МАНДРІВКИ провулками

(ак-б)РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ2009-11-26

Український літературний провулок, т. 8/2008. Люблин: Товариство любителів скансену матеріальної культури Холмщини та Підляшшя в Голі, 2008, с. 344

“Український літературний провулок” – це одне з небагатьох видань, присвячених творчості українців поза межами України. Це також чи не єдиний альманах, у якому так детально представляються й аналізуються літературні досягнення українців у Польщі. Том 8/2008 містить, певно, усі жанри літератури: від поезії, спогадів, прози, критики, драматургії до епістолярного стилю.

Починається видання з віршів Івана Ігнатюка та його спогадів про декількох людей, які в минулому жили поряд із автором і з різних причин залишилися у нього в пам’яті. Це зворушлива картина сільської спільноти з усіма притаманними їй рисами. Водночас це останній спомин про тих, які майже анонімно відійшли у вічність. Мініатюри Ігнатюка, у яких він малює своїх сусідів, показують таке життя, якого вже немає: важке, повне небезпечних виборів, проте зрозуміле й справедливе.
Контраст до тих вражаючих своєю простотою і скромністю спогадів становлять вірші Остапа Лапського, які відкривають розділ “Поезія”. Поет як завжди грається з читачем сублімованою формою своїх творів, алюзіями, цитатами, посиланнями й інтелектуальним шифром, без зрозуміння якого неможливо зійти в глиб поезії Лапського. Всі його вірші – нові, написані 2008 р.
Далі йдуть твори таких знаних в українському середовищі поетів, як Іван Златокудр та Міля Лучак. Наскільки вірші Златокудра ніжні, майже пастельні, переповнені повітрям і простором, настільки в М. Лучак вони рясні від емоцій, енергійні, з широкими амплітудами різноманітного відчуття. Відтак Іван Киризюк з віршами скромними з точки зору форми та есенційними з точки зору змісту, Тадей Карабович з ніжними описами природи та Юрій Гаврилюк із грою словами на межі двох мов. Розділ “Поетичний літопис” – це також кільканадцять віршів Марії Сарнацької, Степана Сидорука та Миколи Дацюка.
Україномовну драматургію репрезентує п’єса Ольги Петик “Сон про Никифора”. Це розповідь про життя криницького художника. Перехрещуються в ній великі, бурхливі почуття: і щастя, і горе, і розлука, і туга, і нестримна потреба творення. Усе, чого досвідчив Никифор, який так рідко стається героєм драматичних творів, хоч його життя вистачило б на декілька сценаріїв чи драм. На “Сон про Никифора” варто звернути увагу також через його будову, яка нетрадиційно складається не з дій, а лише з картин, завдяки чому п’єса творить враження імпресіоністичного полотна з багатьма планами.
У “Літературному архіві” – історія збірника “Наш голос”, який належав до неформального поетичного об’єднання “Підляшшя” і виходив у 1983-1988 рр., розмова з його співредактором Іваном Ігнатюком та вибрані вірші різних авторів, які були в тому журналі надруковані.
Обов’язково треба прочитати розділ “Літературознавчі огляди, рецензії, статті”, бо в ньому є цікавий огляд і аналіз творчості україномовних літераторів у Польщі, серед них Т. Карабовича, Ю. Гаврилюка та С. Сидорука. У рамках “Епістолярій” – досить рідко присутніх у наукових часописах! – листи Василя Вишвицького, Михайла Лесіва і Ярослава Грицков’яна.
Наприкінці УЛП поміщено “Хроніку” та інформацію про авторів – дуже цінний матеріал для всіх, хто цікавиться літературним життям українців у Польщі, або його досліджує.

“Наше слово” №48, 29 листопада 2009 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*