Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №41, 2019-10-13

Цьогоріч, 22 вересня, організацію ХІІІ Фестивалю української популярної пісні «Як я собі заспівам» взяла на себе нова управа моронзької ланки ОУП. Але дотеперішня очільниця ланки Ганна Гентош дуже дбала про те, щоб захід відбувся і пройшов на високому рівні. Однак чи не вперше в історії фестивалю, на ньому цьогоріч не виступили артисти з України. Зате сцену заполонили в основному виконавці пов’язані з Комплексом шкіл з українською мовою навчання в Гурові Ілавецькому.

Першим, зрештою вдруге, запрезентувався в Моронзькому будинку культури «Нар’є», музичний гурт «Гадазд». Це переважно випускники гуровської альмаматер, які працюють в Гданську. Хлопці розмовляють між собою виключно українською мовою, що в українські громаді в Польщі починає бути, на жаль, винятком. Колектив почав діяти 2011 р. у Пєнєнжні і в основному виступав на заходах місцевої української громади. У теперішньому складі гурт діє від 2015 р. Гурт виконуює передусім українські народні пісні у власному аранжуванні, хоча з’являються також авторські композиції. Хлопці часто виступали з концертами в Польщі, наприклад, в Асунах («Народні гуляння»), Ґіжицьку («Дні української культури»), Битові («Битівська ватра»), Ґурові-Ілавецькому («Е-коломия»), Ґданську (Український молодіжний «Ярмарок Фест»), Ждині («Лемківська ватра»), а також за межами Польщі – у Великобританії під час святкувань Дня Незалежності України в м. Gloucester.

– Факт,що ми випускники Гурова Ілавецького дуже нас об’єднує – переконував моронзьку публіку між піснями лідер колективу Петро Ярмола. – Куди б нас доля не кинула ми швидко віднаходимо себе, і по змозі намагаємося плекати нашу рідну культуру, у цьому випадку пісню, зберігаємо українську мову. Отже з нами все гаразд. Звідти й назва гурту.

Про українську мову, а радше про нехтування рідним словом, як нащадків депортованих акцією «Вісла» українців, так і заробітчан, які гублять її дуже швидко, звучали в оссновному «віци» ельблонзького кабаре «Горпинка» акерованого андрієм Шмигельським. Багатьом, як здається, було не до сміху з цих гострих жартів…

Цьогорічний моронзький захід починався не концертом, а, що вже входить у традицію, літургією за українських селян і бджолярів, які стали основною робочою силою в Моронзькій ґміні, помітною в усьому воєводстві. Моронзький парох о. Роман Стороняк у проповіді дякував рільникам і бджолярам за їх повсякденний благородний труд, яким вони займаються з покоління в покоління від насильного переселення в рамках злочинної операції «Вісла». На цю територіїю1947 р. поселено, в першу чергу, вигнанців з Лемківщини і Надсяння. Українське середовище тут швидко зорганізувалося спершу в ланках УСКТ, а потім ОУП, яке протягом багатьох років очолював Василь Надяк з села Брамки, а пізніше – Анна Гентош. Нині ж управу гуртка очолює Павло Коць, теж випускник українського шкільного комплексу в Гурові Ілавецькому. У складі управи є й інші гуровоілавецькі випускники.

Найвагоміший, і по суті, єдиний, масштабний культурний захід Моронжчини, яким є фестиваль української пісні «Як я си заспівам», бере свої витоки з «Родинних співань», котрі уперше зазвучали 13 років тому. Ніде тут правди діти, що він існує завдяки постійній матеріальній підтримці Управи міста і гміни Моронг, а передусім багаторічному бургомістру Моронга Тадеушу Соб»єрайському. Не менш активно допомагає й Управа маршалка Вармінсько-Мазурського воєвідства, яку цьогоріч на фестивалі представляв віце-маршалок Мирон Сич. Цьогоріч від допомоги відмовилося Острудське староство, хоч у минулому іноді теж підтримувало захід, який істотно урізноманітнює і збагачує культуру Острудського повіту.

Бажаним гостем цьогорічного фестивалю був Український ансамбль пісні й танцю «Думка» з Гурова Ілавецького під керівництвом Оксани Ситчик, який починав свій гаряче сприйнятий виступ, танцем «Привітальний» з хлібом з цьогорічного врожаю. Разом з «Думкою» виступив і вокальний гурт «Журавка» також з гуровської альма матер. Фестиваль закінчували діти з пункту навчання української мови з Моронгаз яким їх вчителька української мови Олександра Слєнзак, теж випускниця Гурова, підготувала цікаву Шевченківську програму. Директор українського гуровського шкільного комплексу, Марія Ольга Сич висловила сподівання, що значна частина цих дітей незабаром потрапить до їхньої школи.

Оксана Ситчик

Поділитися: