Анна Коженьовська­-БігунКУЛЬТУРА2009-04-02

{mosimage}

Варшавська галерея “Зоя”, відома любителям мистецтва східним напрямком своїх зацікавлень, цим разом організувала виставку молодого київського фотохудожника і перформера Павла Зуб’юка.

Географ за освітою, Павло Зуб’юк зараз працює у політичній сфері, хоча, як він сам говорить, політика сьогодні не є діяльністю, яка приносить йому радість, а суспільству реальну користь. Однак саме українська політика й деякі суспільні спостереження спровокували фотовиставку під промовистою назвою “marginesy.ua”.

“Українці отримали свою державу, а вони все одно ставляться до неї, як не до своєї. У нас законсервувався той час, який інші центральноєвропейські країни з більшою державною традицією пройшли дуже швидко, – пояснює П. Зуб’юк. – Виставка – це сфотографований застиглий часопростір тотального розвалу”. Світлини походять переважно з базару “Куренівка” – місця, де час зупинився у 90х роках. Їхніми героями є найчастіше бідні люди, які торгують всяким непотребом, для того, щоб просто вижити, бо новий час потрактував їх, як такий самий непотріб, відіпхнув десь геть далеко від багатого міста. Застосовані у знімках колористика і спосіб нарації нагадують праці митців харківської школи фотографії, тобто Михайла Педана і Бориса Михайлова. Ідеться тут передусім про манеру підкреслювання кольором деяких елементів чорно білої світлини та ідею показування не зовсім ідеального світу всупереч загальноприйнятій пропаґанді краси, здоров’я та успіху. І хоча персонажі Зуб’юка бридкі, часом може й п’яні та брудні, хоча торгують сміттям, знаходячись посеред смітника, однак своєю безпорадністю викликають у нас співчуття і симпатію, бо складається враження, що спілкуємося з кимсь справжнім, хто створений з крові і плоті, зовсім не схожий на елеґантний, пластмасовий натовп великої аґломерації. Зрештою, для самого П. Зуб’юка великою несподіванкою було порівняння його до харківських митців, бо взагалі не усвідомлював, що продовжує традиції велетнів української фотографії. “Якби я про це знав, – сміється, – то це був би деякою мірою плаґіат. Але ця естетика просто говорить сама за себе”.
Marginesy.ua – це перша фотовиставка Зуб’юка. Раніше він став відомий як перформер, організовуючи кампанію “Чіполіно”. Її назва походить від імені хлопчикацибулинки, персонажа італійської казки, дуже відомої у колишньому Радянському Союзі. Коли з’явилася перша хвиля розчарування помаранчевими революціонерами, Павло з друзями почав використовувати цей казковий образ як своєрідну провокацію. “Вірте у Чіполіно! Він вас ніколи не розчарує, він вас ніколи не зрадить”, – це було гаслом їхніх хепенінгів. Акція з одного боку пародіювала деякі заклики Помаранчевої революції, з другого – допомагала людям абстрагуватися від сумної реальності, дозволяла посміятися з ситуації, у якій вони опинилися. Сміх, на думку організаторів, може оздоровити і відновити суспільство. Для Піотра Дудановича – ініціатора виставки, Павло Зуб’юк є ходячим перформенсом. Хоча набагато молодший віком, однак стилістично нагадує йому Майора Фидриха з Помаранчевої альтернативи. Брав участь у хепенінгах на вулицях і в потягах, а зараз спів працює з галереєю “Зоя” у проведенні акції “Столиця слів”. Акція має міжнародний характер, а полягає в тому, що її учасники роздають надруковані на листівках вірші, підготовані мовою ориґіналу та у перекладі. Раніше розповсюджували польсько-англійське видання, а тепер польсько-українське. Серед віршів, які отримували кияни, був також твір П. Зуб’юка…
На жаль, автор фотографій зміг доїхати до Варшави лише на фініш своєї виставки. Вернісаж відбувся без нього, бо на перешкоді стали нові візові процедури. “Не розумію навіщо існує для українців шенґенська межа, – скаржиться молодий митець. – Для громадян Гондурасу або Парагваю непотрібно ніяких віз до Європейського Союзу. А українці, які живуть поряд і значно ближчі їм європейські цінності, мусять пробиватися через завісу. Європі повинно залежати на тому, щоб українці відчували, що становлять з нею одне ціле і намагалися будувати демократію за європейським зразком. Мені цікаво, чи вигідно полякам, щоб ментальна і культурна Росія починалася одразу за Перемишлем?” І хоча на ці гіркі слова важко знайти якусь втішну відповідь, то однак добре, що Павло Зуб’юк візу все ж таки отримав і зможе поїхати зі своїми світлинами у Сувалки, бо саме туди помандрує далі виставка “marginesy.ua”

“Наше слово” №14, 5 квітня року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*