Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №15, 2021-04-11

Шевченківським концертом хор «Майстерня пісні» з Кошаліна відзначив рік свого існування. Саме час пандемії став визначальним для любителів української пісні в Кошаліні, які, попри важкий час, вирішили якомога більше зустрічатися та співати. Шевченківський концерт показав, що варто було, оскільки колектив захопив слухачів чистим співом. А початок його діяльності не був простим, бо у ньому співають здебільшого аматори.

Хор «Майстерня пісні» був створений на базі існуючого вже у Кошаліні хору «Потік», в якому співали переважно літні жінки-польки, які полюбили українську пісню. До колективу рідко приєднувалася молодь, однак вже багато років молоді українці виношували думку створити у місті хор. До певної міри пандемія допомогла реалізувати мрії, оскільки за останній рік старші люди, будучи в групі ризику, не виходили часто з дому. Сьогодні в хорі співає понад двадцять осіб, а «Майстернею пісні» керує Вікторія Федотова – професійна диригентка, яку, однак, спочатку потрібно було переконати до цього.

– Пам’ятаю одну з перших наших розмов, під час якої я просто вмовляла Вікторію, аби вона погодилася бути нашою диригенткою. Вона мені казала, що до Польщі приїхала на роботу, а не для музики. Ноти та співочу пристрасть залишила в Україні. Тоді я сказала Вікторії, що її здібності – це дар від Бога, яким не можна нехтувати. Нас поєднала тоді любов до української пісні, – розказує Дарія Антошко, голова товариства «Майстерня», при якому діє хор.

Вона зазначає, що Вікторію насамперед цінує за те, що вона не шукала виключно людей з музичною освітою, а до хору приймала всіх бажаючих. Вікторія повірила в хористів, і це дає їм силу. Після року існування колективу, можливо, ще не всі читають ноти, але інтуїтивно відчувають, як співати, й це дає результати. Хор показав неймовірний прогрес, за що слухачі шевченківського концерту нагородили співаків гарячими оплесками.

Згадуючи початки діяльності, Вікторія каже, що музика та українська пісня – це усе її життя, але вона просто не вірила, що зможе займатися цим на чужині. Вікторія Федотова до Польщі приїхала з Чечельника, що на Вінниччині. У неї музична освіта – з дитинства навчалася гри на фортепіано та вокальному співу, а у старшому віці в музичному училищі –  диригентури. Тим не менше, коли вирішила поїхати на роботу до Польщі, то навіть не мріяла про те, що тут зустріне стільки людей, закоханих в українську пісню, і що зможе тут працювати по своїй професії. Вікторія розповідає, що коли їй запропонували диригувати хором, то вона трохи злякалася.

– Я люблю доводити справи до кінця, тому довго думала, чи вистачить мені сил і знання, аби працювати на чужині з хором. Однак, коли вже прийняла для себе таке рішення, то все пішло дуже легко. Ми добре розуміємо і підтримуємо одне одного, – каже Вікторія.

На початку потрібно було вмовляти людей, аби приєднувалися до хору (тоді в «Майстерні пісні» співало біля десяти осіб), натомість після шевченківського концерту почали зголошуватися самі. Сьогодні хор відіграє ще й об’єднуючу роль, оскільки в хорі співають українці з Польщі та України. Після репетицій хористи ще довго не можуть розійтися, оскільки  розмовам немає кінця…

Діана разом з сім’єю до Кошаліна приїхала кілька років тому з Тернополя. Спочатку вони не знали, що в місті живуть українці – парадоксально, але довідалися про це від римо-католицького священника, якого запросили на коляду. Саме він сказав їм, що в місті є православна церква, а оскільки сім’я Діани греко-католицького віросповідання, то, гуляючи містом, якраз туди попали. Саме тут вона познайомилася з українською громадою і так потрапила до хору.

– Для мене важливо підтримувати власні традиції і тому я дуже тішуся, що українська громада в Польщі так цінує наші звичаї та традиції, любить українські пісні. У Кошаліні відчувається дух України, й саме тут я немовби знайшла свою другу родину, – каже Діана.

Вона зізнається, що коли починала співати в хорі, то не розбиралася в нотах, однак, завдяки настановам Вікторії, у якої є індивідуальний підхід до кожного хориста, її спів набагато покращився.

– Більшість хористів не має музичної освіти, а першим і ключовим завданням хору є співати багатоголоссям, тому на початку справді було трохи складно. Мене дуже часто запитують, чи важко займатися непрофесійним хором. Але тут все залежить від того, яку ціль ставить перед собою кожен з нас. Нашою метою є збереження української традиції, – каже Вікторія.

Диригентка дуже вдячна хористам за те, що вони прикладають максимально багато сил, аби постійно покращувати свій спів. Зараз хор багато працює онлайн – Вікторія Федотова записує окремі партії хору на диктофон, і таким чином хористи вивчають матеріал дома. Хор «Майстерня пісні» тільки почав свій шлях, а вже доказав, що важкою працею можна досягти успіху.

Фото з архіву хору

Поділитися: