеґати повідомлення про створення інтернет сторінки, присвяченої Лемківщині та лемкам. Народження веб сайту стало можливим завдяки старанням групи членів ООЛ під керуванням С. Гованського і їхніх друзів та однодумців. До інтернет команди увійшли також Андрій Хомик, Діана і Лена Гованські, З. Галькович та М. Дупляк. Світлини супроводжуються розповідями про історію та культуру, про міста й села, про видатних та простих людей, які зробили Лемківщину знаною на весь світ. Це архів народної пам’яті, доступ до якого через сторінку www.lemko-ool.com відкритий завжди й усім. Делеґати говорили про необхідність організувати пошукову роботу серед земляків, щоб кожен лемко поділився хоч може й пожовклими від часу, але документально достовірними знімками з бабусиної скрині, щоб хроніка їхнього життя стала доступною онукам і правнукам на довгі роки для незгасної пам’яті в поколіннях.
Окремо було винесене на обговорення питання так званого “самовизначення”. Делеґати підтвердили своє ставлення до намагань певних проросійськи налаштованих сепаратистів виділити лемків в окрему націю – русинів, як замах на цілісність України. Ймення “русин” прив’язується до лемка таким же чином, як і до кожного іншого українця. “Перш за все ми українці, а вже потім лемки”, – так згуртовано заявили делеґати про свою готовність дати достойну відсіч сепаратистським проявам на Закарпатті й стати непоборною стіною в усіх справах захисту лемків і Лемківщини.
Окремим пунктом до резолюції винесено рішення звернутися з протестом до ієрархії Римо католицької церкви в Польщі та інших польських установ проти паплюження доброго українського імені (у тому числі героїв і влади української держави) через духовні чинники під час виступів чи в книжках.
* * *
На наступний термін в КУ ООЛ були обрані: голова – Зенон Галькович, перший заступник голови і музейний референт – Стефан Гованський, другий заступник голови – Іван Філь, секретар – Тома Пиж, фінансовий – Стефан Косцьолек.
Референтури: Марія Дупляк – зов нішні зв’язки, Василь Гаргай – організаційна, Іван Завада – допомогова, Андрій Хомик – культурно освітня, Діана Гованська – пресова, Петро Вислоцький – господарча; Контрольна комісія: Стефан Капітула – голова; Павло Гира і Богдан Кікта – члени комісії; Товариський суд: Петро Русинко – голова; Стефан Малиняк та Іван Васичко – члени комісії.
Резолюції XXVIII з’їзду (вибрані фраґменти):
“Б. У 62-ту річницю депортаційних акцій та їх завершення акцією “Вісла” – Крайовий з’їзд домагається від уряду Польщі:
– повної реабілітації українського населення Лемківщини та всього Закерзоння, яке було жертвою нелюдської політики влади в 1944-1947 рр.;
– повернення українцям їхніх церков та іншого громадського майна (як Українських народних домів) на Лемківщині та інших українських землях;
– введення навчання української мови в тих польських школах, де є відповідна кількість дітей українського роду.
В. Крайовий з’їзд ООЛ звертається до Президента і Верховної Ради України стати на захист прав української меншини в Польщі та визначити статус депортованих з українських земель у Польщі в 1944-1947 рр.
Г. Учасники Крайового з’їзду ООЛ ще раз підкреслюють, що Лемківщина – найбільш західна українська етнічна територія, а лемки – невід’ємна частина Великого Українського Народу, тому гостро засуджують лемківський сепаратизм і політичне русинство як шкідливе для них і для всього Українського народу та не бажають, щоб будь-хто зараховував їх до окремої нації лемків, русинів чи карпаторосів, і категорично заперечують право політичним спекулянтам русинства виступати від їхнього імені на міжнародних форумах”.
Плідною діяльністю в складі Світового конґресу українців та Конґресу українців Америки ООЛ зайняла заслужене місце в громадському житті діаспори. Як визнання досягнень та важливості кропіткої праці організації можна навести слова з деяких виступів та вітальних листів:
“…Нам особливо приємно співпрацювати з ООЛ в Америці, члени якої самовідданою працею примножують добробут народу нашої Батьківщини, сприяють демократизації України, утвердженню її міжнародного іміджу на терені Сполучених Штатів” (Генеральний консул України в Нью-Йорку С. О. Погорєльцев).
“…Ви, розуміючи значення лемківського суспільно-культурного життя в США, об’єднуєте всіх лемків США та визначаєте необхідні напрямки роботи для захисту всіх громадянських та гуманітарних прав лемківської спільноти за океаном” (голова Об’єднання лемків у Польщі Штефан Гладик).
“…ООЛ є однією з найдавніших і найбільш впливових організацій серед українців, народжених на Лемківщині” (президент Українського конґресового комітету Америки Тамара Галло Олексій).
“…Ваші постанови та рішення спричинять скріплення нашої громади в США та допоможуть українській справі на міжнародному форумі” (екзекутива Союзу українців католиків “Провидіння”, заступник голови Квітка Семанишин).
“…Ваша взаємна посвята, любов і єдність може послужити прикладом не тільки іншим організаціям, а також нашим рідним на материзні” (голова Організації оборони Чотирьох свобод України Михайло Козюпа).
“…На Божественній літургії вранці 7 листопада особливим чином я помолюся за всі намірення, за добробут та успіхи ООЛ в Америці. Ви займете особливе місце в моїх думках і в моїх молитвах. Прошу передати мої найщиріші привітання всім, хто прибуде на ваше свято. Таке зібрання дає нагоду задуматися та висловити вдячність за визначний минулий внесок і досягнення вашої організації. Таке свято також наповнює присутніх надією та спонукує їх посвятитися до дальшої праці у виконанню майбутніх викликів” (Українська католицька митрополича архідієцезія Філадельфії, митрополит-архієпископ Стефан Сорока).
“Наше слово” №3, 17 січня 2010 року {moscomment}
