Тетяна Данюченко ■ МІҐРАНТИ ■ №10, 2021-03-07

23 лютого відбулася онлайн-дискусія щодо дослідження «Потреби та виклики організацій громадянського суспільства, що працюють з мігрант(к)ами та мобільним населенням», проведеного українським аналітичним центром Cedos. Унікальність дослідження, опублікованого в січні 2021 року, полягає в тому, що мігранти як група досить часто з’являються в опитуваннях та аналітиці, але майже ніхто не вивчає проблематику власне самих мігрантських організацій. Дослідники зосередилися на об’єднаннях, що працюють в Україні, але розглядали також і закордонні українські організації.

Аналітики зазначають, що потоки мобільного населення в сучасному світі збільшуються, а тема міграції стає дедалі ,більше значущою. Кількість українських трудових мігрантів за кордоном становить від 2,7 млн до 4 млн осіб, а кількість вихідців з України в усьому світі оцінюють у 12-20 млн. Останніми роками поступово збільшується і потік іноземців в Україну, також в середині країни є 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб (біженців з Донбасу).

Мігрантські організації працюють з мобільним населенням у різних сферах: від надання гуманітарної та соціальної допомоги, юридичного консультування, адвокації прав до культурної дипломатії та міжнародних відносин. У деяких випадках вони навіть виконують функції держави.

Дослідники зафіксували, що активність громадянського суспільства та співпраця українських громадських організацій посилилися після 2014 року, тобто після подій на Майдані та початку війни на Сході. Однак зараз представники досліджуваних ГО зазначають, що період сплеску у їхній взаємодії з органами влади минув, а якісні зміни, яких вони очікували, не відбулися.

Серед труднощів, про які згадали представники мігрантських організацій, є недостатнє фінансування (що часто призводить до неможливості планування більше, ніж на рік), слабка фінансова підтримка з боку держави. Організації намагаються диверсифікувати джерела отримання коштів, однак успішних прикладів небагато.

Присутній на дискусії представник фонду «Відродження» Сергій Пономарьов пояснив, чому донори не дуже цікавляться питанням міграції. Бо мігранти не є гомогенною групою та мають різні потреби, громадські організації працюють з вузькими групами та виконують часто функцію прямої підтримки. Натомість донори прагнуть працювати з більш глобальними речами і хочуть ширших досягнень у вирішенні питань міграції. 

Іншими проблемами ГО є: залежність від одного чи двох донорів, невисока зацікавленість влади, донорів та широкого загалу питаннями мігрантів, труднощі з просуванням свого порядку денного, плинність кадрів в держустановах і відповідно відсутність інституціональної пам’яті, подекуди антиіммігрантська риторика. 

Аналітики центру Cedos не обмежилися самим лише дослідженням, а випрацювали й рекомендації, які планують передати органам влади. Серед них, зокрема, були: розширити сферу діяльності Українського культурного фонду та Українського інституту, посилити співпрацю організацій, у тому числі із залученням закордонних партнерів, підвищити рівень прозорості грантових програм, як фінансує уряд через закордонні представництва, тощо.

В дискусії з боку закордонних українців взяли участь голова фонду «Наш вибір» Мирослава Керик (Варшава), голова фонду «Зустріч» Олександра Запольська (Краків) та голова Спілки українців в Португалії Павло Садоха. Останній зазначив, що Україна має переглянути законодавство у сфері прав зовнішніх трудових мігрантів, зокрема, що стосується подвійного оподаткування (періодично це спекулятивне питання піднімається в Україні). Також він рекомендував провести парламентське слухання, де представники закордонних мігрантських організацій зможуть розказати народним депутатам напряму про свою проблематику та запропонувати свої зміни до законодавства. «Ми позбавлені прямого впливу на державну політику і повинні делегувати це Міністерству закордонних справ та іншим організаціям, що не завжди є ефективним», – сказав Павло Садоха.

Мирослава Керик розказала, що раніше фонд «Наш вибір» міг реалізувати українську програму завдяки європейським коштам, але потім до влади у Польщі прийшли сили, які негативно ставляться до мігрантів, тож останні роки для «Нашого вибору» були важкими. Проте завдяки польським і міжнародним організаціям фонд працює далі: підтримує мігрантів, проводить дослідження та веде діяльність Українського дому у Варшаві. Очільниця фонду зазначає, що вони фактично виконують роботу Українського інституту: «Частина діяльності Українського дому – це промоція української  культури за кордоном, будування культурного діалогу, руйнування стереотипів». Проте фонду важко здобути на це підтримку від України, а на гранти, наприклад, Українського культурного фонду взагалі не можуть претендувати організації, зареєстровані за кордоном. Також Мирослава Керик підтримала Павла Садоху в думці, що закордонні українці перебувають поза межами дискусії про українське законодавство щодо мігрантів, хоча мають достатні експертні знання. Наостанок вона нарікнула, що українські високопосадовці (президент, міністри) під час візитів до Польщі не бачать потреби зустрічатися з діаспорою та обговорювати проблеми мігрантів, максимум – це зустрічі з меншиною.

Олександра Запольська також зазначила, що підтримка української мови та культури в Польщі відбувається в основному завдяки власному ентузіазму українців за кордоном, а системна програмна діяльність України тут відсутня. Натомість одним з гарних прикладів допомоги громадським організаціям в Польщі вона назвала підтримку з боку місцевого самоврядування.

***

Дослідження проведено за ініціативи Європейського університету Віадріна (Німеччина) у тісній співпраці з аналітичним центром Cedos, Національним університетом «Києво-Могилянська академія», Університетом ім. Адама Міцкевича у Познані, Центром Марка Блока (Німеччина) та Національною Молодіжною Радою України. Першим кроком проєкту був проведений у грудні минулого року форум «Cоціальні виміри міграції: виклики, права, надії». Ознайомитися з дослідженням можна на сайті cedos.org.ua.

Поділитися: