Ярослав Присташ, гість конґресу ■ ПУБЛІЦИСТИКА ■ 2008-09-18
На ІХ Світовому конґресі українців, що проходив 20-22 серпня ц. р. в Києві, обрано нового його президента, яким став дотеперішній перший заступник, 49-літній юрист із Монреаля Євген Чолій. Він замінив на цій посаді Аскольда Лозинського, який був президентом СКУ протягом двох скликань. Повний склад нової управи (за термінологією СКУ – Екзекутивного комітету) такий: президент – Євген Чолій (Канада), перший заступник президента – Ярослава Хортяні (Угорщина), другий заступник президента – Марія Шкамбара (Канада, згідно зі статутом СКУ, другим заступником автоматично стає голова СФУЖО), генеральний секретар – Стефан Романів (Австралія), фінансовий референт – Тамара Денисенко (США), скарбник – Богдан Пагута (Канада).
На відкритті конґресу та його засіданнях були присутні почесні гості: Президент України В. Ющенко, Прем’єр міністр України Ю. Ти мошенко, патріарх УПЦ КП Філарет, віцепрем’єр І. Васюник, міністр закордонних справ В. Огризко, міністр культури і туризму В. Вовкун, міністр у справах сім’ї, молоді і спорту Ю. Павленко, заступник міністра закордонних справ з питань закордонного українства В. Боєчко, голова СБУ В. Наливайченко.
На першій пленарній сесії відбулося урочисте відкриття конґресу, яке почалося вокально-хореографічною композицією, присвяченою Голодомору 1932-33 рр. у виконанні канадського колективу “Барвінок”. Промовляли зокрема Президент В. Ющенко і Прем’єр міністр Ю. Тимошенко. На сесії ряду українських діаспорних діячів вручено найвищу нагороду СКУ – медаль св. Володимира.
Наступного дня зачитано звіти структур СКУ та проведено сесію на тему Голодомору. Обговорено також співпрацю Міжнародного координаційного комітету Голодомору СКУ з Україною. На закінчення сесії відбувся траурний похід до пам’ятника жертвам Голодомору на Михайлівській площі. Там патріарх Філарет відправив панахиду у супроводі владик УПЦ КП та УГКЦ.
Третього дня делеґатам зачитано інформації про діяльність діаспорних організацій з окремих країн, а також проведено вибори президента СКУ.
На увагу заслуговують результати засідань окремих рад і комісій. Наприклад, Світова рада суспільної служби хоче розширити співпрацю з відповідними українськими міністерствами, інтенсифікувати розвиток меценатства, надалі координувати допомогу потерпілим від повені. Комісія людських і громадянських прав акцентувала проблеми українських меншин у Росії, Білорусі та поділу у Словаччині. Появилася також пропозиція, щоб українська діаспора мала свого представника у Верховній Раді. Комісія допомоги українцям за кордоном наголосила на таких проблемах, як ведення інформаційної політики щодо нової хвилі еміґрантів з України, подвійне оподаткування, допомога нелеґалам при поверненнях, а також соціальний захист у країнах проживання, створення інформаційних центрів та поширення на нелеґальних працівників права до голосування, особливо коли 25% ВВП України приносять її громадяни, що працюють за кордоном. Комісія боротьби проти торгівлі людьми хоче співпрацювати з ООН, підтримувати неурядові організації, відстоювати права заробітчан. Рада ЗМІ встановила, що на інтернетівському сайті СКУ будуть зібрані всі інтернет адреси сторінок діаспорних організацій, ЗМІ, порталів, а також буде можна поміщувати інформації з різних країн про життя українських громад.
На пресконференції попередній президент СКУ А. Лозинський сказав, що своїм найбільшим успіхом він вважає відвідання 37-ми країн світу, ознайомлення з проблемами громад та залучення до СКУ семи організацій. Новий президент Є. Чолій оцінив ІХ Конґрес як вдалий, тому що делеґати могли зустрітися та поговорити. Новий президент конґресу поставив собі за мету об’єднати всі українські діаспорні організації під егідою СКУ.
На з’їзді були присутні 209 делеґатів з 23-ох країн світу. Представники Польщі на конґрес не прибули.
* * *
Придивляючись засіданням конґресу, склалося в мене враження, що СКУ більше зосереджується на справах України, ніж на проблемах української діаспори чи функціонуванні самого СКУ. У звіті його Контрольної комісії можемо прочитати, що на 71 організацію, які складають СКУ, 37 (це 52%!) не сплатили членських внесків за останні 2 або й більше років. У статуті СКУ читаємо: “За невплачення членських внесків упродовж двох років та після однорічного попередження Рада Директорів може припинити дану складову організацію у членських правах, що позбавляє її права участи в структурі та черговому Конґресі СКУ” (Х. Фінанси СКУ, пункт 2). Коли більшість членів складових організацій не виконують своїх обов’язків, то це означає кризу. Я не почув обговорення причин несплати внесків. Почув зате повчання України, як має жити. Я розумію біль і переживання про кондицію української мови в Україні. Але треба затямити – ми, хоч українці, однак розсіяні по всьому світі, а в Україні є тільки гістьми. Кожен закордонний українець має власний дім там, де проживає – чи то в Канаді, чи США, чи Польщі… Щоб в Україні заговорили українською, не треба по-хамськи вимагати відповіді українською, бо це матиме протилежний ефект. Легко повчати Неньку, коли живеться від неї далеко. Я в Україні жив рік і навчився покори та пошани до людей. Зрозумів тоді, що 70 років комунізму не подолати швидко, бо стара система увійшла в менталітет. Щоб змінити свідомість людей, потрібна розумна політика найвищих органів влади, якої зазвичай бракує. Спробуйте, шановні діячі, пожити в Україні довший час, а не тільки приїжджати раз на п’ять років. Треба також зрозуміти, що Україна без нас вистоїть, а ми, українська діаспора, без України – ні, вплив української діаспори на культурне, суспільне та політичне життя в Україні – мінімальний. Тому краще зайнятися своїми проблемами, наприклад, тою ж таки українською мовою. Бо, як ствердили делеґати, асиміляція у країнах проживання продовжується. Тому особливо заслуговує на похвалу ідея Ю. Клюфаса та Л. Закамалдіна про розсилання за посередництвом інтернету безкоштовних посібників з української мови (адреса: 5505@inbox.ru).
На конґресі я бачив дуже мало молодих делеґатів, хоча й були представники Союзу української молоді (середній вік 45-50…). Представники нової еміґрації приїхали з Потругалії, Італії, Греції, але не було нікого з Австралії, Канади, США та Польщі. Це показує, наскільки мало привабливими є старі структури діаспорних організацій.
Склалося у мене враження, що СКУ хоче виручати Україну в закордонній політиці. Можна ще зрозуміти звернення до ООН про визнання Голодомору геноцидом, але звертатися до відповідних структур про прийняття України до НАТО та ЄС – це вже смішно. Хоч нас поза Україною і є 20 млн., то не перебільшуймо із самозахопленням. Рахується передовсім якість, а не кількість.
Я не почув на конґресі, щоб обговорювалася справа “мертвого” Статусу закордонного українця та відповідних звернень до уряду України в цій справі. А реальні полегшення для українців Росії, Білорусі чи Казахстану матимуть велике значення.
Турбота про нелеґальних еміґрантів – це важлива справа, але не тому вони виїжджали з України, щоб повертатися – таких насправді може бути горстка. Питання: до чого мають вертатися? Я б із задоволенням подивився, як українська діаспора дасть приклад і сама почне повертатися до своєї омріяної незалежної України.
На кінець – про ідею розширення співпраці з міністерствами України. Це добра думка, але в яких конкретно питаннях? Для українських міністерств СКУ – не пріоритет. Менше декларативного місіонерства, бундючних резолюцій, а більше реальних дій хотілося б побачити. Як, наприклад, координація дій у самій діаспорі: чи то “Незгасима свічка”, чи благодійні акції. А для цього не потрібна монополія СКУ – вистачить добра воля організацій.
“Наше слово” №38, 21 вересня 2008 року {moscomment}
