Дарина Попіль ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №7, 2020-02-16

Марічка Крижанівська – відома львівська журналістка, успішна казкарка (написала 8 дитячих книг) створила свою першу дорослу прозову книгу «Тіні», що одразу знайшла відгук в українському культурному середовищі. У 2018 році роман отримав спеціальну відзнаку «за найглибше та найґрунтовніше дослідження історії свого роду» від міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». А вже у 2019 році одне з найпопулярніших українських видавництв «Видавництво Старого Лева» випустило книгу авторки у світ.

Хто хоч раз бував в українських Карпатах, знає їхню незабутню енергетику, красу, силу та своєрідну містичність. Марічка Крижанівська використала гори як натхнення, щоби про них же й написати. Свій роман «Тіні» письменниця творила стовідсотково у Карпатах, мабуть, саме тому він вийшов таким свіжим, автентичним, гуцульським.

У книзі перед нами розкриваються три окремі сюжетні лінії, кожна з яких захоплює і поступово заставляє нас пов’язувати їх ниточками емоційних здогадок.

Перша історія – це перипетії прадавнього світу карпатських духів. Ох, як же соковито та правдиво авторка описує нам цей містичний Всесвіт Карпат. Так, наче вона й справді зустрічалась у горах з усіма тими надприродними силами. А може, навіть і жила якийсь час поміж Чугайстра, Щезника, Перевидника, Нічниці та інших міфічних істот й уважно спостерігала за їхнім побутом та законами неземного життя. Головною тут є історія Обмінника Гука, хлопчика, що потрапив до загадкового світу, сповненого див і чар. Його доля напівдуха-напівлюдини – непроста, як і його характер. Так і не ставши своїм у жодному із світів, Гук чинить злочин, що руйнує гармонію поміж паралельними реальностями: людською і духів.

Друга сюжетна лінія – чи не найцікавіша з точки зору фактажу та історичності. Авторка нам розповідає про 60-ті роки XX століття, а саме про час зйомок легендарного українського фільму «Тіні забутих предків». Так насправді, ця частина оповіді могла б вже сама собою стати абсолютно повноцінним романом. Адже вона насичена неймовірно великою кількістю цікавих деталей, діалогів, пронизана емоціями та справжнім гуцульським колоритом. Харизматичний режисер фільму Сергій Параджанов постає перед нами на сторінках роману як живий. Так само, як й інші правдиві постаті: Юрій Іллєнко, Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова.

Щиро та захоплююче описані взаємини поміж самими членами команди, що приїхали до мальовничої Криворівні творити свій кіношедевр. А проте, ще краще, з гумором, із замилуванням переданий побут місцевих жителів гір, показані їхні традиції, характери, краса автентичної гуцульської говірки. Зворушливими та багатими на емоції відкриваються нам відносини та зародження дружби поміж «столичними кіношниками» та місцевими гуцулами. Чого лишень вартує епізод, коли Параджанов везе гуцулів з трембітами до Києва, щоб записати в студії справжні звуки трембіт.

Марічка Крижанівська провела колосальну роботу із дослідження історії зйомок фільму, детального вивчення біографій правдивих історичних постатей. Авторка спілкувалась із очевидцями, вивчала історичні матеріали, вникала у космічний світ не лише гуцульського побуту, традицій, але і вірувань.

У сюжетній лінії, присвяченій зйомкам «Тіней забутих предків», маємо теж різні містичні події, що відсилають нас до першої розповіді про світ духів.

Третя історія розповідає про наші дні. Журналістка Олеся з оператором Яремою та водієм вуйком Любком приїжджають до мальовничої Криворівні, власне, щоб робити репортаж про кінострічку «Тіні забутих предків», приурочений до ювілею виходу фільму.

У цій фабулі роману, як і в попередніх, гори діють як окремий персонаж, тут присутні фантастичні, соковиті описи карпатської краси. Також і в цій сюжетній лінії на читача чекають містичні пригоди, незрозумілі випадки, заплутані загадки. Частина роману про наш час є найбільше детективною, саме в ній врешті-решт логічно зійдуться усі лінії захопливого роману.

Важко сказати, про що саме книга «Тіні»: кожна з описаних історій і справді могла б існувати індивідуально, а проте, всі вони сплітаються у містичне мереживо, пронизане гуцульським колоритом, романтичністю почуттів, неймовірно цікавими перипетіями зі зйомок, мабуть, найвідомішої української стрічки «Тіні забутих предків». Роман «Тіні» дивним чином поєднує у собі величезне джерело достовірної інформації, як ось про творців кінокартини і сам фільм, про гуцульські традиції, зрештою світ духів, який так яскраво описала авторка, колись був дуже важливою складовою у житті наших предків, він був можна сказати «реальним» у тому сенсі, що люди вірили у його існування.

Маємо у «Тінях» той вдалий мікс видимого і невидимого, правдивого та вигаданого, дуже реального і дуже казкового. Після такого коктейлю, начебто справді приправленого пахучими карпатськими травами та цілющим гірським повітрям, виникають три великих бажання: терміново передивитись «Тіні забутих предків», почитати більше про загадкову Гуцульщину, її чудові обряди та таємниці, поповнити знання про всіх причетних до зйомок «Тіней забутих предків» та про сам процес зйомок. Третя думка опісля прочитання книги, найбільш чітка і осмислена, така: найкраще, два попередні бажання виконувати безпосередньо десь в самих нетрях казкових Карпатах.

***

МАРІЧКА КРИЖАНІВСЬКА, ТІНІ. ЛЬВІВ: ВИДАВНИЦТВО СТАРОГО ЛЕВА, 2019. – 400 С.

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*