Іван Кислощук ■ ПОДІЇ ■ №37, 2021-09-12

У курсі для молодих активістів, що працюють із нацменшинами та мігрантами, взяв участь наш автор Іван Кислощук, який поділився враженнями про проєкт.

Приємні знайомства

«Це неможливо» — сказали ми майже одноголосно, коли почули наше перше завдання. Треба було зробити літальний апарат для яйця, який дозволив би йому пережити падіння з другого поверху. Час на виконання: 10 хвилин. Матеріали: два аркуші A4, шматок туалетного паперу, частина картонного упакування та п’ятдесятисантиметрова мотузка. Ми поділилися на групи й почали пробувати. На жаль, жодній команді не вдалося зберегти яйце неушкодженим. Проте справжня мета вправи була досягнута.

По-перше, завдання метафорично продемонструвало нам умови роботи в третьому секторі (неурядових та громадських організаціях – ред.), де часто доводиться реалізовувати амбітні цілі з обмеженим часом та ресурсами. По-друге, воно згуртувало групу, адже ніщо не зближує так, як спільна праця.

Після знайомства одне з одним настав час познайомитися з містом. Нам видали старі світлини відомих перемиських будинків і сказали знайти їх. Після цього треба було розпитати перемишлян, що вони знають про ці місця.

Моїй команді попалася фотографія Народного дому. Більшість опитаних одразу впізнавала будівлю. Одні згадували, як святкували там «українське Різдво», інші — вечері у ресторані, що колись знаходився на першому поверсі, ще хтось — спектаклі у театральній залі.  Зібрані розповіді стали матеріалом, з яким ми працювали на наступному тренінгу. Під час нього Анна Домбровська поділилася власним досвідом реалізації проєктів, пов’язаних із локальною історичною пам’яттю.

Натомість лекція Ігоря Горківа показала, що деякі місця мають значно складнішу та давнішу історію, аніж та, яку пам’ятають пересічні городяни. Тренер розповів про заснування Народного дому, його багаторічну діяльність та нинішні виклики інституції.

Теорія та практика

У наступні дні ми вчились організовувати соціальні проєкти. Крок за кроком проходили усі етапи цього процесу: від визначення проблеми до втілення нашого задуму у життя. На початку ми працювали на уявних прикладах. Кожен із нас обирав питання, яке його хвилює, знаходив однодумців, і разом з ними складав план та бюджет ініціативи. Проте пізніше нам випала нагода застосувати отримані знання на практиці.

Тренери дали завдання: приготувати спільну вечерю на 19 людей. Деякі з учасників курсу не їли м’яса, інші страждали від алергії на певні продукти. До того ж, ми мали обмежений бюджет та замало посуду. Ситуація вимагала навичок планування та розподілення ресурсів, а також вміння домовлятись і працювати в команді. На щастя, усе це нам вдалося опанувати під час занять. Вечеря вийшла смачна та ситна, а усі побажання щодо меню були враховані. Ба більше, ми не лише не вийшли за рамки бюджету, але й зекономили трохи грошей.

Інша частина тренінгів стосувалася дискримінації та стереотипів. На них ми дізналися, звідки беруться упередження та як з ними боротись. Тема викликала неабияке зацікавлення та спровокувала жваву дискусію.

Неочікувана зустріч та закінчення

Кульмінацією курсу стала онлайн-зустріч із нашими більш досвідченими колегами: Мирославою Керик —  засновницею та головою фонду «Наш вибір», Маргарет Амакою Охією-Новак — освітньою діячкою, яка займається проблематикою расизму, та Бартошем Сташевським — кінорежисером та ЛГБТ-активістом. Гості розповіли про свою діяльність та труднощі, з якими стикаються, а також дали кілька корисних порад щодо праці в громадському секторі.

В останній день ми обговорювали заняття та підбивали підсумки. Здавалося, що фінал буде сумним, адже треба буде прощатися з людьми, які за цей час стали тобі близькими. Однак насправді все було інакше. Як виявилось, курс для молодих активістів є лише початком діяльності Коаліції організацій нацменшин та мігрантів. У майбутньому заплановані й інші заходи, а також створення інкубатора, завдяки якому буде можливість отримати фінансування на власні ініціативи.  Отож, невдовзі ми зможемо зустрітися знову або навіть втілити у життя спільний проєкт.

Фото з матеріалів Народного дому у Перемишлі, фотограф Адам Яремко

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*