(пл) ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ 2010-02-04
У листопаді минулого року Об’єднання лемків у Польщі звернулося до управи міста Сянока з проханням про встановлення в одній із сяніцьких шкіл пам’ятної дошки, присвяченої поетові Богдану-Ігорю Антоничу. Її мали вмістити в місцевій гімназії № 2. ім. королеви Зофії на вул. Собеського, 5. Але чи так буде?
Ідею підтримало Об’єднання українців у Польщі і, як наголосив у листі від 12 листопада до бурґомістра Сянока Войцеха Бляхарчика голова ОУП Петро Тима, “ідея здається бути особливо цінною”. Творчість Антонича стає щораз популярнішою не тільки серед українців, але й поляків, тому такий факт вшанування пам’яті непольськомовного письменника може популяризувати реґіон як багатокультурну територію, якою, по суті, він був до ІІ Світової війни.
Віце-голова Міської ради Сянока Томаш Данчишин поінформував 3 грудня ГР ОЛ, що Комісія у справах освіти і Комісія з питань культури, спорту та туризму при управлінні міста зайнялися цією справою на одному з засідань. Голосування показало, що комісії зай няли неґативну позицію у справі. Це підтвердила й телефонна розмова з одним із членів міської ради, який заявив, що, за оцінкою Комісії у справах освіти, у Сяноці забороняється вивішувати подібні дошки на стінах шкіл.
Якщо говорити про гімназію на вул. Собеського, 5, у якій протягом 1920-1928 рр. навчався Б.-І. Антонич, то, як вважають в управлінні міста, якби встановити пам’ятну дошку на честь кожної видатної людини, яка тут навчалася, то не вистачило б місць на стінах. З іншого боку, як вважає міська рада, хоча школу закінчило чимало видатних осіб, ніхто – крім Об’єднання лемків та ОУП – не звертався до міста з проханням розмістити в гімназії таку дошку на честь котрогось з її відомих випускників.
Попри неґативне рішення щодо пам’ятної дошки, міськрада знайшла інший вихід із ситуації: встановити лавку Б.-І. Антонича на сяніцькій “алеї слави” – говорить Маріанна Яра, член сяніцького гуртка ОУП. Цю алею утворює ряд лавок на міській площі Ринок, серед яких – лавки видатних письменників та митців, пов’язаних із реґіоном. Однак із такою лавкою може бути пов’язаних чимало проблемних питань, адже це – реґіон прикордоння, тому існує чимало різних ускладнень. М. Яра побоюється, що розміщення на ній напису українською мовою може когось дратувати, або напис чимось умисне захляпають чи замажуть. Отож, чи можна буде присісти не тільки на лавці Бруно Шульца та Мар’яна Панковського, а також на лавці Антонича? Поки що не відомо.
Не відомо також, хто має профінансувати проект лавки та взагалі у чиїй компетенції ця справа. На останньому, січневому засіданні міської ради було порушене питання: хто має відповісти ОУП на листа, надісланого ще в листопаді минулого року. Тоді одні скидали відповідальність на інших: члени міськ ради говорили, що цим має зайнятися секретар бурґомістра, натомість бурґомістр вважає, що це є в компетенції ради. Як результат – ОУП до сьогодні не отримало письмової відповіді.
М. Яра, яка слідкує за справою на місці, вважає, що попри все треба наполягати на тому, щоб пам’ятна дошка була встановлена в гімназії. Бо хоча в школі навчалося чимало видатних людей (серед них – поетів та письменників), однак жоден із них, крім Б.І. Антонича, не увійшов до списку найвидатніших поетів Європи ХХ ст.
“Наше слово” №6, 7 лютого 2010 року {moscomment}
