Валерія Гуржий ■ РОЗМОВА ■ №43, 2024-10-27

Минулого року ми вже писали про Наталю Місюк та її проєкт «Давай займемось текстом» (НС №7 від 19 лютого 2023 року). З того часу вона вже встигла випустити книгу «Мова: таємниці відьом» та готує до друку ще одну. Детальніше про це та інші цікавинки своєї роботи Наталя розповіла «Нашому слову».

Про ідею та до чого тут відьми

Усе почалося з того, що Наталі написали з видавництва та запропонували видати книжку про мову. Конкретної теми для книжки не називали, а дали свободу вибору. Єдине, що сказали, – це те, що книжка потрібна ще «на вчора», адже у видавництва є певні графіки і треба в них вкладатися.

Тож авторка почала думати над ідеєю, яку можна було б доволі швидко реалізувати. Тоді вона згадала, що не так давно робила контент для застосунку, у якому ігри побудовані на грі слів та сенсів. Коли Наталя шукала слова, з яких можна було б зробити прикольні завдання для ігор, то їй трапилося слово «відміна» – це такий термін із мовознавства, і про нього люди зазвичай нічого не пам’ятають зі школи. А ті, хто пам’ятають, не можуть сказати – для чого він потрібен. А відміна, насправді, має значення, особливо для тих, хто намагається перейти з російської мови на українську, тому що впливає на розуміння мови й те, як ми формуємо фрази.

«Я помітила, що слово “відміна” дуже схоже на слово “відьма”. Мені здавалося це таким очевидним, та що всі вже до цього додумалися, і вчителі в школах це активно практикують – так дітям пояснюють. Я почала шукати інформацію і нічого не знайшла. Тоді я запитала в людей, і всі дуже дивувалися, коли я казала про це. Чомусь цей зв’язок нікому не спадав на думку, хоча він мені здавався таким очевидним», – пригадує авторка.

Десь на початку 2023 року вона писала статтю про чотири відміни. Наталя зробила їх в образі відьмочок, які сидять під деревом і ділять іменники української мови на чотири купки. До першої групи відносяться слова – «мама», «сестра», «земля», їх дуже багато, вони прагматичні, постійно потрібні та належать до жіночого або чоловічого родів. Відповідно, перша відьмочка є типовою українкою – енергійна, заклопотана, про всіх турбується, усіх організовує, про всіх пам’ятає, інколи вона може здатися людям трохи суворою, але це тільки тому, що вона дуже відповідальна.

До другої відміни відносяться слова здебільше чоловічого роду, тож друга відьмочка є трохи «пацанкою». До третьої відміни належать такі слова, як «ніч», «ніжність» та інші, тому третя відьмочка жіночна. До четвертої відміни – «кошеня», «цуценя», «теля». Тож четверта відьмочка дуже любить тварин і про них турбується. Усього вийшло чотири персонажки з абсолютно різними характерами. Після написання статті авторка запостила її в соціальні мережі.

«І вона дуже сподобалася людям. Читачі почали писати, що мені треба робити підручники. Я тоді думала, що які книжки, які підручники, дайте мені розібратися з тим, що вже є. Але коли з’явилося видавництво через кілька місяців після публікації цієї статті, я згадала про текст і що в мене є чотири персонажки – це вже якийсь початок і можна розвивати цю історію», – розповідає Наталя.

У результаті вона написала книгу на 126 сторінок усього за 24 дні на одному диханні, і, як кажуть читачі у відгуках, читається вона так само – на одному диханні.

Про що книга і хто такий Мурмураре

Отже, книжка розповідає про різницю між російською та українською мовами й допомагає заговорити українською після російської. Загалом вийшла пригодницька історія, де котик на прізвисько Мурмура́ре випадково потрапляє у світ, де живуть чотири відьмочки-відміни, крамар Числівник, який любить усе рахувати та вести облік, Прикметник – художник, який бачить прикмети в людях чи пейзажах і їх малює, пані Множина – у неї багато браслетів, багато дітей, багато всього, а ще вона завжди говорить словами в множині. Інші терміни мовознавства також можна знайти на сторінках книжки, уособлені у образах персонажів. Так їх легко запам’ятати та полюбити.

До речі, ім’я головного героя – це слово з латини і за однією з версій від нього утворилося сучасне українське «мова».

«Це слово дуже муркотливе, тому я подумала, що це дуже підхоже ім’я для головного героя-котика. Усі персонажі в мене трохи прибацаними вийшли, але це дуже мило», – сміється Наталя.

У книжці немає прямих правил української мови, натомість вони органічно вплетені у сюжет. Котик намагається знайти шлях додому, тож він крадеться, ховається і підслуховує, про що говорять відьми, і в такий спосіб дізнається таємниці української мови, чим вона відрізняється від російської. Книжка написана від імені котика, який сам набрав її на планшеті.

Взагалі розповідь починається з того, що відьмочки готують у казані правильну вимову української мови та намагаються знайти таку комбінацію інгредієнтів, щоби було зручно вимовляти і щоб у роті було «смачно», коли говориш українською. У них виходить цікаве вариво, яке пахне пшеницею, яблучками та деревиною – ароматами, притаманними Україні, які асоціюються з добробутом, успіхом, радістю.

Також у книжці відьми літають на мітлах, що обладнані навігаторами, є селфі-дзеркало й багато чого іншого. Таким чином авторка намагалася зробити так, щоб читачі бачили багато спільного між собою у сучасному світі та життям героїв.

Книжка підходить для підлітків, дорослих та дітей віком від 10 років.

А вправи будуть?

Коли Наталя починала писати, то побачила, що в книзі бракує вправ.

«Читачі читають главу, дізнаються, що таке кличний відмінок, їм тепер хочеться спробувати застосувати знання на практиці. І я запропонувала додати після кожної глави вправи. Видавництво сказало, що це цікаво, але я маркетолог і розумію, що цікаво має бути не тільки мені і видавництву, а насамперед читачам. Я почала питати підлітків, і вони сказали, що відчувають у цьому “підставу” – читали історію, усе було добре, а тут раптом – о, на, маєш вправи! Але вони погодилися зі мною, що взагалі вправи це добра ідея. Тож ми вирішили винести їх в окремий зошит, тоді в цьому є добра воля. Ти можеш купити книжку, якщо хочеш ще і вправи, то купуєш собі ще й зошит. Якщо не хочеш вправи, то для тебе це просто пригодницька історія», – пояснює авторка.

Про вкрадений примірник та співпрацю з бібліотеками

У лютому 2024 року був відкритий перепродаж, а в березні книжку вже надрукували й почали продавати. Прикра історія сталася на Книжковому Арсеналі, де поцупили один примірник.

«Я коли дізналася, я була зла: “Хто посмів мою книжку вкрасти? Інтелігентні люди, культурна подія. Як це так?” (сміється) А потім подумала, що це ж хтось так хотів мою книжечку. Люди вкрали книжку про українську мову! І це при тому, що вона доволі велика, її складно просто так поцупити непомітно. Я була в дуже змішаних емоціях. Потім ми з видавцем про це говорили, і в нас виникла ідея, що ця книжка найбільше потрібна підліткам із Півдня та зі Сходу, тому що там проблема з мовою стоїть найгостріше. Також там є люди та сім’ї, які навряд чи можуть собі дозволити книжку, тому що ситуація може бути дуже складною, може бути не до купівлі книг», – пригадує Наталя.

Тож вирішили відкрити збір на примірники для бібліотек і почали збирати гроші. Бібліотеки обрали серед східних та південних областей – від Сум до Одеси. Більше орієнтувалися на бібліотеки в селах, тому що у великих містах більше варіанти для вивчення мови, а в селах ситуація може бути гіршою. На допомогу також прийшли волонтери, які взяли на себе доставку книг. Адже доставка  виходить коштовною.

Спочатку планувалося зібрати гроші на 100 книжок для 100 населених пунктів, але зібрали на 128, адже підписники прониклися і задонатили більше, ніж треба. Частина книг уже доїхала до бібліотек, частину ще відправляють. Бібліотеки пишуть захопливі відгуки та надсилають зворушливі фото з читачами.

«Нам почали писати інші бібліотеки, що теж хочуть. Деякі з них не є прифронтовими, але там багато переселенців. До того ж зараз у багатьох бібліотеках є проблеми з асортиментом книжок, адже весь російськомовний фонд викинули, а українськомовні книжки залишилися здебільшого класичні. Сучасних книжок там небагато. Ми порахували всі бібліотеки, які зверталися до нас, – зараз їх 1100 по всій Україні. Також нам пишуть бібліотеки з українських центрів за кордоном, але ми їх сюди поки не рахували. Зараз ми збираємо на 100 книжок для бібліотек на деокупованих територіях. Ще є 1000 у черзі, ми шукаємо гроші та спонсорів, можливо, грант», – додала Наталя.

Щодо закордону, то є проблема з пересиланням книжок, тому що не всі країни дозволяють пересилати книжки поштою, а ті, що дозволяють, то мають обмеження. Наприклад, у Братиславу можна відправляти не більше 3 книжок в одній посилці, і доставка може коштувати дорожче, ніж сама книжка. Так, у Братиславу сама лише доставка коштувала 800 грн.

Книжку відправляли також у Японію, Канаду та інші країни.

Ще одна книга і парфуми

Незабаром друком вийде ще одна книжка Наталі – «Паралельне життя безпритульних тварин». У книжці розповідається про львівську пані, яка на пенсії піклується про безпритульних котиків. Вона разом із ними відкриває для себе життя з нового ракурсу та дивується, чому раніше не помічала проблеми тварин. Також вона дізнається, як вони сприймають світ і як можна стати щасливішою людиною, піклуючися про інших.

На цю книжку авторка та видавництво вже отримали грант, тож перший наклад одразу безкоштовно поїде в бібліотеки. Планується до листопада доставити 1500 примірників.

Ще Наталя в співпраці з українським парфумерним брендом «Чар-Зілля» випустила нові патріотичні парфуми «Intoнація», які мають українське звучання. Вони пахнуть пшеницею, яблучками, свіжоспиленою деревиною та чабрецем – нотами, які для українців асоціюється із радістю, добробутом, затишком.

Продовжує розвиватися і застосунок «Давай займемось текстом», який має вже більше, ніж 125 тисяч користувачів. До нього додали: гейміфікований курс «Далі – українською» про ключові відмінності української мови від російської, нові ігри, зокрема про 16 говірок української мови й наголоси, та Штучку Інтелектівну – ШІ-помічницю, яка вміє визначати рівень мови, консультувати, виправляти помилки тощо.

Поділитися: